Справа № 22ц-307/10 Головуючий в 1-шій інстанції - Мельник В.В.
Категорія: 52 Доповідач - Калиновський А.Б.
11 березня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Калиновського А.Б.
Суддів: Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.
При секретарі: Керімовій Л.К.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», філії Відкритого акціонерного товариства «Соцвугілля» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановила:
В серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» і посилалась на те, що з 20.03.2007 року була прийнята на роботу в якості фахівця відділу по роботі з нерухомістю філії ВАТ«Павлоградвугілля» «Соцвугілля». В подальшому з 24.04.2007 року була переведена провідним фахівцем відділу з ремонту та експлуатації департаменту забезпечення господарської діяльності та технічного обслуговування. .
Розпорядженням філії ВАТ«Павлоградвугілля» «Соцвугілля» від 13.04.2009 року за № 157-к її було звільнено 13.04.2009 року з займаної посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Вважаючи звільнення незаконним, оскільки на час звільнення вона була вагітною, про що повідомила працівників відділу кадрів, при скорочені працівника були порушені вимоги ст..ст. 40 ч.2, 42, 49-2 КЗпП України, просила поновити їй строк для звернення до суду з позовом, визнати незаконним та скасувати розпорядження № 157-к від 13.04.2009 року, поновити її на попередньому місці роботи, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11384,72 грн., у відшкодування моральної шкоди - 10000 грн. та судові витрати.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року ОСОБА_2 поновлено строк для звернення до суду з позовною заявою.
Відмінено розпорядження виконуючого обов'язки директора філії ВАТ«Павлоградвугілля» «Соцвугілля» за № 157-к від 13.04.2009 року про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного фахівця відділу з ремонту та експлуатації департаменту забезпечення господарської діяльності та технічного обслуговування згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного фахівця відділу з ремонту та експлуатації департаменту забезпечення господарської діяльності та технічного обслуговування, про що зроблено в трудовій книжці відповідний запис.
Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14708,68 грн. та у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 20.03.2007 року по 13.04.2009 року ОСОБА_2 знаходилась в трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» і працювала на посаді фахівця відділу по роботі з нерухомістю філії ВАТ«Павлоградвугілля» «Соцвугілля», а у подальшому була переведена з 24.04.2007 року на посаду провідного фахівця відділу з ремонту та експлуатації департаменту забезпечення господарської діяльності.
Розпорядженням філії ВАТ«Павлоградвугілля» «Соцвугілля» від 13.04.2009 року за № 157-к позивачку було звільнено з займаної посади з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України у зв*язку зі скороченням штату працівників.
На час звільнення, що підтверджується медичними документами (а.с. 105-111), позивачка була вагітна.
Згідно з ч.3. ст..184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, віком до 3-х років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим праце-
влаштуванням.
За таких обставин, поновлюючи позивачку на роботі, стягуючи на її користь моральну шкоду та середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд правильно виходив з того, що адміністрацією підприємства при її звільненні були порушені вимоги ч.3. ст..184 КЗпП України.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки судом було неправильно розрахована середньоденна заробітна плата позивачки, кількість робочих днів, за які стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також не зараховані суми, які підлягають зарахуванню.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмір і14708,68 грн., суд виходив з середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 в розмірі 112,28 грн.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно п.4 розд. 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» при обчисленні середньої заробітної плати у всіх видах її збереження не враховується: виплати, пов'язані з ювілейними датами (п.п. «и»); вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сум коштів на їх відшкодування (п.п. «і»); виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічних додаткових відпусток, відрядження тощо) та допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (абзац 2).
Вирішуючи спір, суд на ці вимоги законодавства не звернув уваги, при розрахунку середнього заробітку не врахував виплати, пов'язані з ювілейними датами - у березні 2009 року премія ювілейна 124 грн. до дня 8-го березня; у лютому 2009 року 425 грн. компенсації відповідно до колективного договору «Світло, газ»; відпустку у лютому 2009 року в сумі 579,55 грн. та у березні 2009 року - 108,91 грн.
З урахуванням викладеного, середня заробітна плата позивачки буде складати 93,98 грн. (2478,18 - (425 + 579,55) = 1473,63 грн. - заробітна плата за лютий 2009 року; 1578,58- (124 + 108,91) = 1345,67 грн. - заробітна плата за березень 2009 року; 1473,63 + 1345,67 = 2819,30 грн.: 30 (кількість днів, відпрацьованих у лютому та березні).
Судом також не взято до уваги розпорядження від 24.12.2008 року № 900 «Про встановлення неповного робочого дня», з яким позивачка була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис на копії розпорядження. Відповідно до п. 1 Розпорядження, філія була переведена з 01.03.2009 року на режим роботи з встановленням неповного робочого тижня. Відповідно до довідки про кількість робочих днів, за період з 13.04.2009 року по 13.10.2009 року кількість робочих днів складає 92 дні, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 30.10.2009 року наданий лист тимчасової непрацездатності з 29.09.2009 року вона знаходиться на лікарняному.
Отже, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу буде складати 8646,16 грн. (93.98 грн. х 92 робочих дні).
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1996 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при обчислені оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток за період працевлаштування, допомога по безробіттю), які працівник мав у цей час.
Згідно з довідкою Павлоградського міськрайонного центру зайнятості, ОСОБА_2 отримала в центрі зайнятості допомогу по безробіттю за період з 22 квітня 2009 року до 28 вересня 2009 року у розмірі 3323,96 грн. (а.с. 147).
При звільненні позивачки, їй була нарахована та виплачена також вихідна допомога у розмірі 1802, 10 грн., що підтверджується довідкою.
При присудженні позивачці оплати за час вимушеного прогулу, судом зазначені суми зараховані не були.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3201,17 грн.(8645,24 грн. - 3323,96 грн. - 2120,11 грн.) (а.с. 186).
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка не надала доказів щодо підтвердження факту повідомлення керівництва підприємства про її вагітність, а тому на день її звільнення підстав для застосування ч.3. ст.. 184 КЗпП України не було - є необґрунтованими.
Законодавець пов*язує застосування ч.3. ст..184 КЗпП України з наявністю факту вагітності жінки на день прийняття рішення про звільнення, а не з наявністю у адміністрації інформації про її вагітність.
Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_2 відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України, моральну шкоду, суд виходив з порушення її законних прав, що призвели до моральних страждань.
Посилання відповідача в скарзі на те, що позивачкою пропущено строк для звернення з позовом до суду - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в день звільнення в порушення вимог ст.. 47 КЗпП України, позивачці не була вручена копія розпорядження про її звільнення, у зв'язку з чим вона зверталась до адміністрації підприємства з письмовою заявою про видачу їй розпорядження про звільнення, проте в задоволенні заяви їй було відмовлено. Зазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку для звернення до суду з позовом.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (р/р 2600730170917 у Павлоградському відділенні «Промінвестбанку», МФО 305556, код ОКПО 001783504102) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3201 грн. (три тисячі двісті одна грн..) 17 коп. без врахування утримання податку та обов'язкових платежів..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: