Справа № 22 -1795/ 2009 рік Головуючий в 1-й інстанції Мельник В.В.
Категорія 52 Доповідач - Осіян О.М.
”16” березня 2010 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Визнаний незаконним наказ Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № 125/ОС від 07.05.2009 року про звільнення ОСОБА_1 по п.4 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді сигналіста 3 розряду 2 околодку 1 дільниці ВСП «Павлоградської дистанції колії» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про що в трудовій книжці зробити відповідний запис.
Стягнуто із Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 08 травня 2009 року по 30 листопада 2009 року в сумі 13 922,9 гривень, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень.
Стягнуто із Державного підприємства «Придніпровська залізниця» судовий збір на користь держави в сумі 147,73 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за один місяць в сумі 2 016,42 гривень допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі Державне підприємство «Придніпровська залізниця» ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 тривалий час працювала на посаді сигналіста 3 розряду 2 околодку 1 дільниці ВСП «Павлоградської дистанції колії» Державного підприємства «Придніпровська залізниця». У березні 2009 року позивач переробила понад норму робочого часу -52 години та мала 6,5 відгулів, що підтверджено поясненням свідка - майстра дільниці. Наказом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № 125/ОС від 07.05.2009 року позивача було звільнено за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України. Згідно наказу позивачка була відсутня на роботі в період із 24 до 28 квітня 2009 року, із яких 25-27 квітня були вихідними днями.
Суд обґрунтовано вказав, що 21 квітня 2009 року приблизно о 14-й годині син позивача - ОСОБА_2, який також працює в організації відповідача, був травмований, в зв'язку із чим перебував на стаціонарному лікуванні в м. Дніпропетровську із 23 квітня до 04 травня 2009 року. Вказані обставини та відповідні документи були досліджені у судовому засіданні.
За місцем своєї роботи позивач взяла відгули, які усно погодила із майстром та передала йому письмові заяви на відгули, та кожного дня перебувала за місцем лікування травмованого сина.
Крім того, суд врахував, що позивач працювала до 08 травня 2009 року включно.
Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні допитані свідки - працівники підприємства.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач була відсутня на робочому місці із поважних причин, що виключає можливість звільнення працівника за п.4 ст.40 КЗпП України, а тому поновив її на роботі та стягнув середній заробіток на її користь за весь час вимушеного прогулу.
Врахувавши, що порушенням трудових прав та незаконним звільненням позивачу спричинено моральну шкоду, вона втратила заробіток, а як наслідок і нормальні життєві зв'язки, а тому суд обґрунтовано вказав на наявність підстав для задоволення позову про стягнення грошової суми на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на вимоги ст.237-1 КЗпП України.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач була відсутня на роботі без поважних причин, оскільки ці обставини досліджені судом першої інстанції у повному обсязі та відповідають наявним у матеріалах справи доказам. Не є підставою для висновку про неповажність причини відсутності позивачки на роботі і той факт, що її син знаходився під медичним наглядом.
Суд повно і всебічно дослідив також і обставини щодо узгодження позивачем компенсованих днів відпочинку за відпрацьовані у вихідні дні. Обставини спричинення позивачу моральної шкоди та правові підстави її відшкодування встановлені та визначені судом першої інстанції правильно.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді: