Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 616/992/16-ц
провадження № 61-29659св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня 2017 року у складі судді Уханьової І. С. та рішення апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Швецової Л. А.,
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н. І. за реєстровим № 1043.
Власником домоволодіння АДРЕСА_1 є
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 02 квітня 2004 року державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н. І. за реєстровим № 1071.
Відповідачем порушено межові знаки між земельними ділянками та побудовано гараж з порушенням норм ДБН.
ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди шляхом знесення гаражу та огорожі, а при відмові добровільно виконати рішення суду - здійснити знесення цих конструкцій за його рахунок.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня
2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не є належною особою, оскільки не має права висувати вимоги щодо знесення самовільно побудованих споруд на сусідніх земельних ділянках. Крім того, строк позовної давності пропущено без поважних причин, оскільки позивач знав про фактичні межі земельної ділянки та надвірні будівлі сусідньої ділянки ОСОБА_2 .
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що заявлені позовні вимоги є необґрунтовані.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року та направити справу на новий судовий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій надана неналежна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи. Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово будівельно-технічної експертизи.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вовчанського районного суду Харківської області.
У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 569/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-29659св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки рішення Вовчанського районного суду Харківської області від
03 травня 2017 року повністю скасоване рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2019 року, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється.
Короткий зміст фактичних обставин справи встановлених судом та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н. І. за реєстровим № 1043.
Власником домоволодіння АДРЕСА_1 є
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 02 квітня 2004 року державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н. І. за реєстровим № 1071.
Згідно з частинами першою, другою 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Нормами статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною третьою статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сам по собі факт володіння відповідачем сусіднім з позивачем домоволодінням не може вважатися створенням перешкод у розумінні статті 391 ЦК України. Докази, що наявність паркану і гаража відповідача порушують право позивач суду не надано і в матеріалах справи такі відсутні.
Щодо доводів касаційної скарги:
Доводи заявника про безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про призначення судово будівельно-технічної експертизи, є безпідставними, оскільки вирішуючи питання щодо експертизи, апеляційний суд обґрунтовано мотивував свою позицію в ухвалі від
09 листопада 2017 року.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від
09 листопада 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко