16 серпня 2019 року № 810/2116/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пухівської сільської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №959-ХХІІІ-VII від 06.02.2018 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,30 по АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,30 га по АДРЕСА_1 , згідно з графічним матеріалом та в порядку і спосіб передбачений ст. 118 Земельним кодексом України.
Рішенням суду від 02.07.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 27.03.2018 №959-ХХІІІ-VII «Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363946, місцезнаходження: 07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, буд. 118 А) прийняти у порядок та спосіб, що визначений чинним законодавством, рішення про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,30 га по АДРЕСА_1 .
07 серпня 2019 року позивач звернувся до суду з клопотанням в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому просив зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Пухівську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На обґрунтування поданого клопотання зазначив, що постановою Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області за виконавчим листом № 810/2116/18 було відкрито виконавче провадження ВП № 57563035. В свою чергу, боржником рішення суду не виконано, у зв'язку з чим постановами державного виконавця на боржника було накладено штрафи в розмірі 5100 грн. та 10200 грн., відповідно.
У подальшому постановою державного виконавця було закінчено виконавче провадження ВП № 57563035, а також направлено в адресу начальника Броварського відділу ГУ НП в Київській області повідомлення про вчинення Пухівською сільською радою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України у зв'язку із невиконанням судового рішення.
Додатково позивач надав суду копію повідомлення державного виконавця про вчинення Пухівською сільською радою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України.
Розглянувши подану заяву, доводи наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При вирішенні поданої заяви суд звертає увагу на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Суд також наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2018 р. у справі №807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18), у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, оскільки рішенням суду не встановлено судового контролю шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду, не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення суду.
Разом з цим, суд звертає увагу на положення статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Така заява може бути подана після прийняття рішення у справі.
Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи кореспондується з принципом змагальності з урахуванням положень статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, практики Європейського суду з прав людини (§ 63 рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", § 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії", § 31 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії", § 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії", §§ 23, 33 рішення у справі "Фермьойлєн проти Бєльгії").
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Пухівську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі № 810/2116/18, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.