Апеляційне провадження 22-ц/824/9758/2019
Справа № 755/18203/18
Іменем України
14 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Марфіної Н.В., ухвалене в м. Київ 06 травня2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу та розірвання договору,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення боргу та розірвання договору.
Заявлений позов мотивувала тим, що 09 листопада 2017 року між нею та відповідачем укладено інвестиційний договір, за умовами якого вона як інвестор передає ОСОБА_3 як отримувачу грошові кошти в сумі 4500 доларів США у підприємницький обіг (інвестиції) з метою створення стоматологічного салону та надання стоматологічних та пов'язаних з цим послуг, а отримувач зобов'язується забезпечити розвиток проекту, здійснювати цільове використання інвестицій, а також виплачувати інвестору відсотки від суми прибутку, отриманого в результаті діяльності проекту в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідач не виконував умови договору, зокрема ним порушено зобов'язання щодо надання письмових звітів, що слугує порушенням її права на отримання інформації про використання коштів (п. 2.2.2 договору); пунктом 3.5 договору передбачено, що сторони розділяють прибуток від діяльності проекту в розмірі 50 % прибутку кожній із сторін. Однак на звернення позивача з проханням відправити кошти через систему переказів кошти відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що гроші, отримані від діяльності, будуть направлені на розвиток стоматологічного салону; свою частину коштів відповідач забирає собі як свою заробітну плату. В той час відповідно до п. 3.7 договору до витрат на забезпечення роботи проекту такі витрати як заробітна плата лікаря (відповідача) не передбачена; відповідно до умов цього ж п. 3.7 договору місячна сума витрат на забезпечення роботи проекту не перевищуватиме 30000 грн., а в разі необхідності збільшення суми таких витрат відповідач повинен отримати схвалення позивача. Однак відповідно до складеної нею таблиці розрахунку доходів та витрат, сума витрат на забезпечення роботи проекту в рази перевищує цю суму.
На підставі вищевикладеного просила стягнути із відповідача на свою користь суму заборгованості за інвестиційним договором 228347,32 грн., пеню в розмірі 1095,44 грн., 3 % річних в розмірі 3021,26 грн., інфляційні нарахування в розмірі 104,40 грн., всього 232359,20 грн.; розірвати інвестиційний договір від 09 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача усі сплачені кошти за інвестиційним договором у повному розмірі у сумі 4500 доларів США гривнею у еквіваленті до курсу долара США на момент повернення, покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що в рішенні немає чітко зазначеного переліку доказів, які відхиляються судом з тих чи інших підстав, судом неправильно здійснено оцінку наданих доказів.
В свою чергу відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував його позицію про те, що відповідач отримував від свідка ОСОБА_4 грошові кошти в якості позики на навчання; грошові кошти в сумі 4000 грн. були передані свідку ОСОБА_5 в якості позики, яку просила позивач; що відповідач не отримував жодних коштів від позивача і вимагав передання цих коштів.
Вважала, що вибіркова оцінка доказів, визнання доказів недопустимими виключно з посиланням на те, що вони є електронними документами та не містять перекладу з російської мови на українську, всупереч вимогам спеціального закону, який регулює електронний документообіг, що став елементом ділових звичаїв в Україні, є такою помилкою, яка порушує справедливість судового провадження та повинна мати наслідком скасування судового рішення.
Вказувала, що розмір заборгованості відповідача підтверджується історією листування між сторонами за допомогою програми Facebook Messenger. В цій історії листування міститься вся інформація щодо діяльності стоматологічного салону, доходів з його діяльності, а також підтвердження отримання сум коштів за інвестиційним договором.
Звертала увагу, що розмір заборгованості та її розрахунок відповідачем не оспорюється.
Від відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказував, що форма доказів, доданих позивачем до позовної заяви та в подальшому долучених до матеріалів справи, вказує на те, що ці докази були надані з порушенням вимог чинного процесуального законодавства до письмових та електронних доказів та їх копій.
Зазначав, що за весь час дії договору, укладеного між ним та ОСОБА_1 у листопаді 2017 року він жодного разу не отримував від неї будь-яких коштів, тобто інвестицій, в порядку та на умовах, визначених цим договором, підтвердженням чого є відсутність письмових доказів - будь-яких платіжних документів та/або розписок, в підтвердження фактів перерахування на його рахунок та/або передачі йому особисто якихось грошових коштів, тобто інвестицій.
Посилався на те, що згідно сталої судової практики факт виконання грошового зобов'язання боржником, тобто передачі певної суми грошей кредитору, має підтверджуватися відповідними письмовими документами і при цьому не може доводитися поясненнями сторін та/або показаннями свідків.
Вважаючи, що укладений між сторонами інвестиційний договір за своїм змістом та суттю є договором про спільну діяльність, то постає питання, якими доказами підтверджується факт участі ОСОБА_1 у досягненні спільної мети - розбудові клініки, як передбачено у предметі цього договору.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу та розірвання договору, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено, а стороною позивача не доведено вчинення дій з боку інвестора щодо реалізації договору, якими в даному випадку є необхідність внесення інвестиційних коштів, а тому підстави для стягнення коштів із відповідача відсутні.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 уклали інвестиційний договір (а. с. 8 - 10 т. 1), за умовами якого інвестор передає отримувачу грошові кошти у підприємницький обіг (надалі - інвестиції) з метою створення стоматологічного салону та надання стоматологічних, а також пов'язаних з цим послуг (надалі - проект), а отримувач зобов'язується забезпечити розвиток проекту, здійснювати цільове використання інвестицій, а також виплачувати інвестору відсотки від суми прибутку, отриманого в результаті діяльності проекту в порядку та на умовах, визначених цим договором. Отримувач бере участь у виконанні цього договору шляхом використання майна, вказаного в додатку № 1 до цього договору. Стоматологічні послуги надаються відповідно до прайсу цін, який є додатком № 2 до цього договору, а також за окремою домовленістю між сторонами.
Згідно п. 2.1 інвестиційного договору, інвестор зобов'язується: здійснювати інвестування проекту в розмірі та порядку, передбаченому цим договором; надавати консультації щодо питань реалізації проекту; сприяти отримувачу в реалізації цього договору; виконувати належним чином інші обов'язки, передбачені умовами даного договору.
Згідно п. 2.2 інвестиційного договору, інвестор має право: вимагати від отримувача покладених на нього обов'язків відповідно до договору, надавати рекомендації та/або письмові претензії; отримувати інформацію про цільове використання інвестицій до моменту їх надання; відмовити в перерахуванні частини інвестицій в разі вчинення отримувачем дій, які можуть не відповідати умовам цього договору; не втручаючись у діяльність отримувача, здійснювати контроль та нагляд за розвитком проекту, а також здійснювати перевірку цільового використання наданих інвестиційних коштів як самостійно, так і доручати такі функції третій особі; надавати рекомендації щодо реалізації проекту; встановлювати фото та відеофіксацію в приміщеннях проекту; вимагати повернення наданих інвестиційних коштів в разі невиконання або порушення отримувачем умов цього договору з урахуванням завданих збитків (шкоди).
Згідно п. 2.3 інвестиційного договору, отримувач зобов'язується забезпечити цільове використання інвестиційних коштів та дотримуватись порядку здійснення витрат на роботу проекту згідно умов цього договору; забезпечити можливість здійснення інвестором контролю за цільовим використанням інвестиційних коштів, а також підтвердження розміру місячних витрат на роботу проекту, шляхом надання інвестору письмового підтвердження (фотографії рахунків, видаткових накладних, майна тощо) про використання коштів. Письмове підтвердження використання інвестиційних коштів та місячних витрат на роботу проекту надається не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітнім, і повинно містити інформацію про призначення, марку, модель, кількість майна та/або вид наданої послуги тощо; негайно повідомляти інвестора про усі обставини, які впливають або можуть вплинути на розвиток проекту та/або перешкоджають виконанню взятих на себе зобов'язань за цим договором; здійснювати контроль за порядком надання та розміром інвестицій, наданих інвестором згідно умов даного договору; відшкодувати збитки, завдані невиконанням цього договору в повному обсязі за письмовою вимогою інвестора; безпосередньо надавати стоматологічні послуги клієнтам та/або з залученням кваліфікованого персоналу та/або фахівців, які пройшли необхідне навчання; вести облік пацієнтів шляхом відкриття медичних книжок за кожним пацієнтом та внесенням в них записів про виконані роботи; вимагати від інвестора виконання зобов'язань, передбачених цим договором; надавати рекомендації щодо порядку використання інвестицій та виконання умов цього договору.
Згідно п. п. 3.1 - 3.2 інвестиційного договору, інвестор передає отримувачу у власність інвестиційні кошти в сумі 4500 доларів США, які перераховуються в гривні відповідно до курсу долару США на момент передачі. Інвестор надає інвестиційні кошти отримувачу на підставі заявок отримувача. В заявці повинно бути вказано суму коштів, строк їх надання та цільове використання.
Згідно п. 3.3 інвестиційного договору, спосіб передачі інвестицій: перерахування інвестором грошових коштів в безготівковій формі у національній валюті України на поточний рахунок отримувача. При цьому обов'язок інвестора в частині оплати по договору вважається виконаним з моменту списання коштів з банківського рахунку інвестора. Передача коштів може здійснюватись готівкою у гривні або доларами США з розпискою отримувача про отримання коштів.
Згідно п. 3.4 інвестиційного договору, збільшення розміру інвестицій здійснюється на підставі додаткової письмової угоди, підписаної сторонами.
Згідно п. п. 3.5 - 3.6 інвестиційного договору, сторони погодили розподіляти прибуток від діяльності проекту в розмірі 50 % прибутку кожній зі сторін. Сума прибутку від діяльності проекту зазначається сторонами в щомісячних актах. Під прибутком розуміється сума, яка визначається шляхом віднімання від суми місячного доходу проекту суми витрат на забезпечення роботи проекту. Усі збитки від діяльності проекту покриваються сторонами в рівних частинах.
Згідно п. 3.7 інвестиційного договору, до витрат на забезпечення роботи проекту відносяться затрати на оренду приміщення, в якому провадиться діяльність, витрати на закупівлю розхідних матеріалів, ремонт стоматологічного обладнання, замовлення рекламних послуг, заробітна плата працівників. Сторони погодили, що місячна сума витрат не перевищуватиме 30000 грн. В разі необхідності збільшення суми місячних витрат, отримувач повинен отримати схвалення інвестора в порядку, передбаченому п. 9.4 цього договору.
Згідно п. 3.8 інвестиційного договору, сплата інвестору його частини прибутку здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця за попередній. Спосіб оплати: перерахування отримувачем грошових коштів в безготівковій формі у національній валюті України на поточний рахунок інвестора або готівкою з розпискою інвестора про отримання коштів.
Згідно п. 4.4 інвестиційного договору, у разі невиконання отримувачем умови про цільове використання інвестиційних коштів, незабезпечення обліку доходів, вчинення дій, які спрямовані на невиконання цього договору, отримувач зобов'язаний повернути усі отримані кошти від інвестора.
Згідно п. п. 6.1, 6.3 інвестиційного договору, договір може бути достроково розірваний виключно за взаємною письмовою згодою сторін, крім випадків, передбачених цим договором. Інвестор має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку у випадку порушення отримувачем істотних умов договору. При цьому договір вважається розірваним в день відправлення на адресу отримувача повідомлення про дострокове розірвання цього договору.
Згідно п. 7.1 інвестиційного договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його розірвання в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Згідно п. 9.4 інвестиційного договору, будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу виключно у разі, якщо вони були надані іншій стороні у письмовій формі через кур'єра, рекомендованим листом або за допомогою факсимільного зв'язку та/або електронної пошти з подальшим підтвердженням факту отримання такого повідомлення.
Пунктом 9.6 інвестиційного договору передбачено, що при визначенні змісту даного договору сторони керуються принципом свободи договору, а також правом на укладення договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаного характеру), передбачених ст. ст. 627, 628 ЦК України. Даний договір не є договором про спільну діяльність сторін.
Згідно п. 9.8 інвестиційного договору, отримувач свідчить, що ним до набрання чинності цього договору, самостійно або з третіми особами не відкрито іншого стоматологічного кабінету (салону), а також не укладено аналогічних договорів з третіми особами.
Пункт 10 договору містить реквізити та підписи сторін, у якому зокрема зазначено, що електронною адресою позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1, а електронною адресою відповідача є ІНФОРМАЦІЯ_2.
Додатком № 1 до інвестиційного договору від 09 листопада 2017 року, який є його невід'ємною частиною, визначено перелік стоматологічного обладнання, з використанням якого отримувач бере участь в інвестиційному договорі (а. с. 11 т. 1).
Додатком № 2 до інвестиційного договору від 09 листопада 2017 року, який є його невід'ємною частиною, визначено перелік цін на послуги, які будуть надаватися під час діяльності проекту, відповідно до умов, визначених умовами інвестиційного догвоору (а. с. 12 - 16 т. 1).
На а. с. 17 - 21 т. 1 знаходиться складена позивачем таблиця розрахунку доходу, витрат та прибутку за інвестиційним договором, а також інфляційних втрат, 3 % річних та пені станом на 29 жовтня 2018 року.
На а. с. 22 - 40 т. 1 знаходяться роздруковані скріншоти листування між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 у мобільному додатку WhatsApp.
На а. с. 41 - 99 т. 1 знаходиться роздруковане листування електронною поштою за період з 05 жовтня 2017 року по 05 липня 2018 року між адресатами ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На а. с. 184 - 250 т. 1, 1 - 250 т. 2, 1 - 31 т. 3 знаходиться роздруковане листування у додатку Facebook Manager між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 з 20 листопада 2017 року по 07 серпня 2018 року.
На а. с. 82 - 83 т. 3 знаходиться договір позики, укладений 28 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за умовами якого ОСОБА_4 передала в день підписання цього договору ОСОБА_3 грошові кошти на безпроцентній основі (позика) в розмірі 1000 доларів США, а останній зобов'язується використати позику за цільовим призначенням і повернути її у зазначені цим договором порядку та строки. Строк надання позики становить 3 місяці з моменту її отримання. Вищевказаний строк надання позики може бути пролонгований за згодою сторін. По закінченні строку, вказаного у п. 5.1 цього договору, ОСОБА_3 зобов'язується повернути ОСОБА_4 отриману суму позики в повному обсязі готівкою за офіційним курсом продажу долара США до гривні в день повернення позики.
На а. с. 115 - 168 т. 3 знаходиться роздруковане листування у соціальній мережі Facebook через аккаунт ОСОБА_10 .
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (не належне виконання).
Під час розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано позицію позивача, яка вважала, що отримання відповідачем коштів за інвестиційним договором, укладеним раніше шляхом обміну електронними повідомленнями, а 07 листопада 2017 року переведеним в письмову форму, в розмірі 4500 доларів США підтверджується листуванням між сторонами та показами свідка ОСОБА_4 , яка, за її поясненнями, 28 вересня 2017 року, 03 жовтня 2017 року та 07 січня 2018 року частинами передавала кошти відповідачу за дорученням сестри, яка знаходилася за межами України, а передача коштів оформлялася між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді удаваних договорів позики.
При цьому судом надано належної оцінки змісту інвестиційного договору, зокрема п. 3, яким визначено спосіб передачі інвестицій: перерахування інвестором грошових коштів в безготівковій формі у національній валюті України на поточний рахунок отримувача. При цьому обов'язок інвестора в частині оплати по договору вважається виконаним з моменту списання коштів з банківського рахунку інвестора. Передача коштів може здійснюватись готівкою у гривні або доларами США з розпискою отримувача про отримання коштів.
Судом встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що у відповідності до положень п. 3 договору інвестування, інвестиційні кошти на підставі заявок отримувача та у спосіб, зазначений у даному пункті, із складанням відповідної розписки, позивачем відповідачу не передавались.
Не спростовують висновків суду доводи позивача в апеляційній скарзі, що сторони визначили можливість надання розписки, а не її обов'язковість, враховуючи, що за змістом п. 3.3 інвестиційного договору альтернативою передачі коштів у готівковій формі зі складанням розписки є перерахування інвестором грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок отримувача, однак доказів передачі коштів у безготівковій формі позивачем також надано не було.
Крім того, судом досліджено наданий в якості доказу договір позики від 28 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та сестрою позивача ОСОБА_4 на суму 1000 доларів США, в якому зазначено, що кошти передаються для особистих потреб позичальника, в ньому відсутні будь-які посилання на те, що отримані відповідачем в позику кошти будь-яким чином стосуються взаємовідносин позивача та відповідача щодо намірів створити спільний проект з ведення бізнесу.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що стороною позивача не надано будь-якого рішення суду про визнання договором позики удаваними, а покази свідка з урахуванням п. 3.3 інвестиційного договору не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні положень ст. ст. 77, 78, 80 ЦПК України для дійсного встановлення обставин передачі грошових коштів в межах виконання позивачем свого обов'язку щодо здійснення інвестування відповідних коштів в межах укладеного між сторонами інвестиційного договору.
Крім того, в розумінні положень ст. 235 ЦК України удаваним може бути правочин, що вчинений між сторонами, які мали на увазі інший правочин, укладений між ними ж, однак в даному випадку договори позики укладались між відповідачем і свідком у справі, а не між сторонами даного спору.
В апеляційній скарзі позивач повторно зазначає, що договір позики, долучений відповідачем до матеріалів справи, є удаваним правочином, укладеним з метою приховання факту отримання коштів за інвестиційним договором, який ще тоді не був підписаний сторонами в паперовій формі.
Разом із тим, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і договір позики, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ніким не оскаржувався, посилання позивача на його удаваність є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд також враховує, що інвестиційний договір не містить положень щодо грошових коштів, переданих на виконання інвестиційного договору до його укладення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що інвестиційний договір було укладено шляхом обміну повідомленнями і лише в подальшому ними було погоджено зміну форми договору на письмову, апеляційний суд звертає увагу, що в позові ОСОБА_1 посилалася лише на умови письмового договору і зазначала, що інвестиційний договір укладено саме 09 листопада 2017 року. Крім того, в самому договорі, п. 7.1 зазначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання, а отже посилання позивача на те, що сторони лише погодили зміну форми договору на письмову, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Оцінюючи надані позивачем докази у вигляді роздруківок електронного листування, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що положеннями 9.4 та 10 договору інвестування сторони визначили порядок свого електронного спілкування, що полягає у здійсненні електронного спілкування між сторонами за конкретно визначеними адресами електронної пошти та не передбачає правових наслідків електронних переписок через мобільні додатки та соціальні мережі.
Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що наведені в апеляційній скарзі фрагменти листування за допомогою мобільного додатку WhatsApp на а. с. 204 - 209 т. 3 фактично підтверджує факти, описані в листуванні, і звільняє позивача від додаткового доказування.
Із аналізу наявних в матеріалах справи роздруківок листувань між сторонами вбачається, що листування на офіційну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувалося лише в період з 14 по 28 листопада 2017 року, і в даних листах сторони та представник позивача ОСОБА_2 обговорювали зміст і порядок підписання інвестиційного договору.
Дослідивши наявне в матеріалах справи електронне листування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із його змісту не можна беззаперечно встановити обставини передачі інвестиційних коштів, розмір отримуваних доходів від реалізації проекту, який сторона позивача вираховувала на підставі електронних повідомлень, оскільки відповідно до ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що суд встановив факт невідповідності наданих доказів вимогам процесуального закону через те, що вони надані російською мовою без перекладу на українську, оскільки із змісту рішення не вбачається, що суд першої інстанції визнав недопустимими будь-які наявні в матеріалах справи докази, всі докази були належно досліджені судом із наданням відповідної оцінки.
Посилання позивача на практику Верховного Суду, зокрема на правові висновки, викладені 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17, не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, враховуючи, що судом першої інстанції відхилено електронні докази не через їх електронну форму, а на підставі їх змісту.
Оцінюючи доводи позивача в апеляційній скарзі, що факт переписки і її зміст визнається сторонами, і що вона велася для надання інформації щодо стоматологічної діяльності відповідача, отриманого доходу і кількості витрат, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який оцінював ці докази, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, який здійснює діяльність по наданню стоматологічних послуг, і умовами інвестиційного договору йому не заборонено вести самостійну підприємницьку діяльність з надання відповідних послуг, а отже з наведеного листування передача інвестиційних коштів не підтверджується і є припущенням позивача.
Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що в інвестиційному договорі від 09 листопада 2017 року не вказано, що відповідач зобов'язаний виконувати умови договору тільки після отримання грошових коштів від позивача, оскільки вони суперечать самому предмету і суті інвестиційного договору, визначеному в п. 1.1, згідно якого створення і розвиток стоматологічного салону та надання стоматологічних, а також пов'язаних з цим послуг (проект) передбачається саме за рахунок передання грошових коштів у підприємницький обіг (інвестицій).
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що умовами п. 9.8 договору підтверджується факт того, що відповідач надавав усі стоматологічні послуги в рамках інвестиційного договору, так як до того він не мав жодного окремого приміщення для здійснення господарської діяльності.
Дані доводи як не підтверджують, так і не спростовують обставин, на які посилається позивач на підтвердження своїх вимог, оскільки відповідач не був позбавлений можливості після укладення інвестиційного договору самостійно організувати господарську діяльність у окремому приміщенні по АДРЕСА_1 за рахунок власних або залучених коштів, і умовами інвестиційного договору він у цьому не був обмежений.
Доводи апеляційної скарги, що судом застосовано посилання на норму права (ст. 89 ЦПК України), яка не відповідає змісту правової норми, яку цитує суд (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), не спростовують правильні по суті висновки суду про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги, що 19 березня 2019 року відповідач у поясненнях визнав факт отримання грошових коштів в рамках інвестиційного договору в сумі 5000 євро та 500 доларів, оскільки позов відповідачем не визнаний і розписки про отримання зазначених сум, складені згідно з вимогами п. 3.3 інвестиційного договору, або докази здійснення безготівкового переказу в матеріалах справи відсутні.
Доводи апеляційної скарги, що грошові кошти в розмірі 4000 грн. були передані не на прохання позивача позичити вищевказану суму, а в якості її прибутку за інвестиційним договором, що підтверджується листуванням сторін, не є самі по собі доказом передачі позивачем інвестиційних коштів та відхиляються апеляційним судом.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що відповідач не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував його позицію про те, що відповідач отримував від свідка ОСОБА_4 грошові кошти в якості позики на навчання; грошові кошти в сумі 4000 грн. були передані свідку ОСОБА_5 в якості позики; що відповідач не отримував жодних коштів від позивача і вимагав передання цих коштів.
З огляду на ст. 12 ЦПК України саме на позивача покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, а оскільки відповідач будь-якого зустрічного позову не заявляв, відсутність з його боку доказів на підтвердження власних заперечень не є сама по собі підставою для задоволення судом позову.
Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що розмір заборгованості та її розрахунок відповідачем не оспорюється.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання інвестиційного договору ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 15 серпня 2019 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.