04 березня 2010 р. № 40/169
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (далі -Товариство)
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від02.11.09
у справі№ 40/169
господарського судуДонецької області
за позовомдержавного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці" (далі -Підприємство)
доТовариства
простягнення 117 830,00 грн. боргу за договором про надання послуг щодо виконання огляду вагонів-цистерн
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явились;
- відповідача:не з'явились.
Ухвалою від 29.01.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.03.10. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 04.03.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 04.03.10 представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 04.03.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.
Рішенням від 16.07.09 господарського суду Донецької області (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги Підприємства задоволено. З Товариства на користь Підприємства стягнуто 117 830,00 грн. заборгованості, 1 178,30 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказане рішення мотивовано тим, що факт надання послуг за договором підтверджено матеріалами справи, зокрема 5-ма актами прийомки виконаних робіт, разом з тим враховано, що Замовником (Товариством) оплата наданих послуг здійснена не в повному обсязі, а лише на суму 49 960,00 грн. у зв'язку з чим утворилась спірна сума заборгованості.
Постановою від 02.11.09 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Гези Т.Д., суддів -Скакуна О.А., Шевкової Т.А.) апеляційну скаргу Товариства задоволено частково.
Рішення від 16.07.09 господарського суду Донецької області змінено. Позовні вимоги Підприємства задоволено частково, в сумі 107 790,00 грн. З Товариства на користь Підприємства стягнуто 107 790,00 грн. боргу, а також 1 077,90 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу позовної заяви та 285,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог Підприємства про стягнення 10 040,00 грн. боргу, відмовлено. В іншій частині рішення від 16.07.09 господарського суду Донецької області залишено без змін. З Підприємства стягнуто 50,20 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що згідно додатково наданих до суду апеляційної інстанції доказів вбачається, що Товариством було частково погашено суму боргу, у зв'язку з чим залишок несплаченої суми складає 107 790,00 грн.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 02.11.09 Донецького апеляційного господарського суду скасувати в частині стягнення з Товариства 107 790,00 грн., а також щодо стягнення з нього судових витрат, а в іншій частині таку постанову залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 42, 43, 47, 33, 43, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів та вимог Товариства заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 19.02.08 між Підприємством (Виконавець) та Товариством (Замовник) було укладено договір № ПР-03692 про надання послуг щодо виконання огляду вагонів-цистерн (далі -Договір), відповідно до п. 2.1 якого Виконавець взяв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги щодо виконання огляду вагонів-цистерн (сосудів, які працюють під тиском).
Судами встановлено, що п. 3.3.3 Договору сторони погодили порядок оплати наданих послуг, згідно якого розрахунок між сторонами здійснюється шляхом перерахування Замовником на рахунок Виконавця грошових коштів протягом 15 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт, підписаного двома сторонами.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись з позовом у даній справі Підприємство просило стягнути з Товариства борг в сумі 117 830,00 грн., який виник у зв'язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за Договором. При цьому, в підтвердження факту надання послуг з огляду вагонів-цистерн, Підприємство надало акти здачі-прийомки виконаних робіт по Договору, а саме: № 72 від 04.08.08, № 75 від 02.09.08, № 79 від 06.10.08, № 81 від 03.11.08 та № 83 від 01.12.08, на загальну суму 167 790,00 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
При цьому, судами взято до уваги, що Підприємство у позові зазначило, що Товариство свій обов'язок щодо оплати наданих Товариство послуг за умовами п. 3.3.3 Договору виконало частково, здійснивши оплату в загальній сумі 49 960,00 грн., а саме: за актом № 72 від 04.08.08 згідно рахунку 20522 сплачено 19 960,00 грн., за платіжним дорученням № 272787 від 20.08.08; за актом № 81 від 03.11.08 згідно рахунку 20533 було сплачено 20 000,00 грн. за платіжним дорученням № 283126 від 11.11.08, та 10 000,00 грн. за платіжним дорученням № 284619 від 28.11.08.
Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку, Донецький апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що Підприємством не було надано суду платіжних документів, на які він посилається, як на підставу часткової оплати Товариством наданих Підприємством послуг.
Водночас, апеляційний суд врахував твердження Товариства про те, що ним за актом здачі-прийомки виконаних робіт № 72 від 04.08.08 згідно рахунку № 20522 від 04.08.08 на суму 44 730,00 грн., сплачено 30 000,00 грн. за платіжним дорученням № 272787 від 20.08.08, а не 19 960,00 грн., як стверджує Підприємство.
Разом з тим, суд апеляційної інстанцій зазначив, що Товариство в підтвердження своїх доводів, відносно оплати Підприємству 30 000,00 грн. згідно рахунку № 20522 від 04.08.08 надав апеляційному суду оригінал платіжного доручення № 272787 від 20.08.08 на суму 30 000,00 грн., в якому підставою оплати зазначені рахунки: № 20522 від 04.08.08, а також № 20517 та № 20518 від 01.07.08.
Окрім того, апеляційний суд взяв до уваги пояснення Товариства про те, що сума 30 000,00 грн. сплачена ним саме за рахунком № 20522 від 04.08.08 на суму 44 730,00 грн., а інші рахунки в платіжному дорученні зазначені помилково, оскільки визначеної суми було недостатньо для погашення заборгованості за рахунком № 20522 від 04.08.08. Тобто, встановлено, що за рахунком № 20522 від 04.08.08 у Товариства перед Підприємством залишився борг у сумі 14 730,00 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує положення ст. 627 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, за змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що загальні положення, що регулюють правовідносини за договором про надання послуг, визначено у гл. 63 Цивільного кодексу України, ст. 901 якої встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
При цьому, приписами ч. 1 ст. 903 цього Кодексу передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині порушення його права на участь у судовому засіданні, то таким доводам належну правову оцінку вже надано судом апеляційної інстанції, який заслухавши пояснення представників Товариства та Підприємства, за правилами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянув дану справу, в повному обсязі дослідивши обставини, що мають значення для справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" № 523/3358 від 02.12.09 залишити без задоволення.
Постанову від 02.11.09 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 40/169 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
І.Ходаківська