Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2010 р. Справа № 63/20-10
вх. № 311/6-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Варич Б.В. ,довіреність № б/н від 05.01.10 року; відповідача - Марнова М.В., довіреність від 25.01.2010 року,
розглянувши справу за позовом Колективного підприємства "Комунальник", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунжитлосервіс", м. Харків
про стягнення 21375,87 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому проситьсуд стягнути з відповідача незаконно отримані грошові кошти в сумі 21375,87 грн. Позов обґрунтовано тим, що угода № 1 про уступку права вимоги від 01.09.2002 року, що була укладена сторонами по справі визнана в судовому порядку недійсною та такою, що не відповідає чинному законодавству. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
17.02.2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України.
Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, зокрема, за наявності рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2007 року по справі № 07/103-07, на яке посилається відповідач, було вирішено спір між позивачем та відповідачем у даній справі, з тих же підстав, але вимоги позивача були про стягнення 6100,78 грн., тобто з іншого предмету.
09.03.2010 року до господарського суду через канцелярію від позивача надійшло обґрунтування позовних вимог.
Суд, дослідивши надане обґрунтування та докази надані в його підтвердження, долучає їх до матеріалів справи.
10.03.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати у відповідача докази, які підтверджують приріст дебіторської заборгованості в 2002 році, а саме копрії балансів за 1-3 квартали 2002 року, а також витребувати у відповідача докази, які підтверджують зменшення дебіторської заборгованості в 2006 році, а саме копії балансів за 1-3 квартали 2006 року, 1 квартал 2007 року.
Суд, дослідивши надане клопотання, долучає його до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні.
11.03.2010 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.
Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 квітня 2004 року по справі 39/61-04 за заявою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було порушено провадження по справі про визнання банкрутом КП "Комунальник".
Постановою Господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року по справі № Б-39/61-04 КП "Комунальник" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
01.09.2002 року між КП "Комунальник" та ТОВ "Комунжитлосервіс" було укладено угоду № 1 про уступку права вимоги (далі - угода). Згідно з п.п.1.1 угоди, первісний кредитор (КП "Комунальник") передає, а новий кредитор (ТОВ "Комунжитлосервіс") приймає на умовах цієї угоди право вимоги до мешканців, перелік яких вказано в додатках № 1 до цього договору, і який є його невід'ємною частиною, про виконання ними зобов'язань по сплаті заборгованості по квартирній платі та за надані комунальні послуги на загальну суму 1288882, 61 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2005 року по справі № 35/319-05 позовну заяву КП "Комунальник" до ТОВ "Комунжитлосервіс" про визнання угоди про уступку права вимоги від 01.09.2002 року № 1 недійсною задоволено в повному обсязі. Визнано недійсною угоду № 1 про уступку права вимоги від 01.09.2002 року.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 року по справі № і 35/319-05 апеляційну скаргу ТОВ "Комунжитлосервіс" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2005 року по справі № 35/319-05 за заявою КП "Комунальник" до ТОВ "Комунжитлосервіс" скасовано. Цією ж постановою прийнято нове рішення, яким у позові про визнання угоди про уступку права вимоги від 01.09.2002 р. № 1 недійсною - відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2006 року по справі № 35/319-05, касаційну скаргу ліквідатора КП "Комунальник" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 року по справі № 35/319-05 скасовано, а справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року по справі № 35/319-05 апеляційну скаргу ТОВ "Комунжитлосервіс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2005 року по справі № 35/319-05 за заявою КП "Комунальник" до ТОВ "Комунжитлосервіс" залишено без змін.
Отже, враховуючи викладене, угода № 1 про уступку права вимоги від 01 вересня 2002 року, що була укладена між сторонами по справі визнана у судовому порядку недійсною та такою що не відповідає чинному законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все. що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем копій постанов державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ та копій платіжних документів, що досліджені судом та долучені до матеріалів справи, відповідачем отримано за вищевказаною угодою грошові кошти в сумі 21375,87 грн., сплачені боржниками по виконанню зобов'язань зі сплати заборгованості по квартирній платі та за надані комунальні послуги.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 21375,87 грн. незаконно отриманих грошових коштів обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі - відмовити.
В задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових документів у відповідача - відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунжитлосервіс" (61031, м. Харків, проспект Гагаріна, 316-Б, кв, 1, код ЄДРПОУ 31642130, р/р 2600101487 у філії № 1 АКРБ "Регіон - Банк", МФО 351975) на користь Колективного підприємства "Комунальник" (Харківська область, Харківський район, с. Бабаї, вул. Шлях Леніна, 3, код ЄДРПОУ 25609682, р/р 2600901283 у філії № 1 АКРБ "Регіон - Банк", МФО 351975) - незаконно отримані кошти у розмірі 21375,87 грн., державне мито у розмірі 213,76 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
рішення підписане 11 березня 2010 року