№5-35-09
18 лютого 2009 року Обухівський районний суд
Київської області в складі:
головуючого - судді Ковальова Ю.О. при секретарі Письменній Ю.В. за участю прокурора Беликова Ф.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові подання начальника Обухівського MB КВІ УДДУзПВП в м. Києві та Київській області про звільнення від покарання за актом амністії засудженого ОСОБА_1,
встановив:
Вироком Докучаєвського міського суду Донецької області від 1 червня 2005 року ОСОБА_1 засуджений за ст. 140 ч.2, 42 КК України 1960 року до п»яти років позбавлення волі.
Постановою Волновахського районного суду Донецької області від 9 серпня 2007 року невідбута частина покарання ОСОБА_1 замінена в порядку ст. 82 КК України виправними роботами строком на два роки з відрахуванням на користь держави 20% заробітку.
З тих підстав, що засуджений, відбувши більше половини строку виправних робіт, підпадає під дію останнього з актів амністії, про застосування якого він подав відповідну письмову заяву, поданням порушується питання про звільнення його від відбування призначеного покарання.
Суд, заслухавши учасників процесу і дослідивши матеріали особової справи щодо засудженого, вважає подання таким. що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до п."а" ст. 3 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.що набрав чинності та діє з 26 грудня того ж року, від покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, дійсно звільняються і ті особи, крім тих, що не підлягають звільненню на підставі ст. ст. 1, 2 того ж Закону, які до набрання ним чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання, однак які засуджені вперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років.
Виходячи з цього, судом з"ясовано, що вищевказаним останнім вироком суду ОСОБА_1 був засуджений за сукупністю вироків з призначенням йому остаточного покарання шляхом повного складання знову призначеного покарання з покаранням, призначеним іншим вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя, яким він раніше засуджувався, в т.ч. 1 за ст. 142 ч.2 КК України 1960 року, що згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, оскільки нею передбачалось покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п»яти до дванадцяти років.
За таких обставин, встановлених судом за наявними матеріалами особової справи на засудженого, включаючи належним чином посвідчену на відповідність оригіналу копію чинного судового вироку, ОСОБА_1 не лише не підпадає під дію зазначеної у поданні підстави для застосування щодо нього згаданого акту про амністію, а, навпаки, підпадає під пряму заборону його застосування, передбачену п.«б» ст. 7 того ж Закону.
Тому у задоволенні подання належить відмовити, оскільки відповідно до п.4 ст. 6 КПК України підставою для звільнення засудженого від призначеного покарання у даному випадку могло б бути лише застосування амністії, що виключається.
Керуючись ст. ст. 1-5 Закону України "Про застосування амністії в Україні", ст. ст. 1-3, 7-10, 12, 17 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року. ст. ст. 12, 44, 74 КК України, п.4 ст. 6, 402, 405-1, 411 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні подання начальника Обухівського MB KBI УДЦУзПВП в м. Києві та Київській області про звільнення від покарання за актом амністії засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.