Справа № 22ц-1014/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 41 суддя Кононенко О.М.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
11 березня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Журавель Ю.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс», Сектор громодянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, -
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з 1987 року він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі ордеру № 3442 ОСОБА_1 та його сімї надана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій вони були зареєстровані та проживали. Квартира не приватизована, будинок перебуває на балансі ВАТ «Дніпрококс». З квітня 2005 року сімейно-шлюбні відносини сторін припиненні, відповідачка переїхала проживати в іншу квартиру, за адресою спірної квартири більше не з'являлась та не проживає більше 6-ти місяців. В 2008 року шлюб між сторонами розірвано. Добровільно знятися з реєстрації відповідачка не бажає, тому він вимушений звернутись до суду з позовом з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України (а.с.3-4).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.41).
В апеляційній скарзі (а.с.46-47) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
- суд не врахував те, що відповідачка проживає в квартирі АДРЕСА_2 яку отримала від батьків у спадщину, а тому пояснення ОСОБА_2 про відсутність житла є такими, що не відповідають дійсності;
- суд встановив факт постійних сварок зі сторони позивача лише зі слів ОСОБА_2, що суперечить ч.1 ст.60 ЦПК України;
- в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що представник третьої особи ВАТ «Дніпрококс» позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, що суперечить ч.3 ст.35 та ст.27 ЦПК України, які не передбачають можливість третіх осіб без самостійних вимог визнавати позов;
- судом безпідставно та необґрунтовано встановлено відсутність відповідачки у спірній квартирі на протязі шести місяців та поставлено питання про продовження пропущеного строку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановив, що після розірвання шлюбу відповідачка не змогла з поважних причин проживати єдиною родиною у квартирі із-за постійних сварок, які негативно впливали на виховання і психологічний стан дітей, та хвороби її батьків, які потребували догляду, тому вона тимчасово була змушена проживати за іншою адресою.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Ухваливши рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.214 ЦПК України не вирішів такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
В порушення вимог ч.1 ст.215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення судом не зазначені мотиви, з яких він (суд) вважає встановленою наявність або від-сутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.
Суд першої інстанції не перевірив заперечення відповідачки щодо неможливості її проживання в спірній квартирі разом з позивачем після розірвання шлюбу, наявність хвороби її батьків та потреби їх догляду, не встановив підстави проживання відповідачки на час розгляду справи за адресою своїх батьків: АДРЕСА_2.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не може бути визнане закон-ним та обгрунтованним і підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира була надана позивачу на сім'ю з 4-чоловік, в тому числі на доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_4, 1987 та 1990 року народження (а.с.7,8).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на наявність у відповідачки неповнолітніх дітей та негативний вплив постійних сварок на їх виховання і психологічний стан.
На час розірвання шлюбу та зміни місця проживання зазначені особи вже були повнолітніми, але до участі у справі у якості третіх осіб залучені не були, в той час як судовим рішенням вирішене питання про їх житлові права стосовно спірної квартири.
З огляду на це колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягаї скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
У зв'язку з викладеним і керуючись п.4 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року - скасувати.
Справу направити до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: