12 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 172/602/19 (2-а/172/47/19)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2019 року в адміністративній справі № 172/602/19 (2-а/172/47/19) (головуючий суддя першої інстанції Битяк І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Яковчука Віталія Григоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справы,-
Позивач 30.05.2019 року звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Яковчука В.Г., в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 464034 від 18.05.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, а справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
В апеляційній скарзі скаржник не заявив суду клопотання про розгляд справи за його участю. Інші учасники справи також не заявили суду клопотання про розгляд справи за їхньою участю.
З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Яковчука В.Г. серії ДП18 № 464034 від 18.05.2019 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень (а.с. 7).
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 18.05.2019 року о 02:41 год. на 147 км автодороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинівка, керуючи транспортним засобом MAN 28.430 номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 номерний знак НОМЕР_2 , порушив правила проїзду габаритних вантажів, а саме перевозив вантаж, ширина якого 3,0 м при допустимих 2,6 м без узгодження з органами Національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР.
Не погодившись з постановою відповідача, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, зокрема, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м..
Колегія суддів зазначає, що вантаж, габарити або інші параметри якого перевищують параметри, встановлені вказаним пунктом ПДР, вважається небезпечним, оскільки може стати причиною виникнення ДТП, а відтак його перевезення потребує певних умов (позначки «негабаритний вантаж», дозвільні документи, тощо).
Відповідно до п.4 ПДР України проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі зазначає, що не порушував правил перевезення вантажу, проте не заперечує та не спростовує ту обставину, що габарити вантажу за шириною перевищували 2,6 м..
Суд зазначає, що вимірювання габаритів вантажу здійснювалося відповідачем за допомогою рулетки. Відповідно до Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №374 від 04.06.15, такий засіб вимірювання просторових параметрів фізичних об'єктів як рулетка не підлягає періодичній повірці чи сертифікації.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Проте, суд апеляційної інстанції вважає таке посилання помилковим з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (далі по тексту - Порядок №879).
Відповідно до п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Колегія суддів зазначає, що проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань покладено на органи Укртрансбезпеки, які керуються вищевказаним Порядком.
Водночас, вищевказаний Порядок має на меті контроль органами Укртрансбезпеки щодо справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, зокрема, тих що перевищують встановлені габарити.
Проте, відповідачем було здійсненні заходи щодо додержання правил ПДР України, а саме щодо наявності відповідного дозволу Національної поліції, а отже останній не був зобов'язаний керуватися Порядком №879.
Щодо необхідності зазначення у постанові про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, то вказані вимоги стосуються лише правопорушень, які зафіксовані у автоматичному режимі відповідними технічними засобами, що, крім того, повинні проходити сертифікаціію та періодичну повірку.
Судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року № 760/2846/17.
Між тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності оскаржуваної постанови, зокрема, не надав жодних відомостей про вантаж, який він перевозив та його транспортні габарити, та що могло би спростувати зазначені у постанові інспектора відомості про розмір вантажу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за статтею 132-1 КУпАП, оскільки позивач керував транспортним засобом з перевищенням нормативно встановлених параметрів (габаритів) такого транспортного засобу без погодження органів Національної поліції України, а тому відповідачем на позивача правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., тобто в межах санкції зазначеної норми КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2019 року в адміністративній справі № 172/602/19 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2019 року в адміністративній справі № 172/602/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак