09 березня 2010 р. № 2/466-пн-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В.,
Цвігун В.Л.
за участю представників:
ОСОБА_4
ТОВ "Південьенергокабель"ОСОБА_4
Чебукін О.П. за дор. від 07.12.2009
Франковський Є.Ф.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Південьенергокабель"
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду
від 17 грудня 2009
у справі№ 2/466-ПН-08 господарського суду Херсонської області
за позовомОСОБА_4
доТОВ "Південьенергокабель"
простягнення вартості частки майна статутного капіталу
зустрічним позовом ТОВ "Південьенергокабель"
доОСОБА_4
провизнання відсутності права
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2009 (суддя С.Скобєлкін) позов про стягнення вартості майна пропорційно частки в статутному капіталі задоволений частково. В решті вимог позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.
Суд дійшов висновку, що розмір частки позивача за первісним позовом відповідно до внеску у статутний фонд господарського товариства становить 204216 грн., однак з огляду на часткову сплату, що не заперечується сторонами, до стягнення підлягає сума в 194216 грн. За неналежне виконання обов'язку з виплати частки вартості майна до стягнення підлягають річні та інфляційні відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Щодо вимог зустрічного позову про визнання відсутності права на вимогу вартості частини майна товариства, то такі вимоги не відповідають встановленим ст.ст. 15, 16 ЦК України способам захисту права.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 (судді: Н.Коробка, Т.Зубкова, В.Хуторной) рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2009 залишено без зміни.
ТОВ "Південьенергокабель" в касаційній скарзі просить судові рішення у справі скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд місцевому господарському суду.
Скаржник зазначає, що позов з таким же предметом та підставами вирішувався господарським судом Херсонської області у справі № 10/209-ПН-08, тому повторне вирішення позову у цій справі суперечить вимогам ст. 80 ГПК України. Суд вийшов за межі вимог позову, оскільки предметом заявленого позову було стягнення капіталу господарського товариства, що законодавством не передбачено, тоді як судом вирішено стягнути вартість частини майна товариства. Обставини внесення позивачем своєї частки до статутного фонду товариства судом не встановлено. Висновок експерта не відповідає вимогам ст. 41 ГПК України, оскільки експерт вийшов за межі поставлених питань, не ґрунтується на фактичних доказах. Скаржник вважає, що висновок про не відповідність вимог зустрічного позову способам захисту порушеного права не відповідає нормам ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Для визначення частки в майні товариства, яка належала ОСОБА_4, необхідно визначити вартість майна товариства на 31 грудня 2007 р.
Згідно з річним балансом ТОВ "Південьенергокабель", що також відображено у висновку № 3353 судово-економічної експертизи від 30.04.2009 р., станом на 31.12.2007 р. (Форма № їм, форма № 2м - баланс, звіт про фінансові результати), загальна вартість необоротних (у тому числі основних фондів по залишковій вартості) і оборотних активів ТОВ "Південьенергокабель" становлять 699,7 тис.грн., у тому числі: основні фонди (необоротні активи) - 19,0 тис.грн., оборотні активи - 678,6 тис.грн.. включаючи дебіторську заборгованість, витрати майбутніх періодів - 2,1 тис.грн.
Згідно з висновком № 3353 судово-економічної експертизи від 30.04.2009 р. вартість частки позивача у вартості майна товариства, пропорційно її частки в статутному фонді товариства (33,5% від статутного фонду), складає 204.216,00 грн.
Оскільки судом встановлено, що позивачу ОСОБА_4 товариство у добровільному порядку сплатило частину вказаної суми до її звернення до суду, тому до стягнення в судовому порядку підлягає 194.216,00 грн.
За викладених обставин, касаційна інстанція погоджується з судом, що позовні вимоги щодо стягнення частки підлягають задоволенню в сумі 194.216,00 грн. (204.216,00 грн. -10.000,00 грн.).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як слідує з приписів зазначеної норми сума інфляції та річні нараховуються на суму боргу основного грошового зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачене право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а утримані ним, які підлягають сплаті кредитору.
Касаційна інстанція вважає правомірним висновок про необхідність задоволення вимог в частині інфляційних на суму боргу та процентів річних, оскільки такі входять до складу грошового зобов'язання невиконаного відповідачем за первісним позовом.
Щодо вимог зустрічного позову, то відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений законом.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначеними нормами як і нормами спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про господарські товариства", не передбачено такого способу захисту прав, як визнання відсутності права учасника товариства з обмеженою відповідальністю на вимогу вартості частини майна цього товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника щодо порушення вимог ст. 83 ГПК України та неправомірного виходу суду за межі вимог позову, ґрунтуються на безпідставних твердженнях щодо визначення судом предмету позову як стягнення капіталу товариства, оскільки зазначене з оскаржуваних рішень не вбачається, та не доводять неправильного застосування норм процесуального права з огляду на предмет спору та його правові підстави.
Доводи скаржника в частині вимог зустрічного позову з врахуванням обраного ним способу захисту не ґрунтуються на вимогах норм ст.ст. 15, 16 ЦК України в частині визначених законом способів захисту права, оскільки визнання відсутності права не призводить до відновлення права саме позивача такого позову, відтак, неправильність застосування судами попередніх інстанцій відповідних норм не доводять, тому відхиляються.
Доводи скаржника щодо обставин не внесення учасником товариства внеску до статутного фонду, відсутності доказів на підтвердження зазначених обставин, не обґрунтованості висновку експертизи по суті є намаганням встановити інші обставини, ніж ті, що встановлені судом, довести неправильне застосування норм матеріального права на підставі інших обставин та їх оцінки, що суперечить визначеним ст.1117 Господарського процесуального кодексу України межам перегляду справи касаційною інстанцією.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.11.2009 та рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2009 у справі № 2/466-ПН-08 господарського суду Херсонської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун