19.08.2019 року м. Дніпро Справа № 904/803/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р.
( суддя Петренко Н.Е., м. Дніпро, повний текст рішення складено 30.05.2019 р.)
у справі
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА",
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА",
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 159 222,01 грн., з яких: заборгованість за теплову енергію у сумі 132 193,25 грн., збитки від інфляції у сумі 9 446,37 грн., пеня у сумі 14 020,91 грн., 3 % річних у сумі 3561,48 грн. (за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1288 від 01.03.2016 р.),-
Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА", про стягнення заборгованості у розмірі 159 222,01 грн., з яких: заборгованість за теплову енергію у сумі 132 193,25 грн., збитки від інфляції у сумі 9 446,37 грн., пеня у сумі 14 020,91 грн., 3 % річних у сумі 3 561,48 грн. ( за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1288 від 01.03.2016 р.).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" на користь Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" заборгованість за теплову енергію у розмірі 132 193,25 грн., збитки від інфляції в сумі 9 446,37 грн., 3 % річних у сумі 3 544,92 грн., пеню у сумі 13 942,56 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 919,85 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 467,33грн.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1288 від 01.03.2016 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії, обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що у матеріалах судової справи відсутні документи, які повного мірою підтверджують обґрунтованість вимог Позивача, обсяг наданих послуг за Договором, а також те, що вимоги Позивача Відповідач не оспорює або визнає.
Скаржник наголошує на тому, що Позивач не додав до позовної заяви засвідчені належним чином копії актів виконаних робіт, які мали бути підписані сторонами, відповідно до умов п. 3.1. Договору. Споживання теплової енергії Відповідачем та факт поставки теплової енегрії не підтверджується актами виконаних робіт за період з 31.10.2017 р. по 03.04.2018 р.
Водночас, на думку Скаржника, порушення норм процесуального права полягає у тому, що оскаржуване судове рішення було прийняте без повідомлення ТОВ «СПАРТА» належним чином про дату, час і місце засідання суду. Відповідач ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 р. по справі № 904/803/19 не отримав, про дату, час і місце засідання суду повідомлений не був і, як наслідок, не подав до суду відзив на позовну заяву. Відтак, справу було розглянуто господарським судом за відсутності Відповідача, суд першої інстанції при розгляді справи перевірив аргументи лише однієї сторони. Це призвело до порушення таких процесуальних прав Відповідача, передбачених ст. 42 ГПК України, як права участь у судовому засіданні, права подавати докази та брати участь у дослідженні доказів, а також порушило принцип змагальності сторін.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р. залишити без змін, оскільки Відповідач намагається скасувати судове рішення лише з формальних міркувань.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач посилається на те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» при подані позовної заяви надавала всі докази для винесення судом законного та обґрунтованого рішення, а саме докази: існуючих договірних відносин, копії актів про підключення та виключення опалення до об'єкту тепло споживання, копії актів по приладам обліку, копії рахунків, розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію по договору № 1288 за період 30.10.2017 р. по 03.04.2018 p., розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних збитків тощо. На противагу, доказів оплати спожитої теплової енергії за вказаний період у розмірі 132 193,25 грн. Відповідач не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову не спростував, власний контррозрахунок штрафних санкцій суду не надав.
Крім того, підприємство зазначає про те, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи, направлено ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак Відповідач у судове засідання свого представника не направив, жодних клопотань не надав. Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 р. по справі № 916/3188/16 ).
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2019 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р., у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р. у справі № 904/803/19, на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2016 р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (Теплопостачальна організація - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарта" ( Споживач - Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1288, відповідно до п. 1.1. якого Теплопостачальна організація - Продавець відпускає Споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до таблиці 2, яка є невід'ємною частиною договору об'єктом теплоспоживання є нежитлові приміщення, а саме: адміністративне приміщення, адміністративне приміщення ( 2 поверх ) та прохідна, що знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 7 .
За твердженням Позивача, свої договірні зобов'язання Теплопостачальна організація виконала, а саме здійснила постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого договором, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".
Позивач зауважує, що облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності, що передбачено п. 2.1 Договору.
Тарифи на послуги теплопостачання для потреб інших споживачів складають: за період з 24.02.2017 р. по 04.01.2018 р. за 1 Гкал 1917,64 грн. з ПДВ, згідно постанови НКРЕКП № 151 від 01.02.2017 р. для потреб інших споживачів; за період з 05.01.2018 р. по 27.10.2018 р. за 1 Гкал 2018,00 грн. з ПДВ, згідно постанови НКРЕКП № 1529 від 28.12.2017 р. для потреб інших споживачів.
Відповідно до п. 3.2. договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем щомісячно, самостійно, в грошовій формі, не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Цей договір, згідно п. 9.1. діє з 01.03.2016 р. по 31.12.2016 р. і вважається щорічно продовженим.
З огляду на п. 3.2 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк оплати спожитої теплової енергії, є таким, що настав.
Доказів оплати спожитої за період з 30.10.2017 р. по 03.04.2018 р. теплової енергії у розмірі 132 193,25 грн. Відповідач суду першої інстанції не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
В силу вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
П. 3.6 договору сторони погодили якщо Споживач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.2 договору, то він сплачує пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем нарахована Відповідачеві пеня за прострочення оплати теплової енергії у розмірі - 14 020,91 грн. за загальний період прострочення з 20.02.2018 р. по 17.11.2018 р. ( розрахунок здійснено по кожному акту окремо ).
У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Позивач, також просить стягнути 3 % річних за період прострочення з 20.12.2017 р. по 15.01.2019 р. у розмірі 3 561,48 грн. та збитки від інфляції в сумі 9 446,37 грн. за період прострочення з січня 2018 року по грудень 2018 року.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки пені, 3 % річних, встановив, що Позивачем не враховано положення п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та здійснено нарахування в усіх періодах з 20 числа відповідного місяця, а не 21, а також не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України та у розрахунку за квітень 2018 не враховано, що 20.05.2018 р. був вихідний день (неділя), тому останнім днем оплати є 21.05.2018 р., відповідно прострочка виникає з 22.05.2019 р.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення заборгованості у розмірі 132 193,25 грн., часткового задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 13 942,56 грн. та вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3 544,92 грн. Розрахунок збитків від інфляції суд визнав арифметично та методологічно правильними, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги: у матеріалах судової справи відсутні документи, які повного мірою підтверджують споживання теплової енергії Відповідачем та факт поставки теплової енергії; порушення норм процесуального права, справу було розглянуто господарським судом за відсутності Відповідача.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу". Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 4, 6 ст. 19 Закону).
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07р. № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
П. 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з п. 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
П. 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Як, зазначалося раніше між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" ( Теплопостачальна організація - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарта" ( Споживач - Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1288 від 01.03.2016 р., відповідно до п. 1.1. якого Теплопостачальна організація - Продавець відпускає Споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а Впоживач-Покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим Договором.
Оплата за відпущену теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем відповідно до п. 3.2. договору щомісячно, самостійно, в грошовій формі, не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Як вбачається з матерілів справи, КПТМ «Криворіжтепломережа» надані докази існуючих договірних відносин: копії актів про підключення та виключення опалення до об'єкту тепло споживання, копії актів по приладам обліку, копії рахунків, розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію по договору № 1288 за період 30.10.2017 р. по 03.04.2018 p., розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних збитків тощо.
На противагу, доказів оплати спожитої теплової енергії за період з 30.10.2017 р. по 03.04.2018 р. у розмірі 132193,25 грн., Скаржник не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову не спростував, власний контррозрахунок штрафних санкцій суду не надав.
Також виходячи з умов ч. 3.1 Договору № 1288 від 01.03.2016 р. - Споживач зобов'язаний до 15 числа повинен отримувати самостійно у Теплопостачальній організації: рахунок-фактуру, акти-звіряння розрахунків та акти виконаних робіт, і у разі незгоди з ними має право звернутися з письмовими запереченнями.
За твердженням Позивача ( не спростованим Відповідачем ) після отримання рахунків-фактур, актів-звіряння розрахунків та актів виконаних робіт з боку Відповідача заперечень у відповідності та з дотриманням процедури визначеною п. 3.1 Договору до КПТМ «Криворіжтепломережа» не надходило, проте сплату за отриману теплову Відповідач не проводив.
Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі пов'язаних із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, відповідно до яких справу було розглянуто господарським судом за відсутності Відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що Товариству з обмеженою відповідальністю "СПАРТА", на адресу: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича,7 Позивачем була направлена позовна заява з додатками, що підтверджується копією поштової квитанції від 26.02.2019 р. та описом вкладення у цінний лист ( а. с. 6 -7 ).
Судом першої інстанції, Товариству з обмеженою відповідальністю "СПАРТА", на адресу вказану Позивачем у позовній заяві, направлялася ухвали суду: від 04.03.2019 р. про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; від 02.05.2019 р. про прийняття справи до свого провадження.
З поштового повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи ( а. с. 57 ) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" отримало 24.04.2019 р. ухвалу господарського суду від 04.03.2019 р.
Разом з тим, ухвала господарського суду від 02.05.2019 р. повернута установою пошти з поміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» ( а. с. 72 ).
Слід зазначити, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ).
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" є адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 7 ( а. с. 37 - 47 ).
У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою ( тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає, що відмова адресата від отримання кореспонденції, або неотримання ним кореспонденції від судового органу, зумовлена не об'єктивними причинами, а суто суб'єктивними причинами ( залежало від власної ініціативи самого Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»).
Відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов'язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд, а також обов'язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.
Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Крім того, Скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з рухом справи у спорі за його участю та з прийнятим за результатом судового вирішення цього спору процесуальним рішенням, оскільки інформація про призначення судових засідань є відкритою, її можна отримати як на сайті в мережі інтернет (http://court.gov.ua/fair/), так і в інформаційному центрі суду. Усі процесуальні документи суду наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 р. у справі № 904/803/19 було надіслано Скаржнику судом 04.03.2019 р. та оприлюднено у вказаному реєстрі 07.03.2019 р.
Як зазначається в постанові Верховного Суду від 23.04.2018 р. у справі № 916/3188/16 лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
В рішенні від 26.04.2007 р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( п. 27 ).
Враховуючи встановлені обставини справи, посилання Апелянта на його необізнаність про розгляд цієї справи Господарським судом Дніпропетровської області, спростовується матеріалами справи.
За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за теплову енергію є правомірними, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області про часткове задоволення позовних вимог Позивача обґрунтованим.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р. у справі № 904/803/19 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА".
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 р. у справі № 904/803/19, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2019 р. у справі № 904/803/19.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І. Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова