Справа № 22 -1034/ 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Мазниця А.А.
Категорія 45 Доповідач - Осіян О.М.
”09” лютого 2010 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Міського голови м. Дніпропетровська, Дніпропетровської міської ради, Земельного управління Дніпропетровської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міського голови м. Дніпропетровська, Дніпропетровської міської ради, Земельного управління Дніпропетровської міської ради про зобов'язання вчинити дії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 16.09.2008 р. позивач звернувся до міського голови м. Дніпропетровська із заявою, в якій просив передати йому безоплатно для будівництва індивідуального гаражу земельну ділянку в районі торгівельно-розважального центру ТОВ фірми "Валсем" або на земельній ділянці між будинками №№ 10, 12 по пр. Героїв та № 34 по пров. Шокальського у м. Дніпропетровську.
30.10.2008 року позивачеві було повідомлено КП "Земград" Дніпропетровської міської ради про те, що на територіях багатоповерхової міської забудови дозволене лише тимчасове розміщення металевих індивідуальних гаражів для інвалідів І та II груп із порушенням опорно-рухового апарату.
21.11.2008 року позивачеві був наданий висновок ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради щодо не можливості надання йому земельної ділянки, на яку він претендує, у зв'язку з тим, що розміщення на ній капітальних гаражів не допускається відповідно до вимог ДБН, а документи про наявність пільг, що надавали б позивачеві право на тимчасове встановлення на згаданій земельній ділянці металевого гаражу, надані не були. Одночасно позивачеві було роз'яснено, що він не позбавлений можливості звернутися із повторною заявою про надання йому місця для зведення індивідуального гаражу на вільних від забудови земельних ділянках у призначених для даних цілей планувальних зонах міста.
15.01.2009 року позивач звернувся до Міського голови м. Дніпропетровська з заявою, в якій висловив незгоду з позицією ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради та просив розглянути його звернення від 16.09.2008 року та вирішити його позитивно.
13.02.2009 року позивач був повторно повідомлений ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради про неможливість надання позитивного висновку щодо надання йому земельної ділянки, на яку він претендує.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що умови надання земельних ділянок у користування позивачем дотримані не були, в тому посилаючись на вимоги п. 16 ст. 81, ст.ст.12,121,123,151 ЗК України відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має гарантоване право на отримання земельної ділянки для будівництва гаражу не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки надання земельної ділянки позивачу, навіть із врахуванням його статусу та наявних пільг, не передбачене законом як обов'язкове. Крім того, порядок отримання позивачем земельної ділянки дотриманий не був.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді: