Справа № 22 -0770/ 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Городецький Д.І.
Категорія 45 Доповідач - Осіян О.М.
”16” лютого 2010 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що на 2006 рік власником земельної ділянки площею 0, 1508 га., яка розташована по АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю.
Згідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.08.2006 року, проведеної Дніпропетровським міжрайонним відділом земельної інспекції, встановлено, що ОСОБА_3 самовільно, за відсутності правовстановлюючих документів, приєднала до своєї земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 частину земель водного фонду площею 59,285 кв.м. та використовує їх шляхом встановлення огорожі в межах прибережної захисної смуги р. Піщанка.
Згідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.
ОСОБА_3 надала суду висновок Державного підприємства «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», від
05.03.2007 року №2004-1\359, згідно до якого, була проведена кадастрова зйомка приватизованої земельної ділянки по вул. Садова 25-А у с. Піщанка, яка належить ОСОБА_3, після проведення польових геодезичних робіт були встановлені фактичні розміри і площа земельної ділянки 0,1508 га, які не відрізняються від даних в Державному акті на право приватної власності на землю і знаходиться в межах земельного відводу, ОСОБА_3 не було самовільно зайнято землі водного фонду, отже порушень вимог ст. 61 ЗК України не виявлено.
На підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.
Прокурором не надано суду жодного доказу порушення ОСОБА_1. вимог земельного законодавства.
В зв'язку з наведеним, суд прийшов до висновку, що прокурором не надані докази порушення відповідачем вимог ЗК України, а саме - самовільного приєднання до своєї земельної ділянки земель водного фонду, а тому в задоволенні позову відмовив.
Але із таким рішенням суду погодитись не можна, оскільки воно прийняте із порушенням норм процесуального права та без врахування обставин у справі.
Приймаючи рішення щодо відсутності порушень земельного законодавства у діях власників земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 суд посилався на суперечливі докази щодо фактичного розміру земельної ділянки, та не перевірив їх належними та достовірними доказами.
Крім того, вирішуючи питання щодо розміру земельної ділянки суд не переконався у тому, хто є власником цієї ділянки на час постановлення рішення. Площа цієї ділянки відрізняється від наданих сторонами доказів під час апеляційного розгляду справи.
В суді апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_1 надано копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,1528 га продана ним 02 липня 2008 року громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Але вказані особи не приймали участі у справі, та не повідомлялися про час та місце розгляду справи.
Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі , то відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307,311, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді: