08 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1287/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Конєва С.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не розгляду заяви позивача про відпустку від 21.01.2019р. та не повідомлення позивача про результати розгляду, що порушило право позивача на відпочинок;
- зобов'язати відповідача протягом тижня з дня набрання чинності судовим рішенням ініціювати надання позивачеві частини щорічної відпустки за 2014-2015 роки шляхом письмового повідомлення позивача про пропоновану дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до її початку та надати відпустку протягом місяця з дня набрання чинності судовим рішенням.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції України в особі виконавчого обов'язків Голови ДЕІ Яковлєва Ігоря Олеговича, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.01.2019р. про надання йому невикористаної відпустки з 28.01.2019р. та не повідомлення про результати розгляду вказаної заяви. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що наказом від 28.12.2018 №443-о затверджено графік відпусток, та відповідно до додатку 2 до наказу: основна відпустка ОСОБА_1 запланована на липень-серпень, додаткова - на серпень.
Листом Держекоінспекції від 23.01.2019 №5-8-432 ОСОБА_1 , у відповідь на його заяву від 21.01.2019 просили прибути до інспекції для вирішення питання та погодження відпустки, однак позивач не з'явився.
Таким чином, Держекоінспекція погоджувала відпустку з 27.12.2018 на 30 календарних днів, що спростовує доводи позивача про порушення права на відпустку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що предметом судового розгляду у справі була не розглянута заява про відпустку за 2014-2015 роки, яка не розглянута і по сьогодні. Таким чином, будь-які посилання інспекції на графік відпусток на 2019 рік, не стосуються предмету спору у даній справі.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря Держекоінспекції України порядком переведення з Державної екологічної інспекції Азовського моря Мінприроди України, із збереженням раніше присвоєного рангу державного службовця, що підтверджується змістом копії наказу Державної екологічної інспекції України від 27.12.2011 №118-о та копією трудової книжки позивача. (а.с.21, 32-37)
21.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до В.о. голови Державної екологічної інспекції України Яковлєва І.О. із заявою, в якій просив надати йому невикористану частину щорічної відпустки за 2014-2015р.р. у кількості 16 календарних днів з 28.01.2019 у зв'язку з необхідністю продовження лікування у приватному медичному закладі «Ілая», що підтверджується копією відповідної заяви. (а.с.7, 19)
Вищевказана заява позивача отримана відповідачем 22.01.2019, що підтверджується відомостями із сайту Нова пошта та копією експрес-накладної від 21.01.2019. (а.с. 8, 20)
Підставою звернення до суду з позовом стало те, що відповідачем не розглянуто заяву позивача від 21.01.2019р. щодо надання йому відпустки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про державну службу» щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Положеннями статті 57 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
За кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. (ст. 58 Закону України «Про державну службу»)
Згідно ст.79 Кодексу Законів про працю України щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державний службовець наділений правом отримання щорічної невикористаної відпустки у будь-який час відповідного робочого року у порядку черговості надання відпусток, згідно графіку, який узгоджується між працівником та уповноваженим органом, який зобов'язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
При цьому, вищенаведене законодавство, що регулює порядок надання відпусток не виключає можливості надання відпустки поза графіком за заявою працівника.
Судом встановлено, що позивач як державний службовець шляхом подання відповідної заяви від 21.01.2019 просив надати йому частину щорічної невикористаної відпустки за 2014-2015р.р. на 16 календарних днів з 28.01.2018 у зв'язку із необхідністю продовження лікування у приватному медичному закладі «Ілая».
Вказана заява отримана відповідачем 22.01.2019, що відповідачем не заперечується.
При цьому, жодних доказів, які б свідчили про розгляд вказаної вище заяви позивача від 21.01.2019 щодо надання йому відпустки, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачеві відпустки з 28.01.2019 шляхом її візування, ані доказів відмови у її наданні шляхом візування заяви із зазначенням причин неможливості надання такої відпустки, та не надано доказів повідомлення позивача про дату початку відпустки або про причини її не надання, згідно порядку встановленого чинним законодавством.
Доводи відповідача відносно того, що відпустка позивача була погоджена з 27.12.2018 на 30 календарних днів згідно графіку відпусток, суд вважає не обґрунтованими, оскільки вказані обставини не можуть бути обґрунтованими підставами бездіяльності відповідача в частині не розгляду заяви позивача від 21.01.2019 про надання йому відпустки з 28.01.2019 виходячи з вимог ст.ст.10,12 Закону України «Про відпустки», ст. 79 КЗпП України, п.5.25 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, а також вимог ст.45 Конституції України.
Також, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що позивач не прибув до Держекоінспекції для погодження відпустки на пропозицію відповідача, оскільки наведені відповідачем умови щодо необхідності прибуття до Держекоінспекції до м. Києва для погодження відпустки не передбачені ні ст.79 КЗпП України, ні ст.ст.10,12 Закону України «Про відпустки».
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 21.01.2019 про надання йому невикористаної відпустки з 28.01.2019 та не повідомлення про результати розгляду вказаної заяви.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з 08.08.2019 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко