Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" березня 2010 р. Справа № 56/375-09
вх. № 10609/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Солонуха К.А. (довіреність № 248/0/25-09 від 25.12.2009р.);
відповідача - Богославець С.В. (довіреність № 2 від 01.03.2010р.);
розглянувши справу за позовом
Закритого акціонерного товариства "Оболонь", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс", смт.Високий Харківського району
про стягнення 20565,06 грн.
Позивач - Закрите акціонерне товариство "Оболонь" (м.Київ) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" (смт.Високий Харківського району) 7645,01 грн. вартості неповернутого майна, яке було передано відповідачу за Двостороннєю угодою на оренду майна № (1/М) 1392 від 20.06.2007р., та 12920,05 грн. штрафу за неповернення майна. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову.
Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене у позовній заяві, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована ніякими доказами, та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, майно не є предметом даного позову та не забезпечує виконання рішення за цим позовом. Такий захід до забезпечення позову може утруднити використання майна відповідача, що може призвести до порушення прав третіх осіб.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання як необґрунтованому.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог в частині розміру штрафних санкцій та просить відмовити у їх задоволенні як необґрунтованих.
У судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача з приводу суми основної заборгованості заперечень не має, але заперечує щодо розміру штрафних санкцій. Вважає, що позивач необґрунтовано розрахував дні прострочення, а відповідно й штрафну санкцію. Просить відмовити у позові в частині штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
20.06.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Двосторонню угоду на оренду майна № (1/М)1392, згідно п. 1.1. якої позивач (орендодавець) передав відповідачу (орендарю) з метою популяризації продукції ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, фірмове обладнання у кількості 68 шт. з характеристиками згідно Угоди на оренду, що підтверджується Актом приймання-передачі від 20.06.2007р., довіреністю ЯНЦ № 258396 від 16.06.2007р., специфікацією № 1 до Угоди на оренду рекламного майна № 1392 від 20.06.2007р. та товарно-транспортною накладною № 48223 від 20.06.2007р. (копії яких містяться в матеріалах справи).
Строк оренди вищеназваного майна закінчився 20.06.2008р.
Однак, з огляду на те, що жодна зі сторін Угоди не заявила про свій намір припинити дію Угоди, строк дії Угоди було продовжено, відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 3.3.2. Угоди, орендодавець має право вимагати негайного повернення майна в безспірному порядку у випадку, якщо орендар не укладає або не переукладає з орендодавцем договір купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а також коли договір купівлі-продажу продукції між орендарем та орендодавцем розірвано.
19.05.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1589/0/2-09 з вимогою повернути орендоване майно протягом 10 календарних днів або сплатити його вартість. У претензії позивач також повідомив відповідача про те, що Двосторонній договір купівлі-продажу продукції між ЗАТ "Оболонь" та ТОВ "Тандем плюс" № 40 від 27.02.2007р. припинив свою дію 02.03.2008р. та не був переукладений на новий термін, а тому ЗАТ "Оболонь" припиняє дію угод на оренду рекламного майна, в тому числі й Двосторонньої угоди на оренду майна № (1/М)1392 від 20.06.2007р.
Згідно з п. 3.3.3. Угоди, орендодавець має право розірвати дану Угоду у односторонньому порядку, попередивши письмово про це орендаря за 3 робочі дні до моменту розірвання угоди, при цьому майно та документація по ньому повинні бути негайно повернені орендодавцю орендарем.
Відповідно до п. 1.4. Угоди на оренду майна, орендар (відповідач) зобов'язаний відшкодувати орендодавцю (позивачу) вартість прийнятого в користування майна у випадку його неповернення на вимогу орендодавця.
Пункт 3.4.12. Угоди встановлює, що при неповерненні майна на вимогу орендодавця, при розірванні, або закінченні договору купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість майна, яка зазначена в даній Угоді.
Відповідно до розрахунку-довідки по взаєморозрахунках за рекламне обладнання між ЗАТ "Оболонь" та ТОВ "Тандем плюс" станом на 08.07.2009р., відповідач не повернув позивачу 7 одиниць орендованого майна, а саме: 5 комплектів стін (6 шт.) до шатру "Оболонь" 3*6, інвентарні номери: 681667, 681668, 681669, 681670, 681672; 2 парасолі "Оболонь" 1,8, інвентарні номери: 681689, 681690, загальною вартістю (з ПДВ) 7645,01 грн.
Таким чином, на день подання позовної заяви відповідач не виконав покладені на нього обов'язки: майно не повернув та не відшкодував його вартість позивачеві.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів повернення майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЗАТ "Оболонь" в частині стягнення з відповідача вартості неповернутого майна в сумі 7645,01 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Проте, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за неповернення майна в сумі 12920,05 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.3.2. Угоди, орендодавець має право вимагати негайного повернення майна в безспірному порядку у випадку, якщо орендар не укладає або не переукладає з орендодавцем договір купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а також коли договір купівлі-продажу продукції між орендарем та орендодавцем розірвано.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1589/0/2-09 від 19.05.2009р. з пропозицією, у зв'язку припиненням дії Двостороннього договору купівлі-продажу № 40 від 27.02.2007р., повернути майно, згідно переліку, протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії. Та з врахуванням часу на доставку пошти (3 дні по всій території України), позивач відрахував 10 календарних днів (запропонованих відповідачу у претензії) для добровільного повернення орендованого майна з 22.05.2009р.
Відповідач наполягає на тому, що претензія № 1589/0/2-09 від 19.05.2009р. отримана ним не була та він не був належним чином повідомлений про вимогу орендодавця щодо повернення майна.
Витребуваних ухвалою господарського суду від 25.02.2010р. доказів отримання відповідачем претензії позивачем суду не надано.
Крім того, положеннями спірної Двосторонньої угоди не передбачено обов'язку повернення орендованого майна або відшкодування його вартості орендарем з моменту отримання претензії. Також, суд вважає необгрунтованим , на яких саме підставах позивачем визначено строк для повернення орендованого майна - 10 календарних днів.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим нарахування штрафу з 01.06.2009р.
Крім того, позивач у претензії зазначив лише перелік майна та його вартість, але не визначив майно індивідуально, а саме не вказав інвентарних номерів.
Враховуючи, що між сторонами було укладено декілька аналогічних угод на оренду фірмового обладнання, суд не вбачає з претензії позивача, яке майно мав повернути відповідач саме за Угодою № (1М)1392.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу за неповернення майна в сумі 12920,05 грн. та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 66-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" (62460, Харківська область, Харківський район, смт.Високий, автотурбаза "Кемпінг", ЄДРПОУ: 30690309, р/р 260013001974 в АКБ "Меркурій", м.Харків, МФО 351663; у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Закритого акціонерного товариства "Оболонь" (04655, м.Київ, вул. Богатирська, 3; р/р 26001501022777 в Київській дирекції Райффайзен Банк Аваль, МФО 322904; ЄДРПОУ: 05391057) - 7645,01 грн. вартості неповернутого майна.
В частині стягнення 12920,05 грн. штрафу за неповернення майна у позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" (62460, Харківська область, Харківський район, смт.Високий, автотурбаза "Кемпінг", ЄДРПОУ: 30690309, р/р 260013001974 в АКБ "Меркурій", м.Харків, МФО 351663; у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Закритого акціонерного товариства "Оболонь" (04655, м.Київ, вул. Богатирська, 3; р/р 26001501022777 в Київській дирекції Райффайзен Банк Аваль, МФО 322904; ЄДРПОУ: 05391057) - 76,45 грн. вартості неповернутого майна та 87,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано "11" березня 2010 року.