ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №804/19857/14
адміністративне провадження №К/9901/7280/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року (колегія у складі суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В.) у справі № 804/19857/14 за позовом Дочірнього підприємства «Фаубеха-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Дочірнє підприємство «Фаубеха-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (після реорганізації Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (надалі відповідач, податковий орган) про (з урахуванням перегляду ВАС України) скасування податкових повідомлень-рішень якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки податкового органу не відповідають дійсності, оскільки, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2014 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу №0001122302 та 0001112302 від 20 серпня 2012 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доводи представника відповідача стосовно нікчемності вчинення правочинів є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт №1029/222/30011116 від 3 серпня 2012 року.
Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:
- відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини позивача з постачальниками ТОВ «Технолітбуд» та ТОВ «Інрост» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону;
- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4; пункту 5.1. статті 5; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 135.5.4, пункту 135.5, статті 135; пункту 138.2 статті 138; підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 1 174 614 грн;
- пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1 статті 4; підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185; пункту 188.1 статті 188; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 165 968 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом 20 серпня 2012 року прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення:
- № 0001122302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 184 449,50 грн, в тому числі за основним платежем - 165 968,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 481,50 грн,
№ 0001112302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 224 772,00 грн, в тому числі за основним платежем - 1 174 614,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 158,50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який перевірявся, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Технолітбуд» (Постачальник) укладено договір поставки від 1 вересня 2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити комплектуючі для виготовлення склопакетів, фурнітури для дверей згідно з усними заявками Покупця. Кожна така поставка оформлюється рахунком-фактурою та видатковою накладною. Відповідно до пункту 3.1 договору поставка здійснюється на умовах EXW - склад Постачальника в м. Запоріжжя з завантаженням транспортних засобів. Вартість матеріалів та комплектуючих є договірною; форма оплати 100% передоплата на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі.
Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інрост» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 12 квітня 2011 року № 041203, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортиментів, кількості та за цінами згідно накладних. Згідно з пунктом 2.1 договору ціна товару вказана в накладних до цього договору. Поставка товару здійснюється за рахунок Покупця. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі протягом 90 робочих днів з моменту поставки товару.
Фактичне виконання договору підтверджується наступними первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, а саме: видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі.
Вказані документи досліджені судами першої та апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь які дефекти первинних документів, наданих Товариством.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги використання позивачем придбаного у ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Інрост» товару у власній господарській діяльності відповідачем.
Суд погоджується з доводом судів першої та апеляційної інстанції, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано податковим органом, що на момент укладення та виконання означених вище договорів контрагенти позивача (ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Інрост») мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується с висновком суді першої та апеляційної інстанції про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, отже, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.
Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з вказаними контрагентами та протиправність висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 804/19857/14 залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду