ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/57605.02.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ХХІ"
до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
провизнання права власності та зобов'язання вчинити дії
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаЗагура А.В. -представник
від відповідачаЄськов О.А. -представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК ХХІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання за позивачем права власності на нежилу будівлю загальною площею 501,8 кв.м під літерою “А” та нежилу будівлю загальною площею 20,7кв.м. під літерою “Б”, які розташовані за адресою: м. Київ, просп. Московський, 44 та зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказані будівлі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбав спірне майно за Договором купівлі-продажу від 16.03.1999. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 у справі № 24/223, частково зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006 за позивачем визнано право власності на нежилу будівлю загальною площею 501,8 кв.м. під літерою “А” та нежилу будівлю загальною площею 20,7кв.м. під літерою “Б”, які розташовані за адресою: м. Київ, затока Волковата. Розпорядженням Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.11.2006 вказаному майновому комплексу було присвоєно поштову адресу: м. Київ, просп. Московський, 44. Проте відповідач відмовив позивачу в реєстрації права власності на спірні приміщення, посилаючись на невідповідність їх поштової адреси, зазначеної в рішенні суду, розпорядженню Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відповідач не претендує та не оспорює право власності позивача на спірні об'єкти нерухомого майна. Відповідач заперечує позовні вимоги позивача в частині зобов'язання здійснити реєстрацію спірних об'єктів нерухомого майна, оскільки на даний час у позивача відсутній правовстановлюючий документ, який би відповідав вимогам чинного законодавства.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
16.03.1999 між Малим колективним підприємством МЖК "Поділ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК ХХІ" було укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого позва придбав складську будівлю площею 501,8 кв.м. під літерою “А” та сушилку загальною площею 20,7 кв.м. під літерою “Б”, які знаходяться за адресою: м. Київ, затока Волковата.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 у справі № 24/223 (частково скасованим постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006) визнано прав власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ХХІ" на нежилу будівлю загальною площею 501,8 кв.м. під літерою “А” та нежилу будівлю загальною площею 20,7 кв.м. під літерою “Б”, які розташовані за адресою: м. Київ, затока Волковата.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації “Про присвоєння поштової адреси” № 1109 від 13.11.2006 майновому комплексу, розташованому на затоці Волковата, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МЖК ХХІ" на підставі рішень Господарського суду міста Києва № 24/223 від 22.05.2006, Київського апеляційного господарського суду № 24/223 від 18.08.2006, присвоєно поштову адресу: м. Київ, просп. Московський, 44.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться по проспекту Московському, 44.
Відповідач, у відповідь на вказане звернення позивача, листом № 49956 від 20.11.2009 повідомив про неможливість проведення державної реєстрації, зокрема, у зв'язку з тим, що в поданому рішенні Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 про визнання права власності вказано поштову адресу, що не збігається з розпорядженням про присвоєння поштової адреси від 13.11.2006 № 1109.
Технічним паспортом, виготовленим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за станом на 12.03.2009, підтверджується наявність по проспекту Московському, 44 нежилої будівлі загальною площею 501,8 кв.м під літерою “А” та нежилу будівлю загальною площею 20,7 кв.м. під літерою “Б”
Станом на день звернення позивача з даним позовом наявні рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 у справі № 24/223, постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006 у справі № 24/223 про визнання права власності на нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, затока Волковата, розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 1109 від 13.11.2006 про присвоєння вказаному майновому комплексу поштової адреси: м. Київ, просп. Московський, 44, технічна справа БТІ на приміщення за адресою: м. Київ, просп. Московський, 44.
Проте, оскільки адреса майнового комплексу, зазначена у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 не збігається з поштовою адресою, присвоєною розпорядженням від 13.11.2006 № 1109, позивач не має можливості зареєструвати своє право власності, що створює ситуацію, за якої треті особи можуть заперечувати право власності позивача на спірний об'єкт, що унеможливлює використання позивачем своїх повноважень власника, а саме повноважень щодо розпорядження належним йому майном.
Відповідно пп. 10 п. б) ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам сільських, селищних, міських рад делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Згідно зі ст. 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту.
Згідно з абз. 3 п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, адреса об'єкта нерухомого майна у всіх поданих документах має бути зазначена однаково. У випадку наявності в поданих документах розбіжностей в частині поштової адреси, або у випадку оформлення права власності на новозбудований об'єкт, в свідоцтвах про право власності зазначається поштова адреса об'єкта, присвоєна відповідним розпорядженням районної у м. Києві державної адміністрації.
Судом встановлено, що нерухоме майно, на яке визнано право власності рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 у справі № 24/223, частково скасованим постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006, та майновий комплекс, якому присвоєно поштову адресу розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 1109 від 13.11.2006, є одним і тим же об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.
У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникає з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються Законом.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належність позивачу на праві власності спірного об'єкту підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 у справі № 24/223, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006 у справі № 24/223, розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 1109 від 13.11.2006 про присвоєння поштової адреси, технічною справою БТІ, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання права власності нежилу будівлю загальною площею 501,8 кв.м під літерою “А” та нежилу будівлю загальною площею 20,7кв.м. під літерою “Б”, які розташовані за адресою: м. Київ, просп. Московський, 44 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на спірні будівлі.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003 державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них проводиться на підставі правовстановлювальних документів.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Суд прийшов до висновку, що, відмовляючи у проведенні державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, відповідачем не були порушені права та інтереси позивача, оскільки на момент звернення позивача з заявою про проведення реєстрації права власності, у позивача були відсутні правовстановлюючі документи, які б прямо підтверджували право власності позивача на нежилі будівлі, які знаходяться саме за адресою: м.Київ, просп. Московський, 44.
Крім того, згідно з п. 10 Додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючим документом.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності є передчасними, оскільки рішення суду у даній справі є правовстановлюючим документом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за позивачем право власності на спірні будівлі задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, тому зазначені витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК ХХІ" (04070, м. Київ, вул. Спаська, 6-Б, ідентифікаційний код 30218068) право власності на нежилу будівлю загальною площею 501,8 кв.м. під літерою “А” та нежилу будівлю загальною площею 20,7 кв.м. під літерою “Б”, які розташовані за адресою: м. Київ, просп. Московський, 44.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:10.02.2010