вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
закриття провадження у справі
13.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2381/19
за позовом Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Відповідача-1: Акціонерного товариства GCONNECT AG, м. Швіц, Швейцарська Конфедерація
Відповідача-2: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання права власності на нерухоме майно шляхом викупу; зобов'язання відповідача-2 перерахувати відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 11 346 090 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: Ресенчук О.Ю., довіреність № 14/3-41 від 27.06.2019;
від відповідача-1: Сикалюк Д.Л., ордер серія АТ № 1000219 від 23.07.2019;
від відповідача-2: Гуртовий В.Ю., довіреність № 7/10-3748 від 21.12.2018.
Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Акціонерного товариства GCONNECT AG та Відповідача-2: Дніпровської міської ради про:
- визнання права власності шляхом викупу на нерухоме майно: пам'ятку культурної спадщини "Будинок О.М. Поля" загальною площею 448,2 кв.м., РНОНМ 144945112101, що знаходиться за адресою: площа Соборна, 10, м. Дніпро;
- зобов'язання відповідача-2 перерахувати відповідачу-1 грошові кошти з міського бюджету у розмірі 11 346 090 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом Міністерства культури від 15.03.2019 № 195 будинок за адресою: площа Соборна, 10, м. Дніпро занесено до реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення за видом об'єкта - пам'ятка історії та взято під охорону, охоронний номер - 79-Д.
Відповідачем-1 не укладено охоронного договору об'єкта культурної спадщини, що є порушенням ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Крім того, відповідачем-1 здійснено реконструкцію та зміну типологічно-планувальної структури об'єкта культурної спадщини, зміну призначення будівлі без відповідної дозвільної містобудівної документації.
Ухвалою суду від 11.06.2019 позовну заяву Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № б/н від б/д залишено без руху. Ухвалено Управлінню з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради в строк до 27.06.2019 включно усунути недоліки позовної заяви № б/н від б/д шляхом подання до суду оригіналу документа, який підтверджує сплату судового збору у загальному розмірі 336 540,7 грн.
Через канцелярію суду, 25.06.2019 від позивача надійшла заява, якою усунуто недоліки, встановлені вищевказаною ухвалою суду.
Ухвалою суду від 27.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 30.07.2019.
Відповідачем-1 було заявлено клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 зазначив, що спори щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
У судовому засіданні від 30.07.2019 оголошено перерву до 13.08.2019.
У судовому засіданні позивач надав заперечення проти клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі. На думку позивача, даний спір підвідомчій господарському суду, оскільки предметом спору є не вилучення або примусове відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а встановлення права власності на майно.
Відповідач-2 визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.
Статтею 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи культурної спадщини, до яких належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини.
Згідно ст. 21 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" N 1805-III, 08.06.2000, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам'ятки відповідне попередження. Якщо власник пам'ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження. Викуплена пам'ятка переходить у власність держави. Викупна ціна пам'ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.
Відповідно до п. 8 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Нормам п. 8 ст. 19 КАС України кореспондують норми п. 6 ст 20 ГПК України, згідно яких господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З тексту позову вбачається, що предметом спору є примусовий викуп майна (будівлі), яке є культурною спадщиною, через те, що результаті дій або бездіяльності власника цьому майну загрожує пошкодження або знищення.
Для правильного вирішення клопотання відповідача необхідно визначити, яким є цей спір за своєю правовою суттю: публічно-правовим чи приватно-правовим.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ст. 4 КАС України визначено:
- публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку у позивача відсутній особистий майновий інтерес щодо предмету спору. Позовні вимоги не обґрунтовані, зокрема, неправомірністю набуття відповідачем-1 у власність спірного майна, або належністю цього майна іншій особі. Також, між сторонами не укладалось будь-яких договорів та не вичинялось інших правочинів щодо спірного майна.
Як вказано вище, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на недотримання відповідачем-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, реконструкцію та зміну типологічно-планувальної структури об'єкта культурної спадщини, зміну призначення будівлі без відповідної дозвільної містобудівної документації.
Тобто позовна зава ґрунтується лише на публічному інтересі громади до об'єкта культурної спадщини.
Так, за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.
В адміністративному праві під поняттям «публічна адміністрація» слід розуміти систему органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші суб'єкти, наділені адміністративно-управлінськими функціями, які діють з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому, а також сукупність цих адміністративно-управлінських дій та заходів, встановлених законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17). Функції контролю за виконанням цього Закону України "Про охорону культурної спадщини", інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; з реалізації державної політики з питань охорони культурної спадщини є управлінськими і здійснюються суб'єктами владних повноважень у порядку, визначеному чинним законодавством України.
З вищевикладеного, суд дійшов висновку, що цей спір виник внаслідок здійснення позивачем владно-управлінських функцій з охорони культурної спадщини і, відповідно, за свою суттю, є публічно-правовим.
Тому, спір у даній справі віднесений до юрисдикції адміністративного суду і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, провадження у справі №904/2381/19 слід закрити.
Керуючись ст.ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Клопотання відповідача задовольнити. Закрити провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили 13.08.2019.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 19.08.2019.
Суддя М.О. Ніколенко