33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" березня 2010 р. Справа № 2/38
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін"
Відповідач 2: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
Про визнання недійсним договору поруки.
Суддя
Секретар судового засідання Філіпов Є.В.
Представники:
Від позивача : представник Гавриленко Я.С. дов. б/н від 01.09.2009 року
Від відповідача 1 : представник Суббот В.М. дов. № 37-Г від 14.12.2009 року
від відповідача 2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Містобудівельна компанія МСУ" просить визнати недійсним договір поруки № 1 від 17 серпня 2009 року укладений між поручителем (відповідачем 2) підприємцем ОСОБА_1 та кредитором (відповідачем 1) товариством з обмеженою відповідальністю "Еллін". Відповідно до якого поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань позивача, що виникли в результаті укладання між боржником та кредитором договору субпідряду № 74 від 22 листопада 2007 року. Обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржника взятих на себе зобов'язань 500 грн.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує в позовній заяві та в письмових додаткових поясненнях від 16.03.2010 року. Посилається на те, що про існування спірного договору поруки дізнався лише у січні 2010 року коли отримав позовну заяву від першого відповідача про стягнення заборгованості за основним договором. Позивач вважає, що договір поруки порушує його права, а саме:
Згідно ч.1. ст..546 ЦК України «Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком». Тобто договір поруки є забезпеченням виконання зобов'язання.
Згідно ч.1. ст..548 ЦК України «Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом». Законодавство України не встановлює обов'язковості забезпечення виконання у Договорах субпідряду. Договір субпідряду № 74 від 22 листопада 2007 року, не містить умови про забезпечення зобов'язання.
Так як Договір поруки № 1 від 17 серпня 2009 року., є додатком до Договору субпідряду № 74 від 22 листопада 2007 року., де порукою забезпечується виконання зобов'язання без згоди на те Боржника Відповідач-1 та Відповідач-2 змінили умови договору та порушили:
- п. 15.1 Договору субпідряду № 74 від 22 листопада 2007 року де зазначено «Умови даного договору мають однакову зобов'язувальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документу.
- ч.1.ст 525 ЦК України Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначає що спеціальне законодавство встановлює певні обмеження на участь у відносинах поруки. Так Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»у п.7.ч.1 ст. 4 відносить надання поруки до фінансових послуг. У ч. 1. ст. 5 зазначено «Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Оскільки законодавство не містить прямого дозволу на надання фізичними особами поруки виконання зобов'язань за Договором субпідряду, то поручителями можуть виступати тільки фінансові установи. ОСОБА_1, не є фінансовою установою.
Згідно Витяга з ЄДРПОУ (Копія додається). Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 займається такими видами діяльності: 22.2 Поліграфічна діяльність та пов'язані з нею послуги, 52.63 Роздрібна торгівля поза магазинами.
- Згідно ч.1.ст.227 ЦК України «Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним».
Дії Відповідача-1 та Відповідача-2 підпадає під визначення «Фіктивний правочин».
Згідно ч. 1. ст.234 ЦК України «Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.»
Згідно ч.1. ст. 555 ЦК України «У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі».
Ці дії Відповідач-2 не виконав, так як не було наміру створення правових наслідків, в зв'язку з чим не було вчинено ніяких дій для захисту своїх інтересів.
В додаткових поясненнях позивач вказує на те, що у договорі субпідряду досягнуті усі істотні умови в тому числі передбачена відповідальність сторін за невиконання своїх зобов'язань у вигляді неустойки. Однак у вказаному договорі відсутня така умова забезпечення зобов'язання як порука.
Крім того позивач посилається на п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 "Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду на капітальне будівництво", відповідно до якої істотними умовами договору підряду є порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду. Позивач вважає, що відповідачі без його згоди та відома змінили істотну умову договору субпідряду уклавши договір поруки.
Як підсумок, позивач вказує, що відповідно до ч.1 ст.215 та ч.1, 3,5,6 ст.203 ЦК України є підстави визнати договір недійсним.
Відповідач 1: товариство "Еллін" позов заперечує. Вважає, що при укладенні договору поруки були дотримані вимоги чинного законодавства.
Відповідач 2: підприємець ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Матеріали справи дозволяють вирішити спір без його участі.
Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивач не сторона до договору поруки, однак вважає себе заінтересованою особою, заперечує дійсність правочину.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Господарський суд вважає, що сторонами дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст.546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Спірний договір поруки № 1 від 17 серпня 2009 року укладений між відповідачами на забезпечення договору субпідряду № 74 від 22 листопада 2007 року. Договором поруки встановлено часткове забезпечення виконання зобов'язання в сумі500 грн.
Дійсно договір поруки укладений кредитором (відповідачем 1) та поручителем (відповідачем 2) без участі та повідомлення позивача (боржника). Однак чинне законодавство не встановлює обов'язкової умови повідомлення боржника або його згоди на укладання кредитором з сторонньою особою договору поруки. Тому судом не приймаються до уваги доводи позивача, що відповідачі незаконно уклали договір поруки без його участі.
Господарським судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що сторони по договору поруки змінили істотну умову договору субпідряду щодо забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором.
Дійсно для договорів підряду на капітальне будівництво істотною умовою є встановлення порядку забезпечення виконання зобов'язань про що зазначено в п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві". Договір субпідряду № 74 від 22.11.2007 року підпадає під ознаки ч.2 ст.318 ГК України, тобто є договором підряду на капітальне будівництво.
Розділ 13 договору субпідряду встановлює відповідальність сторін у вигляді штрафних санкцій за невиконання сторонами договірних зобов'язань. Тому сторонами дотриманий загальний порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду. Однак, це не означає, що виконання зобов'язання не може бути забезпечено порукою. Забезпечення виконання зобов'язання по договору підряду на капітальне будівництво порукою не суперечить ст.546 ЦК України та ст.322 ГК України. Постанова КМУ на яку посилається позивач вимагає лише дотримання загальних умов при укладанні та виконанні договорів підряду у капітальному будівництві.
Таким чином, сторони у договорі поруки не змінили істотних умов договору субпідряду.
Господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що Закон України від 12 липня 2001 року "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлює обмеження на участь у відносинах поруки підприємця фізичної особи.
Вказаний закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 цього закону, фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Дійсно п.7 ч.1 ст.5 вказаного закону встановлює, що фінансовими послугами є надання гарантій та поручительств. Однак спірний договір поруки не є фінансовою послугою, оскільки він не встановлює мети отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів для будь-якої із сторін по основному договору, ст. 553 ЦК України визначає поняття договору поруки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб. Тобто не обмежене коло осіб які можуть бути поручителями, в тому числі підприємці.
Оскільки спірний договір поруки не є фінансовою послугою то відповідачеві підприємцю ОСОБА_1 не потрібен ніякий дозвіл (ліцензія).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.
Однак підставою для задоволення позову з даної підстави може бути лише звернення до суду контролюючого органу, оскільки порушуються права та інтереси держави. Позивач не є контролюючим державним органом.
Таким чином спростовуються доводи позивача що договір поруки є фіктивним.
Як підсумок, господарський суд прийшов до висновку, що договір поруки не порушує майнові права та інтереси позивача. Навпаки солідарне стягнення з боржника та поручителя, або субсідіарне стягнення з поручителя суми заборгованості по договору субпідряду не погіршить майновий стан позивача.
Керуючись ст. 82-84, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В позові відмовити.
Суддя
Рішення підписане "18" березня 2010 року