19 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1981/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.,
за участю сторін (представників): не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (суддя Прудник С.В.) у справі №160/1981/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якій просила: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500000/2019/000218/2 від 31.01.2019 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2019/00188 від 31.01.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував резервний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.
В апеляційній скарзі зазначає, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Представники сторін в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились. Повідомлені про день та час розгляду справи у відповідності до норм КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено та подтверждено під час апеляційного перегляду, що ПП "Каргоу Брокінг Едженсі" (уповноваженою особою позивача) на підставі митної декларації № UA500650/2019/002145 від 24.01.2019 року ввезено на митну територію України придбаний позивачем транспортний засіб - легковий автомобіль марки "ТОYОТА", модель "RAV4", кузов № НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів -2494 см3, тип двигуна - бензин; колісна формула - 4кл.*4; тип кузова - універсал; колір - сірий; календарний рік виготовлення - 2017; модельний рік виготовлення - 2017. Означений автомобіль є таким, який був використанні, та містить наявні пошкодження: пошкоджено картер нижній, передня вихлопна труба, лівий гумовий ущільнювач центрального глушника, правий гумовий ущільнювач центрального глушника, задній глушник, теплоізоляція задня, гумовий ущільнювач переднього глушника, передня теплоізоляція, заднє праве крило (потертості лфп), задній бампер (по потертості лфп), накладка заднього правого крила (відколи лфп), решітка переднього бампера, передній бампер (подряпини лфп). Виробник: TOYOTA MOTOR MANUFACTURING CANADA INC.; країна виробника: Канада (СА); Торгівельна марка: "TOYOTA"; Вивантажено з контейнера: ZCSU8731418.
24.01.2019 року представником позивача ПП "Каргоу Брокінг Едженсі" (декларантом) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію за № UA500650/2019/002145 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 9700 доларів США. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 9700 доларів США, в графі 45 "коригування" вказано 268 726,02 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 27,70371300 гривень.
До вказаної митної декларації декларантом долучені наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 898800 від 10.08.2018р., коносамент (Bill of lading) № ZIMUORF0821637 від 27.10.2018р., домашній коносамент (House bill of lading) № EXNYODS27/10/04 від 27.10.2018р., Навантажувальний документ (Bordereau) № 58\4 від 27.10.2018р., декларація про походження товару (Declaration of Qligin) №2712181 від 27.12.2018р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 22143143 від 27.09.2018р., платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 10.01.2019 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 89800 від 10.08.2018р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 2712181 від 27.12.2018р., договір про надання послуг митного брокера № 164 від 03.12.2018р., паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 27.07.2010 р., інші некласифіковані документи (акт фізичного огляду) від 29.12.2018р., інші некласифіковані документи (документ, що підтверджує вартість ) від 10.01.2019р., інші некласифіковані документи (картка платника податків) від 08.08.2010р., касовий ордер, що підтверджує сплату митних інших платежів № 37322070 від 06.12.2018р., сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № 17.01.2019-156 від 17.01.2019р.
31.01.2019р. відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA500650/2019/002145 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 31.01.2019р. за № UA500650/2019/00188.
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500650/2019/00188 від 31.01.2019 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 19 325 доларів США. У вказаній картці коригування митної вартості транспортного засобу відповідач зазначив, декларантом не було подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування, наявної у органу доходів і зборів довідкової інформації, з врахуванням згенерованої АСАУР форми контролю встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим - 19 325 дол. США. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 19 325 дол. США. Декларанту роз'яснено права, викладені у пункті 3 статті 52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта з рішенням доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів і надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 статті 55 МКУ.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність висновків митного органу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим рішення відповідача є протиправними.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи митного органу безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 1 та 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
При цьому, колегія суддів зазначає, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Судом встановлено, що позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом із тим, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Враховуючи зазначені норми законодавства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши встановлені на їх підставі фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 898800 від 10.08.2018р., коносамент (Bill of lading) № ZIMUORF0821637 від 27.10.2018р., домашній коносамент (House bill of lading) № EXNYODS27/10/04 від 27.10.2018р., Навантажувальний документ (Bordereau) № 58\4 від 27.10.2018р., декларація про походження товару (Declaration of Qligin) №2712181 від 27.12.2018р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 22143143 від 27.09.2018р., платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 10.01.2019 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 89800 від 10.08.2018р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 2712181 від 27.12.2018р., договір про надання послуг митного брокера № 164 від 03.12.2018р., паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 27.07.2010 р., інші некласифіковані документи (акт фізичного огляду) від 29.12.2018р., інші некласифіковані документи (документ, що підтверджує вартість ) від 10.01.2019р., інші некласифіковані документи (картка платника податків) від 08.08.2010р., касовий ордер, що підтверджує сплату митних інших платежів № 37322070 від 06.12.2018р., сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № 17.01.2019-156 від 17.01.2019р., якими підтверджуються заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору (ч.2 ст.53 МК України).
Копії вказаних документів також витребувані судом апеляційної інстанції.
При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору, а відповідач як в оскарженому рішенні так і суду не навід доводів та не надав доказів, які документи щн не були подані позивачем, для визначення митної вартості товару за методом обраним декларантом.
Матеріалами справи встановлено, що згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000218/2 від 31.01.2019 року зазначено, що позивачем до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів, а також відповідачем при визначенні митної вартості імпортованого транспортного засобу не застосовані другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, у цьому рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару, відповідачем також не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем порушено вимоги ч.ч. 5, 6 ст. 55 Митного кодексу України, так як він не надав доказів проведення письмових консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, безпідставно вказавши в оскаржуваному рішенні про проведення письмових консультацій та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведене свідчить про обов'язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.
Між тим, як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару ввезеного у попередні періоди становила 19325,00 дол. США. При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларацій за якою ввезено такий товар, періоду у якому такий товар розмитнено за вказаною ціною, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні).
Отже, визначаючи вартість товару за резервним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.
На необхідність з'ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний суд у постановах від 23.04.2019року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 р у справі №808/454/18.
Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем транспортний засіб про якій йдеться у системі АСАУР співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, датою ввезення та іншими приведеними вище характеристиками.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №160/1981/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2019року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва