справа № 22ц-2127/2010р. Головуючий у 1-ій інстанції
категорія №5 суддя Макаров М.О. Доповідач суддя Рудь В.В.
11 березня 2010р.колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Журавель Ю.О.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, будинку та земельної ділянки, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання частково в Ѕ частині недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та на Ѕ частину житлового будинку, -
У лютому 2007р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та будинку.
Позивачка зазначала, що 7.06.1988р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, мають дочку,ІНФОРМАЦІЯ_1, 29.08.2006р. шлюб розірвано.
В період шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_1 та збудували житловий будинок по АДРЕСА_5, земельна ділянка приватизована у 1998р. Правовстановлюючі документи на вказане майно оформлені на відповідача.
Посилаючись на відсутність згоди щодо поділу майна, позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеної квартири та будинку.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги та просила визнати за нею також право власності на Ѕ частину земельної ділянки розміром 0,1200га, розташованої по АДРЕСА_5(а.с.97).
У березні 2007р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який уточнила у листопаді 2007р.(а.с.85-86 т.1), про визнання частково в Ѕ частині недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та на Ѕ частину житлового будинку.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що в 1989р. їй надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1. 14.01.1992р. радгосп «Нижньодніпровський» продав їй вказану квартиру, проте з невідомих причин покупцем в договорі купівлі-продажу вказаний син ОСОБА_3
У 1989р.син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_2 запропонували їй для потреб родини за спільні кошти збудувати житловий будинок, на що вона погодилась.
Станом на 1999р. спірний будинок по АДРЕСА_5 фактично був збудований, але всупереч домовленості свідоцтво про право власності на будинок оформлено тільки на ОСОБА_3
Вказуючи на те, що квартиру придбала за особисті кошти, з відповідачами була домовленість про створення спільної власності на зазначений будинок, у зв'язку з чим в його будівництво вкладала особисті кошти, ОСОБА_1 просила задовольнити заявлений позов.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_5 Дніпропетровської області та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1200га, яка розташована в садовому товаристві «Ландиш» Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 січня 1992р., укладений між радгоспом «Нижньодніпровський» Дніпропетровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови їй в задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з*ясування, неналежну оцінку доказів.
Рішення суду в частині щодо права на квартиру АДРЕСА_1 не оскаржується.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу).
По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1988р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 29.08.2006р., від шлюбу мають дочку,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27.12.1999р., що видано на підставі розпорядження виконкому Ювілейної селищної ради №283 від 15.12.1999р., ОСОБА_3 є власником збудованого житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_5(а.с.10,42).
28 травня 1998р. на підставі рішення виконкому Ювілейної селищної ради народних депутатів від 14.11.1996р. №179 ОСОБА_3 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1200га, що розташована на території садового товариства «Ландиш» Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району для ведення садівництва та будівництва, на якій збудовано вказаний будинок(а.с.10,12-17,30,42 т.1).
Встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, суд прийшов до правильного висновку, що зазначене майно, як набуте подружжям під час шлюбу, є згідно ст.61 Сімейного Кодексу України об*єктом права спільної сумісної власності подружжя і відповідно до вимог ст.ст.63,70 Сімейного Кодексу України обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 щодо її права на Ѕ частину вказаного майна.
З урахуванням встановлених обставин щодо набуття подружжям зазначеного майна, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину вказаного будинку за недоведеністю.
Доводи ОСОБА_1 про те, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мала місце домовленість про створення спільної власності на вказаний будинок не можуть бути взяті до уваги, оскільки достовірних доказів в підтвердження таких доводів не надано і судом не встановлено, а сам по собі факт надання допомоги у будівництві спірного будинку не є підставою для визнання права власності на будинок.
Суд повно та всебічно перевірив доводи та заперечення сторін щодо заявлених ними вимог, дослідженим по справі доказам дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України. Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий-
Судді-