05 березня 2010 р. № 2-22/4530-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Димок" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 р. у справі № 2-22/4530-2009 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю "Димок" про розірвання договору та стягнення суми, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додано до касаційної скарги квитанцію № ПН10551 від 25.01.2010 р. про сплату державного мита в сумі 1317,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з п. 36 Інструкції про порядок справляння та обчислення державного мита підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що у даній справі заявлено позов про розірвання договору та стягнення 773371,51 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 р., позов задоволено частково. Розірвано договір оренди № 6 від 15.04.2009 р. Стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 на користь позивача 773371,51 грн. та судові витрати. В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Димок" відмовлено.
До касаційної інстанції скаржник оскаржує постановлені у справі судові рішення, просить їх скасувати в повному обсязі та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Таким чином, скаржник повинен сплатити як державне мито за вимоги майнового характеру, так і державне мито за вимоги немайнового характеру.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.
Після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 р. у справі № 2-22/4530-2009 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Димок".
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.
Черкащенко М.М.