Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 313/1572/15-ц
провадження № 61-17896св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2016 року у складі судді Калабухова О. А. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення вартості майна, набутого без достатньої правової підстави.
Позовна заява мотивована тим, що в жовтні 2013 року до нього звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням реалізувати ОСОБА_2 врожай насіння соняшника у кількості 16 000 кг, які необхідні йому для здійснення господарської діяльності. ОСОБА_3 поручився за ОСОБА_2
24 жовтня 2013 року за попередньою усною домовленістю з його домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно з 10 до 16 години було відвантажено ОСОБА_2 соняшник на вантажний автомобіль КАМАЗ з причепом, який належить ОСОБА_2 , в присутності водія автомобіля ОСОБА_4 .
Після вивезення, соняшник було зважено на вагах олійниці, яка знаходиться в с. Мала Білозерка на вул. Поштовій, загальна вага соняшника становила 15 840 кг. Після зважування ОСОБА_2 обіцяв провести розрахунок найближчим часом, проте на час подання позову розрахунку не провів.
23 грудня 2013 року він звернувся до Веселівського РВ УМВС України в Запорізькій області із повідомленням про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального злочину. 24 квітня 2014 року отримав постанову про закриття кримінальної справи з підстав відсутності у діях ОСОБА_2 ознак вчинення злочину, оскільки між сторонами виникли цивільно-правові відносини. Крім того, в ході проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням працівниками Веселівського РВ УМВС України в Запорізькій області встановлено факт одержання відповідачем насіння соняшника у кількості 15 840 кг.
Відповідно до довідки Запорізької товарної біржи «Гілея» вих. № 81 від 18 червня 2014 року вартість насіння соняшника за одну метричну тону на умовах поставки EXW (франко - елеватор) у 2013 році складала 4 900,00 грн. Таким чином, ОСОБА_2 без достатніх правових підстав набув належне йому майно - врожай соняшника вагою 15 840 кг, вартість якого становить 77 616,00 грн.
На підставі зазначеного просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на його користь вартість насіння соняшника, набутого без достатньої правової підстави, в сумі 77 616,00 грн та судові витрати.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та, посилаючись на збільшення вартості соняшника, просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на його користь вартість насіння соняшника, набутого ними без достатньої правової підстави, в сумі 171 071,00 грн та судові витрати.
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 77 616,00 грн - вартість майна, набутого безпідставно. Стягнуто судові витрати в розмірі 776,16 грн. В позові до ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів, що відвантажив зі свого домоволодіння належне йому насіння соняшника ОСОБА_2 , що підтверджується показами свідків, проте, ОСОБА_2 не розрахувався за отримане ним насіння соняшника, тому повинен на підставі статті 1212 ЦК України повернути вартість безпідставно отриманого майна.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2016 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 77 616,00 грн вартості майна, набутого безпідставно, та судових витрат в розмірі 776,16 грн та відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_2 В решті рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли з приводу купівлі-продажу насіння соняшника, підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України відсутні і належними тадопустимими доказами у розумінні статей 58, 59 ЦПК України2004 року не підтверджені.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що між сторонами будь-яких письмових правочинів не укладалося; кількість та якість, ціна товару, строки та умови поставки не визначалися; порядок здійснення оплати вартості товару, зокрема у грошовій формі, бартеру, у порядку відстрочення платежу або для використання насіння соняшника як сировини для виготовлення олії судом не встановлено. Предметом позовних вимог є не вартість проданого за усним договором купівлі-продажу насіння соняшника у кількості 15 840 кг, а вартість майна, набутого без достатньої правової підстави, яка може бути відшкодована у грошовій формі відповідно до положень статті 1213 ЦК України, та визначалася згідно офіційних даних щодо середньо-ринкової вартості соняшника на території Запорізької області. Суд першої інстанції не звернув уваги, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, тобто у сумі 171 071,00 грн.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню знаступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;
в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Як встановлено судами, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 існувала усна договірна домовленість з приводу купівлі-продажу належного позивачу насіння соняшника. 24 жовтня 2013 року позивач відвантажив зі свого домоволодіння, належне йому насіння соняшника, ОСОБА_2 вантажним автомобілем КАМАЗ з причепом. Факт відвантаження підтверджується показами свідків та не спростовано відповідачем.
Проте, ОСОБА_2 в момент вчинення правочину не розрахувався за отримане ним насіння соняшника.
Тобто, в момент вчинення правочин не виконано повністю, тому договір купівлі-продажу насіння соняшника між сторонами повинен був укладатися в письмовій формі.
Проте письмового договору між сторонами укладено не було.
Також апеляційним судом не враховано, що сторонами не погоджено істотні умови договору, а саме кількість, якість, ціну товару, строки та умови його поставки, порядок здійснення оплати товару.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Апеляційний суд, під час вирішення спору на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що договір купівлі-продажу насіння сояшника між сторонами не відповідає письмовій формі, а тому є нікчемним в силу закону, який не вимагає визнання його таким в судовому порядку.
Тобто, під час переходу майна від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 була відсутня для цього належна правова підстава, набувач збагатився за рахунок позивача без достатньої підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином, оскільки такий перехід майна суперечить юридичному змісту правовідношення та не ґрунтується на прямій вказівці закону.
Крім того, як встановлено судами, ОСОБА_2 факт отримання насіння соняшнику не оспорював, та заперечуючи проти задоволення позову, не зазначив, на якій правовій підставі отримав спірне майно.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на підставі статті 1212 ЦК України вартості безпідставно набутого майна з ОСОБА_2
Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до частини другої статті 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на час подачі позову вартість насіння соняшника змінилася, та відповідно до довідки Запорізької товарної біржи «Гілея» вих. № 77 від 01 серпня 2016 року вартість насіння соняшника за одну метричну тону у 2015 році складала 10 800,00 грн, просив стягнути з відповідачів 171 072,00 грн.
Суд першої інстанції наведених обставин та норм матеріального права не врахував, не надав їм оцінки, на не встановив, яка саме вартість насіння соняшника підлягає стягненню на користь позивача.
Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, оскільки недоліки, допущені апеляційним судом і не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати правові висновки, викладені в цій постанові, дослідити наявні у справі докази, надати оцінку доводам сторін, та ухвалити рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько Є. В. Петров С. П. Штелик