про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 серпня 2019 року м. Київ № 640/13375/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної і матеріальної шкоди, зобов'язання вчинити дії, постановлення окремої ухвали,
18 липня 2019 року до Окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва та судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г. в частині порушення порядку документообігу і формування матеріалів справи № 823/13392/18, виконання обов'язків головуючого у судовому засіданні щодо дотримання такого порядку та нереагування на надану судді заяву від 6 березня 2019 року щодо порушених прав ОСОБА_1 у протиправній відсутності в матеріалах справи наданих суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги документів у кількості 306 аркушів;
- стягнення з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 : 50000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди і 3831 грн. 12 коп. - на відшкодування матеріальної шкоди;
- зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з тривалим порушенням, бездіяльністю - надати суду звіт про виконання рішення суду у триденний строк з дня набрання ним чинності;
- постановлення окремої ухвали про усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону і прав ОСОБА_1 посадовими особами Окружного адміністративного суду міста Києва у вигляді втрати доказів, неналежного ведення діловодства, документообігу, введення в оману з приводу особи порушника в апеляційному суді і бездіяльності та про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності цих осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року справу передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2019 р. вирішено, що справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.
12 серпня 2018 р. справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду і протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду ОСОБА_2 В ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як убачається із змісту позовної заяви та доданих до неї документів. 6 березня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Векуа Н.Г. з вимогою усунути порушення вчинені під час прийняття/оформлення/ зберігання матеріалів справи № 823/13392/18, а саме: відсутністю більшої частини документів, наданих суду у зазначеній справі. Зазначив, що 24 листопада 2018 р. він звернувся через суд першої інстанції з апеляційною скаргою та додатками до неї на 320 аркушах. Стверджує, що 306 аркушів апеляційної скарги з додатками були відсутні в матеріалах справи та відсутня будь-яка згадка про їхню долю після потрапляння до суду першої інстанції. Зазначає, що додатки до апеляційної скарги містили докази належного виконання обов'язків під час подання позовної заяви, у прийнятті якої суд відмовив ухвалою від 7 листопада 2018 р.
Стверджує, що 15 березня 2019 р. без розгляду заяви по суті чи винесення окремої ухвали Окружний адміністративний суд м. Києва надав відповідь № 826/13392/18/3870/19 про відсутність зазначених ОСОБА_1 матеріалів у суді, не зважаючи на наявні у ОСОБА_1 і в матеріалах справи докази отримання Окружним адміністративним судом м. Києва зазначених у заяві матеріалів, та іншої інформації, яка свідчить про відсутність будь-якого розшуку зниклих зі справи документів.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що Окружний адміністративний суд м. Києва не лише вважає зникнення важливих матеріалів справи нормальним, але й після виявленого порушення та бездіяльності, надав ОСОБА_1 інформацію, яка не усуває зазначеного порушення стану справи наявної у суді, а пропонує звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Зазначає, що відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13392/18/17079/18 від 4 грудня 2018 р. суду першої інстанції надано апеляційну скаргу на 8 аркушах з додатками (що, згідно з описом апеляційного суду становить 14 аркушів), яку передано апеляційному суду із загальною кількістю матеріалів справи на 49 аркушах.
Отже, на думку заявника Окружний адміністративний суд м. Києва надав суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з додатками загальною кількістю - 14 аркушів, а інформація про отримання судом апеляційної інстанції від Окружного адміністративного суду м. Києва решти 306 аркушів наданих ОСОБА_1 зі скаргою у цій же справі відсутня.
Розглянувши дану позовну заяву, суд вважає, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Як убачається з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до вимог ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Разом з тим, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Такі спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Тобто дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.
У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Рішення, дії чи бездіяльність судів та суддів, вчинені у зв'язку з розглядом судових справ, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Правопорядок в Україні побудований на засадах, відповідно до яких один суд першої інстанції не має право втручатися в діяльність іншого суду чи суддів першої інстанції у зв'язку з їх рішеннями, діями чи бездіяльністю, пов'язаних розглядом справ.
Такий висновок випливає з того, що відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів".
Особи, які беруть участь у справі, здійснюють надані їм законом процесуальні права, у тому числі й ті, що передбачені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, як під час судового розгляду справи, так і поза межами судового засідання, а суд забезпечує здійснення цих прав процесуальними засобами та відповідними діями поза межами судового розгляду.
Згідно із статтею 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. В судовому порядку громадянами можуть бути оскаржені лише акти, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Згідно з статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, не кожне рішення, дія чи бездіяльність судді чи суду у зв'язку з розглядом справи підлягає оскарженню. Закон допускає оскарження рішень, дій чи бездіяльності судді чи суду лише у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом (апеляційний перегляд та у передбачених випадках - касаційне оскарження).
Отже, особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя». Це означає, що кожна особа має можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 р. у справі № 489/5045/18 "щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд-відповідача, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів). Велика Палата Верховного Суду вважає, що означений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц) ...
Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що можливість розгляду судом позовних вимог про зобов'язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов'язане з розглядом іншої судової справи, Закони України не передбачають. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені."
Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, ця справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення адміністративної справи, яке наведене у ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України. Юрисдикція адміністративних судів, встановлена ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 р. у справі № 489/5045/18.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/13375/19 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної і матеріальної шкоди, зобов'язання вчинити дії, постановлення окремої ухвали.
2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Журавель В.О.