ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/608.02.10
За позовомЗаступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»
простягнення 95 169,92 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від прокуратуриКорнійчук А.Г. (дов. від 08.02.2010)
Від позивача 1 Медведь А.В. (дов. № 220/421/д від 13.11.2009)
Від позивача 2 Стубайло Ю.В. - директор
Від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 08.02.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника прокуратури оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва»до товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»про стягнення 95 169,92 грн. заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 295 від 02.04.2007.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2009 порушено провадження у справі № 50/6 та призначено її до розгляду на 18.01.2010.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 18.01.2010 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання прибув представник прокуратури, дав пояснення по справі та в повному обсязі підтримав заявлене через відділ діловодства суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Однак, прокурором не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, прокурором не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ним не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках. У зв'язку з наведеним суд відмовив в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.
В зв'язку з неявкою представників позивачів та відповідача розгляд справи було відкладено на 08.02.2010.
В судове засідання 08.02.2010 з'явилися представники позивачів і прокуратури, надали додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач в судові засідання 18.01.2010 та 08.02.2010 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Представник прокуратури заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Згідно глави XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої Збройні Сили.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Міністерство оборони України, відповідно до ст. З цього Закону та ст. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затверджене Указом Президента України від 12 листопада 1999 року № 1461М399, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.
02.04.2007 між Державним підприємством Міністерства Оборони України «Київське управління механізації і будівництва»(далі -позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»(далі -відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання транспортних послуг № 295 (далі -договір). Крім того сторони провели новацію та 05.03.2008 уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання транспортних послуг № 295 від 02.04.2007 (далі - додатка угода).
Відповідно до умов п.1.1. договору його предметом є надання виконавцем послуг механізмами та автотранспортними засобами на виконання земляних робіт та інших видів робіт згідно додаткової угоди.
Згідно п. 1.2. договору, замовник забезпечує роботою транспортні засоби протягом 8 годин робочого часу на добу пробігом 150 км. включаючи подачу транспорту на об'єкт. Замовник сплачує надані послуги за фахом відпрацьованого часу на об'єкті замовника. Замовник за винятком може замовити техніку та механізми на менший термін узгодивши це з виконавцем та повністю сплативши подачу (км).
Надання послуг, вказаних п.п. 1.1. даного договору, виконується на підставі заявки Замовника (факсо/телефонограми) або телефонним дзвінком до 14.30 попереднього дня (п. 2.1. договору).
Відповідно до умов п. 2.4. договору, 3амовник зобов'язаний оплатити перевезення вантажів в повному обсязі, згідно тарифів вказаних у додатку №1.
Положеннями п. 2.5. договору виконавець зобов'язався забезпечити своєчасне подання транспортних засобів до місця роботи в години вказані замовником та надати транспортні засоби замовнику в технічно справному стані, натомість має право отримати за надані послуги оплату в розмірах і в строки, передбаченим даним договором (п. 2.6. договору).
Оформлені акти виконаних робіт подорожні листи (товаротранспортні накладні) підписані сторонами є підставою для розрахунків та підтвердження про виконання робіт. Здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформляється Актом виконаних робіт, після чого оформляється податкова накладна. Розрахунок проводиться шляхом перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно підписаних замовником товарно-транспортних накладних актів виконаних робіт щомісяця не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (розділ 5 договору із змінами відповідно до додаткової угоди).
Як встановлено судом, на виконання вказаного договору позивач надавав відповідачу послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, проте в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих транспортних послуг в період з січня по грудень 2008 року і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 95 169,92грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків (знаходяться в матеріалах справи).
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 295 від 02.04.2007 в сумі 95 169,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»(03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40; код ЄДРПОУ 31647631) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 44-А, код ЄДРПОУ 08259275) основний борг в розмірі 95 169 (дев'яносто п'ять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 92 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»(03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40; код ЄДРПОУ 31647631) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 951 (дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам та прокурору.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 15.02.2010