16 березня 2010 р. № 7/135
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"
на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р.
у справі №7/135
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"
про відшкодування збитків у розмірі 148 075,98 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлоусов С.М. -довіреність у справі,
від відповідача: Болдін В.В. -довіреність у справі,
Відкрите акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" і просило суд стягнути з останньої 148 075,98 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором 18.12.2007р. №117Н-547 про транспортування природного газу для потреб населення, що призвело до зупинення газопостачання споживачам позивача. Відновлення газопостачання проводилося силами і за рахунок позивача, внаслідок чого останньому завдано збитків на суму 148 075,98 грн.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач посилається на те, що його вина у зупиненні транспортування природного газу відсутня, оскільки ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання. Також відповідач зазначає, що зниження тиску при виході з ГРС сталося внаслідок попадання стороннього предмету під шток регулятора тиску. Позивач був належним чином повідомлений про факт зниження тиску на ГРС с.Киселі, про що 29.08.2008р. був складений акт комісії за участю його представників. За твердженням відповідача, попадання стороннього предмету під шток регулятора тиску є подією надзвичайного характеру, яка не залежить від волі жодної зі сторін, та яку сторони не могли передбачити та попередити, та вважає, що даний факт можна вважати дією непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. (головуючий, суддя Кондес Л.О., судді Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що вина відповідача у невжитті ним об'єктивно існуючих заходів, що залежить від нього і спрямовані на недопущення порушення зобов'язання, не доведена. Не доведено й самого факту припинення газопостачання 557 абонентам. Також судами встановлено, що сума нарахованих позивачем збитків, а саме витрат на нібито понесених ним для відновлення газопостачання споживачам, після пониження тиску на виході з ГРС, а також факти проведення пневмовипробувань і пускових робіт та необхідність проведення даних робіт, не підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, судами встановлено, що між сторонами укладено договір №117Н-547 від 18.12.2007р. про транспортування природного газу для потреб населення, за умовами якого, відповідач (виконавець) зобов'язався надати позивачу (замовнику) послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу позивача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій (ГРС), а позивач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що відповідач забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної у даному договорі кількості газу з підтримання робочого тиску з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС.
В подальшому, між позивачем та відповідачем в особі філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" було укладено Технічну угоду №03-02-119 від 24.04.2007р., відповідно до якої сторони домовились про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі, якими є газорозподільні станції ДК "Укртрансгаз".
Пунктом 1.4. цієї угоди встановлено, що технічну реалізацію по своїм зобов'язанням відповідач покладає на Диканське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів.
Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 148 075,98 грн. збитків, позивач посилається на те, що з вини відповідача, як виконавця з надання послуг з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, було зупинено газопостачання споживачам, що призвело до заподіяння позивачу збитків на суму 148 075,98 грн., яка була витрачена ним на відновлення газопостачання.
Заперечуючи заявлені вимоги, відповідач стверджує, що зниження тиску при виході з ГРС сталося внаслідок попадання стороннього предмету під шток регулятора тиску і позивача було повідомлено про факт зниження тиску на ГРС с.Киселі, про що 29.08.2009р. складено акт комісії за участю його представників.
Так, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.
В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Аналогічний припис міститься у статті 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).
Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.
Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 Цивільного кодексу України).
При цьому, згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судами, 29.08.2008р. об 11 год. 50 хв. на газорозподільній станції в с.Киселі Диканського ЛВУМГ філії УМГ "Київтрансгаз" відбулося зниження тиску на виході з ГРС по манометру до 0,4 кг/см.
Про зниження тиску відповідач повідомив диспетчера АВР Первомайської дільниці Зміївської філії ВАТ "Харківгаз", а о 12 год. 45 хв. тиск на виході було піднято до 1,5 кг/см, що підтверджено добовою звітністю по трубопроводу №1 Киселі за період з 01.08.2008р. по 31.08.2008р.
Позивач посилається на Акт від 29.08.2008р, складений Первомайською дільницею газопостачання та Киселівського ГРС, де зазначено, що причиною зупинки Киселівської ГРС було попадання стороннього предмету під шток регулятора тиску. Саме на цьому акті ґрунтуються твердження позивача про те, що відбулося зупинення Киселівської ГРС та припинено газопостачання с.Киселі, с.Правда, с.Кам'янка, через що залишилося без газу 557 абонентів.
Між тим, судами надано оцінку вказаному акту, та не визнано його належним доказом, який би встановлював таку обставину як зупинення ГРС та припинення газопостачання 557 абонентам, через ненадання позивачем доказів того, що посадові особи, які підписали акт, знаходяться у трудових відносинах з вказаними в акті підприємствами, а також доказів на право складання відповідного акту цими особами. Даний акт, на що підставно звернули увагу суди, не скріплений печатками Зміївської філії ВАТ "Харківгаз" та Киселівською ГРС.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами судів про те, що позивачем недоведена протиправна поведінка відповідача, що потягло саме зупинення ГРС та припинення газопостачання 557 абонентам.
Окрім того, відповідно до ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відтак, якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа зазнала або повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність.
Між тим, як вірно зазначено судами, сума нарахованих збитків, а саме витрат, нібито понесених позивачем для відновлення газопостачання споживачам, після пониження тиску на виході з ГРС, а також факти проведення пневмовипробувань і пускових робіт та необхідність проведення даних робіт, непідтверджені належними і допустимими доказами у розумінні ст.34 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування немає.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними умов договору, і на яких ґрунтуються висновки судів двох інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. у справі №7/135 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій