09 березня 2010 р. № 9/81-38
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Муравйова О.В. -головуючого,
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши касаційні скаргиДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та ПП "Вальдес"
на постановувід 09.11.2009
Львівського апеляційного господарського суду
у справі Господарського суду Волинської області № 9/81-38
за позовомПП "Вальдес"
до
третя особаДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"
Служба автомобільних доріг України у Волинській області
простягнення 7090195,42 грн.,
за участю представників:
- позивача
- відповідача
- третьої особи не з'явились,
не з'явились,
не з'явились,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2009 у справі №9/81-38 ( головуючий суддя Соломка Л.І., судді: Костюк С.В., Слупко В.Л.), залишеним без змін постановою від 09.11.2009 року Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Д.Новосад, судді: О.Михалюк, Г.Оришин), позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Вальдес" 4131096,15грн., в тому числі: 2835604,58грн., заборгованості, 168325,49грн., 3% річних, 1015433,08грн., індексу інфляції, 111733грн., пені та 25500грн., витрат по сплаті державного мита і 118 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення штрафних санкцій, в поданій касаційній скарзі просить її в цій частині скасувати.
ПП "Вальдес" не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, просить скасувати їх та прийняти постанову якою позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм ст. п. 3 ст. 83 ГПК України, ст.ст. 232, 233 Господарського кодексу України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2010 року розгляд справи призначено на 09.02.2010 року о 10год. 55 хв.
09.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 10 год.20 хв. 09.03.2010 року у зв'язку з подачею сторонами телеграм про відкладення розгляду справи. Проте, 09.03.2010 року сторони знову не з'явились у судове засідання направивши до суду телеграми про відкладення розгляду справи у зв'язку з їх бажанням укласти мирову угоду.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін та третьої особи.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи встановлено, що 27.10.2008 між ТОВ "Укрмонтажсервіс" (первісний кредитор) та ПП "Вальдес" (новий кредитор) укладено договір № 27-УІ (далі Договір), про відступлення права вимоги.
Згідно п.1 Договору ПП "Вальдес" набуло право вимоги, належне ТОВ "Укрмонтажсервіс", згідно з договором №31 від 10.03.2006 року, укладеним між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" виключно в частині визначеній п.1.2 договору, предметом якого є заборгованість ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Укрмонтажсервіс" за поставлений та переданий у його власність бітум нафтовий дорожній в сумі 10460604,58 грн., як по основному зобов'язанню так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому. Пунктом 2.2 договору ПП "Вальдес" надано право вимагати від відповідача належного виконання основного договору та вимагати, у випадку наявності підстав, сплати штрафних санкцій за неналежне виконання основного зобов'язання.
Судові рішення в частині задоволення вимог на основну суму заборгованості, 3 % річних, індексу інфляції витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не є предметом касаційного оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено максимальний розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, просив стягнути з відповідача 1117334,61 грн., пені за період з 15.08.2008 року по 19.03.2009 року, правильність розрахунку якої відповідач не оспорював.
Рішенням місцевого суду розмір пені було зменшено з 1117334,61 грн., до 111733грн.
Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав вимоги обґрунтованими, користуючись правом, наданим йому нормами п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, зменшивши підлягаючу до стягнення суму у 10 разів від заявленої.
Проте, з такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії, є передчасним.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідки.
Крім того, згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому зазначені обставини судами досліджені не були.
Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені підлягає скасуванню з направленням у цій частині на новий розгляд, а рішення господарського суду першої інстанції у іншій частині -залишенню в силі.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Приватного підприємства "Вальдес" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року у справі №9/81-38 скасувати в частині стягнення пені та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
В іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 у цій справі залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Г.М.Фролова