09 березня 2010 р. № 61/72-09
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Грека Б.М., Палій В. М., за участю представників сторін ОСОБА_3(дов. від 05.03.10), ОСОБА_1 (дов. від 01.11.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2009 року у справі № 61/72-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Меркс Груп” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 15 824 грн. 97 коп. та за зустрічним позовом про дострокове розірвання договору,
У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми суборендних платежів і компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні витрати - 12 366 грн. 62 коп., а також 3 458 грн. 35 коп. штрафних санкцій з підстав неналежного виконання умов договору суборенди нежитлових приміщень № А/Х -1504 від 1 жовтня 2008 року.
Підприємець ОСОБА_2 подав зустрічний позов про дострокове розірвання цього договору з 6 лютого 2009 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16 липня 2009 року (суддя В. Рильова), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2009 року, первісний позов задоволено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено з мотивів безпідставності.
Підприємець ОСОБА_2 просить постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статті 42 Господарського кодексу України, статті 652 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Меркс Груп” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 1 жовтня 2008 року сторони уклали договір № А/Х-1504 суборенди нежитлового приміщення (далі - договір), яке знаходиться в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” на підставі договору оренди та переданий в суборенду за згодою власника.
Позивач передав відповідачу в платне користування нежитлові приміщення загальною площею 31, 90 м2 за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, літера Д-5, про що сторони склали акт від 21 листопада 2008 року.
Умовами договору сторони встановили, що термін користування об'єктом суборенди починається з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення і складає 364 календарних днів; термін користування приміщенням припиняється раніше дати закінчення, у випадку надсилання орендарем або суборендарем повідомлення про припинення цього договору, розірвання договору, як це передбачено пунктом 11 договору (пункти 3.1.1, 3.1.2 договору).
Листами від 16 січня, 22 січня і 5 березня 2009 року підприємець ОСОБА_2 пропонував товариству достроково розірвати договір у зв'язку з підвищення курсу долару США та світовою економічною кризою.
Право суборендаря достроково розірвати договір встановлений пунктом 10.8 договору - якщо стан приміщення погіршився і орендар не здійснює дій щодо його поновлення, а також та у випадках, передбачених законом (пункт 10.11. договору).
За правилами статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Встановлюючи порядок розрахунків, сторони погодили базову плату за суборенду приміщення, пов'язавши її з вартістю одного долара США у гривнях.
За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, укладаючи договір, усвідомлював можливість зростання плати за суборенду приміщення і правомірно відмовили в задоволенні зустрічних позовних вимог.
При цьому вимога зустрічного позову про визнання недійсними після 6 лютого 2009 року всіх нарахованих за договором суборенди платежів не відповідає встановленим статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України способам захисту прав суб'єктів господарювання.
За змістом статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Встановивши в діях підприємця ОСОБА_2 склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення 12 366 грн. 62 коп. основного боргу.
За обставин порушення відповідачем зобов'язання, господарські суди, на підставі пунктів 10.1 і 10.1.1. договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення 3 458 грн. 35 коп. штрафних санкцій.
Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2009 року у справі № 61/72-09 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
СуддяБ.М. Грек
СуддяВ. М. Палій