справа № 753/3075/19 головуючий у суді І інстанції - Мицик Ю.С.
провадження № 22-ц/824/9916/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
14 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», третя особа - директор Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» Думенко Тетяна Михайлівна, про захист переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за ОСОБА_1 та зобов'язати директора Державного експертного центру МОЗ Думенко Т.М. перевести позивача згідно поданої нею заяви про переведення на посаду провідного фахівця відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду згідно штатного розпису.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вона подала віндикаційний позов з позовними вимогами, що відповідають засадам цивільного законодавства в порядку п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Підставою для подання позову до суду є невизнання відповідачем переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників. Відповідач перевів на посаду іншу особу, в той час як переважне право на її зайняття мала позивач. Суд залишив поза увагою, що у відповідача є професійна спілка працівників, з якою не обговорювалося питання прав працівників в порядку ст. 49-4 КЗпП України. Суд залишив поза увагою, що станом на 24 травня 2019 року у Дарницькому районному суді міста Києва в порядку цивільного судочинства № 753/9639/19 розглядається позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі й оплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд не залучив Комісію з трудових спорів Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» у випадку її існування в якості третьої особи на стороні відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає способам захисту права та законного інтересу, визначених у ст. 16 ЦК України. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як захист переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Оскільки таке право позивача не є порушеним, воно не підлягає захисту.
Однак, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту позовної заяви та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх трудових прав, а саме визнання за нею переважного права на залишення на роботі, і даний спір підлягає розгляду на підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України.
Суд першої інстанції послався на ст. 16 ЦК України при цьому не звернув уваги, що, вказаною статтею передбачено захист цивільного права та інтересу і іншим способом, що встановлений договором або законом.
Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд зазначив, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, пославшись на п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Однак, обставини, з якими суд пов'язував свій висновок ніяким чином ніяким чином не свідчать, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються невірному застосуванні норм процесуального права, що потягло за собою постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд фактично позбавив позивача доступу до правосуддя та передчасно, без дослідження поданих доказів та доводів позивача дійшов висновку про відсутність порушення його прав відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2019 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.