ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/29202.02.10
За позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в
інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за
використанням і охороною земель у місті Києві
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5
третя особа Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»
про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття
земельної ділянки
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від прокуратури Завадська Т.М.
Від позивача Лук'янчук А.В.
Від відповідача ОСОБА_3
Від третіх осіб не з'явились
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної у судовому засіданні 19.01.10р. перерви.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 169 092 грн.
Ухвалою від 22.10.2009р. Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі та призначив розгляд справи.
Ухвалою від 08.12.09р. суд відклав розгляд справи та залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались прокуратурі, сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони, прокуратура та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представники Прокуратури та Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники Відповідача та Третьої особи у судових засіданнях підтримували викладені у письмових запереченнях обставини та просили в позові відмовити.
В судовому засіданні 19.01.10р., за згодою присутніх представників сторін та третьої особи, судом оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом оголошено перерву на 02.02.10р.
Сторони та третя особа завчасно та належним чином повідомлені судом про призначення засідання на 02.02.10р. -а саме в судовому засіданні 19.01.10р. представникам сторін та третьої особи було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та за їх згодою, оголошено перерву в судовому засіданні для на 02.02.10р., про що зроблено відповідний запис в протоколі судового засідання від 19.01.10р.
В судовому засіданні 02.02.10р. присутнім представникам сторін та прокуратури судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи та надані письмові пояснення, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, прокуратури та третьої особи, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області проведено обстеження та складено Акт обстеження земельної ділянки від 16.01.08 №3/37, відповідно до якого встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 (Відповідач) використовує земельну ділянку площею близько 1,0 га, розташованої на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автостоянки (охороняється та огороджено парканом) без документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
За результатами проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства Відповідачем, спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області складено Протокол про адміністративне правопорушення від 16.01.08 №0176.
Крім того, згідно Акту перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, затвердженого заступником голови Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 20.12.07, встановлено, що Відповідач проводить роботи з облаштуванням огорожі, навколо зазначеної земельної ділянки, без дозвільної документації, чим порушує вимоги чинного законодавства.
На виконання вимог ухвали суду від 22.10.2009р., прокуратурою та позивачем надано суду новий Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А/882/08 від 09.11.2009 року, яким встановлено, що станом на 09.11.09р. Відповідач «продовжує використовувати земельну ділянку площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автостоянки (охороняється, огороджене металевим парканом) без документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України -самовільно, чим не виконано вимоги припису від 16.01.08р. №0176.».
Прокуратура зазначає, що своїми діями Відповідач завдав державі шкоди, адже земельна ділянка площею 1,0 га на перетині вулиць Електротехнічної та О. Сабурова використовувалася самовільно, що спричинило завдання шкоди на суму 169 092 грн., яка розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 №963.
Між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»(Третя особа) та Відповідачем укладено договір № 9-Н від 01.08.2008 на право експлуатації 300 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: Деснянський район, вул. Електротехнічна - від вул. Сабурова до автостоянки «Обрій-2000», (раніше 02 серпня 2007 року Відповідачем було укладено договір з Комунальним підприємством «Деснянськпарксервіс», який втратив чинність в зв'язку з укладенням договір № 9-Н від 01.08.2008).
Відповідач та Третя особа вважають, що двома вищенаведеними договорами спростовуються твердження прокуратури та позивача, щодо самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки площею 1,0 га, розташованої на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва, оскільки Відповідач лише надає послуги автостоянки на даній території за укладеним договором із Третьою особою і в діях Відповідача порушень немає.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення Договору № 9-Н від 01.08.2008, відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, є Правила паркування транспортних засобів у м. Києві, які затверджені рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207.
В ході розгляду спору встановлено, додаток № 2 до рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207 втратив чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. N 1051/1051.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 “Про правила благоустрою міста Києва” (далі -Правила благоустрою міста Києва) затверджено відповідні правила та вирішено вважати такими, що втратили чинність рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207 “Про встановлення Правил благоустрою, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві” (додатки 1, 2, 3, 4, 5) та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.02.1980 № 125 “Про порядок виконання робіт по підземних спорудах та надземному інженерному обладнанню міста”.
Розділом ХVІІ Правил благоустрою міста Києва обумовлені правила паркування транспортних засобів у м. Києві.
У розумінні вказаних правил паркування транспортних засобів - це тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Відведені місця - це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній, або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, пори року) та можуть бути оснащенні пристроями для контролю часу паркування. Спеціально обладнані місця - це місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).
Відповідно до п. 17.3.4 Правил благоустрою міста Києва перелік майданчиків для платного паркування транспортних засобів доводиться до відома учасників дорожнього руху через місцеві засоби масової інформації, а конкретні місця для паркування автотранспортних засобів позначаються шляхом встановлення дорожніх знаків і нанесення дорожньої розмітки згідно з Правилами дорожнього руху та визначаються розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Отже, спеціально обладнані місця -це місця, які розташовані на проїжджій частині або поряд з нею і визначені відповідними дорожніми знаками, а відведені місця -це місця, які знаходяться на окремих земельних ділянках, перелік яких доведений до відома учасників дорожнього руху.
Пунктом 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва передбачено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
За таких обставин, оскільки відведені місця знаходяться на окремих земельних ділянках, здійснення оператором організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів пов'язано з використанням вищевказаних земельних ділянок.
Таким чином, надаючи Відповідачу за Договором № 9-Н від 01.08.2008 права на експлуатацію 300 місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: Деснянським район, вул. Електротехнічна (від вул. Сабурова до автостоянки «Обрій-2000»), Третій особі повинен належати обсяг прав щодо використання вищевказаної земельної ділянки.
Земельний кодекс України передбачає право постійного користування земельною ділянкою та строкове користування, яке засноване на договорі оренди (ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України). Постійне і строкове користування полягає у володінні та користуванні земельною ділянкою.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про транспорт”, землями транспорту визнаються землі, надані у користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.
Згідно зі статтею 31 Закону України “Про транспорт” та статтею 71 Земельного кодексу України, до земель дорожнього господарства належать землі, надані у користування під проїзну частину, ... смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: майданчики для стоянки транспорту.
В силу ст. 116 Земельного кодексу України, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Однак, жодного рішення Київською міською радою щодо надання Відповідачу або Третій особі у користування земельної ділянки по за адресою: Деснянський район, вул. Електротехнічна (від вул. Сабурова до автостоянки «Обрій-2000»), не приймалось; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А/882/08 від 09.11.2009 року, встановлено, що станом на 09.11.09р. Відповідач «продовжує використовувати земельну ділянку площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автостоянки (охороняється, огороджене металевим парканом) без документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України -самовільно, чим не виконано вимоги припису від 16.01.08р. №0176.».
Відповідно до пункту 3 рішення Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»(Третя особа) визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.06.2001 № 1158 «Про затвердження Переліку платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві»паркувальний майданчик, який розташований за адресою вул. Електротехнічна (від вул. Олександра Сабурова до АС «Обрій-2000»), відведений для експлуатації єдиним оператором з метою організації місць платного відстою транспортних засобів у м. Києві.
Проте, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.06.2001 № 1158 про затвердження переліку платних місць для паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджено саме перелік платних місць для паркування транспортних засобів у м. Києві, і не врегульовано питання щодо передачі або надання земельної ділянки у користування.
Таким чином, вказане розпорядження Київської міської державної адміністрації не може вважатись документом, що надає право здійснювати Відповідачеві або Третій особі використання земельної ділянки площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва.
Пунктом 17.3.1. Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради «Про Правила благоустрою міста Києва»від 25.12.2008 №1051/1051, передбачено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Документом, що посвідчує право на земельні ділянки, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, є державний акт встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно з частиною третьою статті 125 Земельного кодексу України, забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.
З урахуванням вимог вказаного розпорядження, розміщення та використання Відповідачем на земельній ділянці площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва паркувального майданчика можливо лише за наявності в нього документу, що посвідчує право на цю земельну ділянку та державної реєстрації цього документу (ст. 125 та 125 Земельного кодексу України), та за наявності договору з Третьої особою про організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів.
В даному випадку у Відповідач наявний лише договір з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»про організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів № 9-Н від 01.08.2008, проте у Відповідача відсутні будь-які документи, що пройшли державну реєстрацію, та посвідчують право Відповідача, у відповідності до ст. 125 та 125 Земельного кодексу України, на земельну ділянку площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва, яку Відповідач використовує для експлуатації та обслуговування автостоянки, що підтверджується також Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А/882/08 від 09.11.2009 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»термін «самовільне зайняття земельної ділянки»викладено у такій редакції: - «це будь - які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними».
Також, відповідно до листа-роз'яснення Держкомзему України від 11.11.2008 № 14-17-4/12991 «щодо застосування терміну «Самовільне зайняття земельної ділянки»»згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у коритеування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь - яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. У вищевказаному листі -роз'ясненні зазначено, що під «Вчиненням дій, які відповідно до закону є правомірними», про що йдеться у визначенні терміну самовільне зайняття земельної ділянки», слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (ст. 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геолознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (ст. 97 Земельного кодексу України).
Як було встановлено судом, проте у Відповідача відсутні будь-які документи, що пройшли державну реєстрацію, та посвідчують право Відповідача, у відповідності до ст. 125 та 125 Земельного кодексу України, на земельну ділянку площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва, яку Відповідач використовує для експлуатації та обслуговування автостоянки.
Рішення органу місцевого самоврядування, щодо передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва Відповідачу або Третій особі (КП «Київтранспарксервіс») не приймалося, цивільно-правові угоди щодо вказаної земельної ділянки на підставі ст. 88, ст. 97 Земельного кодексу України з вищенаведеними особами не укладалися; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.
У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли (п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.
У зв'язку з вищевикладеним, зайняття Відповідачем земельної ділянки площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва та облаштування на ній паркувального майданчика є протиправним та на підставі ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»прокуратурою проведено розрахунок розміру шкоди, яку має відшкодувати Відповідач за самовільне зайняття вищевказаної земельної ділянки, яка становить 169 092 грн.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий прокуратурою розрахунок шкоди у розмірі 169 092 грн., завданої Відповідачем внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва, який розрахований у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 №963.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної шкоди у розмірі 169 092 грн. завданої ним внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею близько 1,0 га на перетині вул. Електротехнічної та О.Сабурова у Деснянському районі м. Києва, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Прокуратури, підтримані Позивачем, про стягнення з Відповідача шкоди в розмірі 169 092 грн.
Відповідно до наказу № 163 «Про утворення Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві»від 10.11.08 Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Управління з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві та Київській області перейменовано на Управління з контролю за використанням та охороною земель у Київській області, а також створено Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, яке згідно наказу Держземінспекції України від 27.01.09 №13 перейменовано у Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві.
Таким чином, Державі Україні саме в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві завдано збитків у розмірі 169 092 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем та прокуратурою доведено обґрунтованість позовних вимог; відповідачем не надано належних доказів щодо зайняття спірної земельної ділянки на підставах визначених законом, та зокрема до ст.ст. 125, 126 ЗК України.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, з Відповідача до Державного бюджету України підлягають стягненню держмито в сумі 1690,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Киві (м. Київ, проспект Перемоги, 60; код ЄДРПОУ 36273339) шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 169 092 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві) грн. (одержувач - ГУ УДК у м. Києві, р/р 31517921700001, код платежу - 24062100).
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1690 (одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 92 коп. державного мита.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -12.02.2010р.