Справа № 22 - 4436 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Є.
Суддя - доповідач: Осоцький І.І.
"07" жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.,
Осоцького І.І., Суддів: Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2009 року по справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання, -
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_3
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2009 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху, а позивачу надано строк до 17 серпня 2009 року для приведення заяви у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2009 року заяву ОСОБА_2 у зв"язку з не усуненням її недоліків на підставі ст.121 ЦПК України визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу судді першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Постановляючи ухвалу про визнання заяви про встановлення факту сумісного проживання не поданою, суддя виходив з того, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання не була оформлена у відповідності до вимог ст.119 ЦПК України, яка визначає форму і зміст позовної заяви.
Проте з таким висновком погодиться неможливо.
Заява про встановлення факту сумісного проживання відноситься до справ окремого провадження. Зміст таких заяв врегульовано нормами ст..258 ЦПК України. Тому норми ст. 119, 121 ЦПК України щодо змісту позовних заяв у даному випадку застосовуватися не можуть.
До того ж відповідно до порядку розгляду справ окремого провадження, передбаченого ст.235 ЦПК України, зобов'язано саме суд роз'яснювати особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні їх прав і суд може за власної ініціативи витребувати необхідні докази, а не зобов'язувати це здійснювати заявника.
Враховуючи наведене, судова колегія ухвалу судді про визнання заяви про встановлення факту сумісного проживання не поданою скасовує і передає питання про відкриття окремого провадження за цією заявою до того ж суду.
Керуючись ст., ст. 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2009 року в цій справі скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання направити до того ж суду на новий розгляд питання про відкриття окремого провадження у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.