Рішення від 09.02.2010 по справі 15/556

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/55609.02.10

За позовом Військової частини А2788

до Закритого акціонерного товариства "Вторресурси № 3"

про стягнення 1 426,04 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Мусієнко О.В.

від відповідача - не з'явився

У судовому засіданні 09.02.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина А2788 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Вторресурси № 3" на користь позивача 1426,04 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/556.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 відкладено розгляд справи № 15/556 на 09.02.2010р.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною А2788 (далі - Позивач) та Закритим акціонерним товариством "Вторресурси № 3" (далі - Відповідач) укладені Договір купівлі-продажу № 24 від 01.01.2008р. та Договір поставки № 60 від 01.06.2009р. (далі - Договори) (належним чином засвідчені копії наявні у справі), відповідно до умов яких Позивач зобов'язувався передати вторинну сировину у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язувався приймати її та оплачувати на умовах Договорів.

Позивач виконав свої зобов'язання щодо передачі вторинної сировини, а саме в період з 16.01.2008р. по 20.06.2008р. передав вторинну сировину Відповідачу на загальну суму 1257,71 грн., що підтверджується приймальними квитанціями (належним чином засвідчені копії наявні у справі).

Крім того, згідно Договору купівлі-продажу № 24 від 01.01.2008р. за Відповідачем залишилась дебіторська заборгованість станом на 01.01.2009р. в сумі 168,15 грн.

Згідно з п. 3.3. Договорів Відповідач здійснює оплату за здану вторсировину шляхом безготівкового розрахунку на протязі 10 банківських днів.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості зданої вторинної сировини у повному обсязі не виконав.

18.09.2009р. Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію вих. № 1424 на суму 1426,04 грн., яку Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача складає 1426,04 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати вторинної сировини, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1426,04 грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Військової частини А2788 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Вторресурси № 3" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 38/40; код ЄДРПОУ 19032853; банківські реквізити: р/р 2600000910204 в АКБ "Правекс-Банк" м. Києва, МФО 321983), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Військової частини А2788 (03126, м. Київ, вул. Качалова, 3, код ЄДРПОУ 07686319, банківські реквізити: р/р 35221020000886 в УДК в м. Києві Солом'янського району, МФО 820019) 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 04 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

дата підписання:15.02.2010

Попередній документ
8374072
Наступний документ
8374074
Інформація про рішення:
№ рішення: 8374073
№ справи: 15/556
Дата рішення: 09.02.2010
Дата публікації: 24.03.2010
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію