10 березня 2010 р. № 17/55-1133
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Грека Б.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2009 року у справі № 17/55-1133 Господарського суду Тернопільської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон", Волинська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, Тернопільська область, про стягнення боргу,
за участю представників сторін:
позивача - Овчаров А.В. (дов. від 26.06.09);
відповідача -не з'явився,
У червні 2009 року позивач -ТОВ "Луцьккартон" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Ваврик і Компанія" ЛТД про стягнення боргу.
Вказував, що 08.10.08 між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 028, згідно умов якого він (постачальник) зобов'язався поставити товар, а покупець (відповідач) -прийняти та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 67 934,24 грн. боргу, 3 575,78 грн. пені, 1 650,07 грн. інфляційних та 439,11 грн. річних, а всього -73 599,20 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2009 року (суддя Андрусик Н.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2009 року (колегія суддів у складі: Марко Р. -головуючий, Галушко Н., Бойко С.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 67 934,24 грн. основного боргу, 3 575,78 грн. пені, 1 631,26 грн. інфляційних, 439,11 грн. річних та 8 046,43 грн. судових витрат.
В решті позову відмовлено.
Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені, інфляційних та річних з врахуванням їх правильного розрахунку.
У касаційній скарзі ТОВ "Ваврик і Компанія" ЛТД, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 32, 34, 49 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.10.08 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 028, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити товар, а покупець (відповідач) -прийняти та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата вартості отриманого товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 25 календарних днів з моменту поставки постачальником такої партії товару покупцю, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що за період з 28.10.08 по 30.03.09 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 171 749,24 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000168 від 28.10.08, № РН-0000183 від 19.11.08, № РН-0000200 від 11.12.08, № РН-0000216 від 23.01.09, № РН-0000217 від 28.01.09, № РН-000228 від 23.02.09 та товарно-транспортною накладною № 000762 від 30.03.09.
Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 67 934,24 грн.
07.05.09 позивач звернувся до відповідача з претензією № 76 про сплату боргу, проте остання залишена відповідачем без відповіді.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, інфляційних та річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманого товару, утворилась заборгованість на яку позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та річні.
Крім того, п. 5.3 договору передбачено, що в разі прострочення покупцем строків оплати товару, покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, судами попередніх інстанцій обгрунтовано задоволено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Визначення особи, яка є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", згідно якої, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Місцевим судом встановлено, що 27.05.09 між ТОВ "Луцьккартон" (замовник) та Фізичною особою ОСОБА_8 (адвокат) було укладено договір, згідно якого адвокат зобов'язався представляти інтереси замовника по стягненню заборгованості за договором поставки № 028 від 08.10.08, а замовник -сплатити послуги адвоката, вартість яких, згідно п. 4.2 договору, становить 7 000 грн.
За таких обставин, коли судом з'ясовано, що юридична допомога позивачу надавалась адвокатом, а оплата послуг підтверджується платіжним дорученням № 2 від 01.06.09, висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені витрати відносяться до складу судових витрат, відповідно до ст. 44 ГПК України, та підлягають відшкодуванню, є такими, що ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають матеріалам справи.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що товарно-транспортна накладна АК № 000762 від 30.03.09 є неналежним доказом поставки товару відповідачу, не заслуговують на увагу суду, оскільки дані твердження, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, відповідачем належними та допустими доказами не доведені, тому не спростовують викладених в постанові суду апеляційної інстанції висновків щодо належності вказаного доказу.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2009 року у справі № 17/55-1133 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Б.М. Грек
Н.І. Мележик