Справа № 22ц-1799/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Головін В.О.
Категорія 51 Доповідач: Перцова В.А.
9 березня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Рудь В.В.
При секретарі: Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", третя особа - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві, -
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 15 січня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2; стягнуто на його користь із ВАТ "Павлоградвугілля" в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві 5 500 грн.; вирішено питання про судові витрати.
До апеляційного суду із апеляційними скаргами на дане рішення звернулись обидві сторони.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди і стягнути з відповідача на його користь на її відшкодування 349 250 грн., посилаючись на те, що суд порушив засади розумності, виваженості і справедливості, не врахував всі фактори, які впливають на розмір відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля" ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права, суд не врахував час виникнення спірних правовідносин, обставини справи та відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди з вини товариства.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 тривалий час працював на підземних роботах у ВАТ "Павлоградвугілля". Внаслідок роботи в шкідливих умовах він отримав професійні захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першого-другого ст.) фаза загострення, ЛН першого-другого ст., двобічний плечелопатковий періартроз ПФС другого ступеню,, деформований артроз ліктьових суглобів, ПФ першого-другого ст. колінних суглобів, ПФ другого ст., стійкий больовий синдром та нейронсенсорна приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху), про що зазначено в рішенні ЛЕК Криворіжського НДІ від 4 квітня 2006 року .
Про отримання позивачем професійних захворювань на підприємстві було складено акт форми П-1 від 21 липня 2006 року.
Відповідно до висновку МСЕК від 21 вересня 2006 року йому було встановлено первинно 55% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.
Таким чином, в результаті отриманого професійного захворювання позивач частково втратив професійну працездатність, змінився звичний уклад його життя, для організації якого він повинен застосовувати додаткові зусилля, позивач вимушений постійно лікуватись, відчуває фізичний біль і душевні страждання, тобто, йому спричинено і моральну шкоду.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання України в місті Тернівка відшкодування моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням, встановленим у 2006 році, не проводилось, так як Законами України про державний бюджет на 2006 і 2007 роки була зупинена дія норм, що передбачають таку виплату, а Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року № 717, який набрав чинності 20 березня 2007 року, були виключені із вказаного Закону норми стосовно обов'язку зазначеного Фонду відшкодовувати моральну шкоду.
Апеляційний суд вважає, що враховуючи наведене, Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року відносно конституційності вищевказаного Закону та, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, міськрайонний суд обґрунтовано стягнув з відповідача, з яким ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах, на його користь відшкодування моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди було визначено судом із врахуванням наслідків професійного захворювання, ступеню втрати позивачем працездатності, встановленої йому групи інвалідності, характеру спричинених йому моральних страждань. Тому, апеляційний суд вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі позивача на необґрунтоване заниження судом розміру відшкодування.
Безпідставними є і доводи в апеляційній скарзі відповідача про відсутність законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику відшкодування моральної шкоди, оскільки, таке відшкодування, передбачено ст. 237-1 КЗпП України, про що зазначено і у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України.
Також, необґрунтованими є доводи в скарзі відповідача про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди, так як в матеріалах справи знаходяться відповідні документи щодо отримання позивачем професійного захворювання внаслідок умов праці, в яких він працював, медичні документи щодо стану його здоров'я.
Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на порушення позивачем строку на звернення до суду, так як на дані правовідносини строк позовної давності, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, не поширюється.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги обох сторін відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 і Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 15 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: