06 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6728/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Большакової О.О., Заверухи О.Б.,
за участю секретаря судових засідань - Пильо І.І.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (головуючий суддя: Гулкевич І.З., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 24.05.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2018 № 1563 «Про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності».
Обґрунтовує позов тим, що оскаржуваний наказ виданий без встановлення обставин, відповідно до п. 19 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 № 243/95-ВР, тобто порушення цієї норми є самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу про матеріальну відповідальність.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні вимоги викладені в позовній заяві. Крім цього, додатково вказує, що підставою для видання оскаржуваного наказу став лист військової прокуратури Львівського гарнізону від 11.09.2018 № 16-3197 вих.-18, що прямо суперечить Положенню про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 № 243/95-ВР. Судом першої інстанції при дослідженні доказів та винесенні рішення не досліджено вимоги цього Положення, зокрема вимоги щодо обов'язкового призначення службового розслідування.
Відповідач 23.07.2019 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що капітан ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з березня 2015 року на посаді заступника помічника командира з фінансово-економічної роботи-начальника служби, а з травня 2015 року приступив до виконання обов'язків помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника служби з перервами по даний час.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2018 № 213 командиром військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом виявлених переплат та недоутримань у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно акту службового розслідування ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансової служби, протягом 2016-2017 років, в порушення вимог абзацу 6 та 12 пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, ст. 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу командира № 540 від 22.05.2017 «Про затвердження функціональних обов'язків особового складу військової частини НОМЕР_1 », вчинив недбале ставлення до військової служби, а саме: не забезпечив контроль за витрачанням державних коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей на загальну суму 24899,80 гривень.
На підставі акту розслідування, на ОСОБА_1 був складений протокол 16.03.2018 про військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 17215 КУпАП, за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Вказаний протокол був направлений до Яворівського районного суду Львівської області. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП та стягнуто 2465 грн штрафу в дохід держави.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Яворівського районного суду Львівській області від 02.05.2018 скасовано, провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення закрито. У цій постанові встановлено розмір завданих збитків на суму 6093,99 грн.
На підставі листа військової прокуратури Львівського гарнізону від 11.09.2018 № 16-3197 «Про усунення порушень вимог Бюджетного кодексу України», враховуючи рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2018 та рішення Апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018, керуючись пунктом 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 та з метою відшкодування заподіяних державі збитків в сумі 6093,99 грн, командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ № 1563 від 27.09.2018 про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2018 №1563 «Про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності» відсутні, так як, відповідач при притягненні позивача до матеріальної відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Оскільки, розмір завданих збитків на суму 6093,99 грн, встановлено постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018, яка набрала законної сили.
З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, (далі-Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-ХІV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут).
Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до п. 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно п. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Пунктом 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст. 255 КУпАП У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, уповноважені на те посадові особи: зокрема, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 17210 - 17220, 173, 174, 178, 182, 1841, 185 і 1857).
Згідно матеріалів справи, на підставі акту службового розслідування, прокурором відділу військової прокуратури Західного регіону України старшим лейтенантом юстиції Куцак А.В. щодо ОСОБА_1 був складений протокол № 4 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.17215 КУпАП та стягнуто 2465 грн штрафу в дохід держави.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Яворівського районного суду Львівській області від 02.05.2018 скасовано, провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові апеляційного суд Львівської області від 10.08.2018 вказано, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансової служби, протягом 2016-2017 років, в порушення вимог абзацу 6 та 12 пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, ст. 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу командира № 540 від 22.05.2017 «Про затвердження функціональних обов'язків особового складу військової частини НОМЕР_1 », вчинив недбале ставлення до військової служби, а саме: не забезпечив контроль за витрачанням державних коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей на загальну суму 6093,99 гривні.
Тобто, не зважаючи на закриття провадження апеляційним судом Львівської області, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, у вказаній постанові встановлено вину позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.17215 КУпАП, крім цього, встановлений розмір завданих збитків на суму 6093,99 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, які встановлені у постанові апеляційного суд Львівської області від 10.08.2018, підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у цій справі і доказуванню не підлягають.
Крім цього, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта на Аудиторський звіт від 31.08.2018 № 234/5/30, оскільки згідно вказаного звіту, не є можливим встановити розмір завданих збитків, які вчинені позивачем, однак такий розмір - 6093,99 грн, встановлений у постанові апеляційного суд Львівської області від 10.08.2018, на підставі якої, було винесено оскаржуваний наказ від 27.09.2018 № 1563.
Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР, затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (далі-Положення).
Відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді. Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Пунктом 1 Положення передбачено, що це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (п. 2 Положення).
Згідно пункту 3 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до п. 17 Положення, командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
Таким чином, враховуючи п. 17 Положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди, розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено, зокрема судом.
Оскільки вину ОСОБА_1 щодо заподіяння шкоди, встановлено у постанові апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018 у справі № 460/1086/18, в розмірі 6093,99 грн, яка набрала законної сили, а тому покликання апелянта про необхідність проведення службового розслідування суперечать п. 17 Положення, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Також, не заслуговують на увагу покликання апелянта, що його вину у вчиненні адміністративного правопорушення не встановлено за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, оскільки справу провадженням закрито постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018 у справі № 460/1086/18, з огляду на таке.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 10.08.2018, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
З правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2018 № 1563 «Про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності» винесений у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому підстави дляй його визнання протиправним та скасування відсутні.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 1340/4938/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді О. О. Большакова
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 15.08.2019.