Справа № 22 -2135/ 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Скрипник К.О.
Категорія 32 Доповідач - Осіян О.М.
”16” березня 2010 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Стягнуто із ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 187 039 гривень, 39 гривень за отримання довідки ДАІ, 450 гривень за послуги евакуатора та 1200 гривень за проведення експертизи, на відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень, та судові витрати у розмірі 1500 гривень.
В апеляційній скарзі ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» ставить питання про скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував обставини у справі, а саме застосування експертом неналежної методики при визначенні розміру матеріальної шкоди. Крім того, груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, що є підставою для зменшення розміру відшкодування або відмови у відшкодуванні шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду необхідно змінити із наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що 07 серпня 2007 року о 14-й годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем УАЗ-3303, державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи із території торгівельного центру «Метро» на автодорогу Дніпропетровськ-Підгороднє, не переконався в безпеці руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, під керування позивача, що спричинило пошкодження обох транспортних засобів та заподіяння позивачу легких тілесних ушкоджень.
Автомобіль УАЗ-3303 державний номерний знак НОМЕР_1 на той час належав ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», де працював ОСОБА_2
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2007 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки постанова набрала законної сили, а тому на підставі ст.61 ЦПК України вона є для суду обов'язковою при розгляді даної цивільної справи із питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд обґрунтовано вважав доведеною вину водія ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 серпня 2007 року, внаслідок чого заподіяна шкода автомобілю позивача.
Відповідно до висновку судової експертизи № 361/09 від 15 жовтня 2009 року, розмір матеріальної шкоди, з технічної точки зору, заподіяної власнику автомобіля «Хонда», в результаті його пошкодження у ДТП, яке мало місце 07 серпня 2007 року складає 212029,47 грн. Власником автомобіля «Хонда» є позивач ОСОБА_1
Врахувавши що між ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра-Литва» та ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу та із настанням страхового випадку, страхове відшкодування за цим договором було сплачено позивачу у розмірі 24 990 гривень, суд посилаючись на вимоги ст. 1172,1187,1188,1194 ЦК України суд стягнув на користь потерпілого різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Також суд обґрунтовано вважав доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди, яка виявилась в моральних стражданнях, спричинених позивачу пошкодженням майна, та отриманими травмами та лікуванням. Та визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 15 000 гривень, на підставі ст.1167 ЦПК України.
Але із висновками суду в частині визначення суми на відшкодування моральної шкоди погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування всіх обставин у справі.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, принцип розумності та справедливості, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування моральної шкоди по 3 000 гривень. Такий розмір відшкодування буде відповідати характеру та тривалості спричинених душевних страждань, які позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням майна та отриманими травмами. Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню відповідно до вимог ст. 23, ч.1167,1187 ЦК України.
В зв'язку із чим рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди із урахуванням всіх обставин у справі та вимог закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що експертом застосована неналежна методика при визначенні розміру матеріальної шкоди є безпідставними. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 із наступними змінами, на яку посилався експерт у своєму висновку зареєстрована Міністерством юстиції України відповідно до вимог закону.
Також безпідставними є доводи щодо грубої необережності потерпілого при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо наявності вини в діях ОСОБА_1, а тому немає підстав для зменшення розміру відшкодування або відмови у відшкодуванні шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307,309, 316 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2009 року змінити, зменшивши розмір стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 до 3000 гривень.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: