12 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 804/5880/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року в адміністративній справі №804/5880/17 (судді першої інстанції - Турлакова Н.В., Голобутовський Р.З., Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року по справі №804/5880/17 за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, ( треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державна судова адміністрація України) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 29.01.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року в адміністративній справі № 804/5880/17 за її позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, (треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державна судова адміністрація України.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192- VIІ, а отже є законні підстави для перегляду за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року, оскільки при ухвалені останньої суд керувався вказаними положеннями закону, які визнано неконституційними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у задоволенні заяви про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року по справі №804/5880/17 за виключними обставинами відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення.
Сторони про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Апелянт не заявила суду клопотання про розгляд справи за його участю. Інші учасники справи також не заявили суду клопотання про розгляд справи за їх участю.
З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
Частиною 6 статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Тобто, з вище викладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі встановлення певних обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи №804/5880/17 постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року, що переглядається за виключними обставинами, набрала законної сили 18.01.2018 року.
Вказаною постановою відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог.
Предметом даного позову було нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди, та допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч.ч.2, 3, 5 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на 01.01.2017 року в 3200 гривень, (а не з розміру 1600 грн., як зазначено в довідці відповідача).
Таким чином, предметом розгляду адміністративної справи №804/5880/17 було застосування того, чи іншого розміру мінімальної заробітної плати для обрахування суддівської винагороди. При вирішенні адміністративної справи судом першої інстанції надавалася оцінка правомірності виплати суддівської винагороди позивачу відповідно до чинного законодавства, виходячи з розрахункової величини суддівської винагороди (мінімальна заробітна плата чи величина у розмірі 1600,00 грн., що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб)
Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року за №11-р/2018 встановлено, що положення частини третьої статті 133 Закону №2453 в редакції Закону №192 звужують зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, адже відповідно до частини третьої статті 129 Закону №2453 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.12.2013 року №716-VII (далі - Закон №716), посадовий оклад судді місцевого суду встановлювався у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Натомість, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 09.10.2017 року, виходив із того, що положеннями Закону України від 06.12.2016 року №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» запроваджено нову методологію визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, тобто з прийняттям Закону №1774-VIII фактично не відбулося зменшення розміру суддівської винагороди, яку отримував позивач до його ухвалення.
Вказані правові норми, якими керувався Дніпропетровський окружний адміністративний суд при ухваленні спірної постанови, Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-рп/2018 неконституційними не визнавались.
Таким чином, судове рішення, про перегляд якого за виключними обставинами просить позивач, приймалось на підставі Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який Конституційним Судом України не переглядався на предмет його неконституційності.
Крім того, частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
У відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, дія частини 3 статті 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VІII «Про забезпечення права на справедливий суд» втратила чинність з 4 грудня 2018 року.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-рп/2018 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
За таких обставин, підстави для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року відсутні.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №820/2462/17 та від 16.05.2019 року №820/2640/17.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року в адміністративній справі №804/5880/17 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року в адміністративній справі №804/5880/17залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак