13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7856/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
представника позивача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0432/20500/19 від 27.03.2019 року, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Чишій С.С.,
місце ухвалення рішення - м. Любомль,
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0432/20500/19 від 27.03.2019 року за ознаками ст.485 МК України.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 липня 2019 року позов задоволено повністю. Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 27.03.2019 року в справі про порушення митних правил № 0432/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано. Провадження в справі про порушення митних правил № 0432/20500/19 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Рішення мотивоване тим, що самостійне визначення управлінням адміністрування митних платежів Волинської митниці розміру таких платежів на підставі документів, що були отримані від литовських митних органів, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості, через що службова записка УАМП Волинської митниці №30/3-70-19-01-25 від 03.01.2019 року є недопустимим доказом.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що отримане від митних органів Литовської Республіки звернення щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортного засобу марки «Renault», модель «Megan», кузов № НОМЕР_1 , за експортною декларацією від 04.07.2018 р. № 18LTKC0100EK09C178 відповідно до рахунку-фактури від 04.07.2018 року серії TSN №2699, є належним та допустимим доказом в розумінні статті 495 МК України. Щодо здійснення запиту компанії GMBH AUTOTRAS (31224 PEINE, KANSTR,27), відповідно до якої було здійснено митне оформлення вищезазначеного транспортного засобу в адресу фізичної особи - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), за ціною 1 100 Євро вказує, що рахунок-фактура, за яким було здійснено митне оформлення вищезазначеного транспортного засобу, датований 02.07.2018 року, а продаж цього самого транспортного засобу, відповідно до документів, наданих митним департаментом при Міністерстві фінансів Литовської Республіки, був здійснений ОСОБА_3 за ціною 4800 Євро вже 04.07.2018 року, тому, на думку скаржника, здійснювати запити про ціну цій компанії є недоречним. Також скаржник вказує, що у МRN № 18LTKC0100EK09C178, та у рахунку-фактурі (РАZYМА-SАSКАIТА) серії TSN №2699від 04.07.2018 року (отриманої з митних органів Литви ), і в попередньому документі №205100/2018/011272 (поданої декларантом) міститься інформація про транзитні реєстраційні номери, за якими перемішувався т/з, а саме 646420CL. Вказані транзитні номери повністю збігаються, що свідчить про переміщення даного транспортного засобу з компанії UАВ «Т&S МОBILЕ».
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, митне оформлення легкового автомобіля "Рено Меган", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 10.07.2018 року посадовою особою митного поста "Луцьк" Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП "Вест Брок" ОСОБА_4 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205100/2018/011562.
Згідно довідки-рахунку від 02.07.2018 року вартість транспортного засобу становить 1100 євро, його продавцем виступала компанія GMBH "AUCOTRAS", покупцем - ОСОБА_1
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 35 742,44 гривні було нараховано та сплачено 17 025,76 гривень митних платежів.
Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 05.11.2018 року про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також "Рено Меган", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
07.12.2018 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.
Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки MRN № 18LTKC0100EK09С178 від 04.07.2018 року, довідки-рахунку (документа під назвою "Pazyma-Saskaita") серії TSN №2699 від 04.07.2018 року, автомобіль "Рено Меган" був проданий компанією UAB "T&S MOBILE" громадянину ОСОБА_3 за ціною 4800 євро.
З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації різниця розміру митних платежів становить 36 095,22 гривень, що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці №30/3-70-19-01-25 від 03.01.2019 року, про що зазначено в протоколі про порушення митних правил №0432/20500/19 за ознаками ст.485 МК України та оскаржуваній постанові, яка винесена за результатом розгляду даного протоколу.
30.01.2019 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 0432/20500/19 за ознаками ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 через декларанта ПП "Вест Брок" під час митного оформлення автомобіля "Рено Меган" вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 36 095,22 гривень, тобто заявила в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надала з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
27.03.2019 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 0432/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 108 285,66 гривень.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
За змістом статті 10 Кодексу про адміністративні правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною першою статті 266 МК України визначені обов'язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 270 цього Кодексу правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення вантажів.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що належних, допустимих і достатніх доказів про наявність в діях позивача складу передбаченого ст.485 МК України правопорушення не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції з огляду на те, що відповідно до ст. 352 Митного кодексу України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим кодексом або іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Отже, отримане від митних органів Литовської Республіки звернення щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортного засобу марки «RENAULT», моделі «MEGANE», кузов № НОМЕР_1 , за експортною декларацією від 04.07.2018 року №18LTKC0100EK09C178 відповідно до рахунку-фактури від 04.07.2018 року серії TSN №2699, є належним та допустимим доказом в розумінні статті 495 МК України.
Також колегія суддів зазначає, що ксерокопія свідоцтва про реєстрацію наведеного транспортного засобу на території України посвідчена приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області, надана митним департаментом Литовської республіки, була надіслана до компанії UAB «T&S MOBILE» для підтвердження вивезення транспортного засобу марки «RENAULT», моделі «MEGANE», кузов № НОМЕР_1 , за межі Європейського Союзу, так як експортна декларація від 04.07.2018 року MRN №18LTXC0100EK09C178 при вивезенні не подавалась.
Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із методів визначення митної вартості, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Колегія суддів враховує той факт, що декларантом при митному оформленні вказаного транспортного засобу митну вартість визначено за резервним методом. При цьому, у такому випадку митний орган позбавлений правової можливості коригування митної вартості визначеної декларантом, більше того, за ціною договору. Вказане свідчить про правомірність винесеної постанови із врахуванням документів, що надійшли з митних органів іноземної держави, оскільки лише із їх надходженням було виявлено факт заниження вартості транспортного засобу, а отже і митних платежів, необхідних для сплати при митному оформленні авто.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та законність постанови у справі про порушення митних правил № 0432/20500/19 від 27.03.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 485 МК України.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 липня 2019 року у справі № 163/693/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 14.08.2019 р.