10 березня 2010 р. № 01/20-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р.
у справі№ 01/20-92
господарського судуВолинської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії
доУкраїнського державного підприємства поштового зав'язку "Укрпошта" в особі Волинської дирекції
провизнання недійсною угоди про спільне користування будинками, належними до них спорудами і прибудинковою територією та дольову участь на їх утримання № 1 від 10.03.1995 р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:- не з'явились;
відповідача:Кушнір М.І., дов. № 12-24 від 25.09.2009 р.;
У березні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії (далі -Філія) звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсною угоду про спільне користування будинками, належними до них спорудами і прибудинковою територією та дольову участь на їх утримання № 1 від 10.03.1995 р. (далі -Угода № 1), укладену між Любомльським районним вузлом електрозв'язку "Любомльрайтелеком" (далі -Любомльський вузол електрозв'язку) Волинського обласного підприємства електрозв'язку (ОПЕЗ "Волиньтелеком") та Любомльським районним вузлом зв'язку (далі -Любомльський вузол зв'язку) Волинського обласного підприємства зв'язку (ОППЗ "Волиньпошта").
У якості відповідача Товариство зазначило Українське державне підприємство поштового зав'язку "Укрпошта" в особі Волинської дирекції (далі -Дирекція).
Позовні вимоги Філія обґрунтовувала тим, що під час укладення Угоди № 1 Любомльський вузол електрозв'язку та Любомльський вузол зв'язку не були наділені статусом юридичної особи та мали право укладати угоди лише за погодженням з відповідними юридичними особами, проте відповідного погодження ні до укладення вказаної угоди, ні після її укладення здійснено не було, а відтак ця угода укладена з порушенням ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР.
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.07.2009 р. (суддя Якушева І.О.) у задоволенні позовних вимог Філії відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. (колегія суддів: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Волинської області від 08.07.2009 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Угода № 1 фактично виконувалась, при цьому Філія не довела, що Угода № 1 порушує її права та/або охоронювані законом інтереси або не відповідає вимогам законодавства України.
Філія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Філія обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР та зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку доказам по справі.
Дирекція не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Філії до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Філії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- відповідно до наказу Міністерства зв'язку України № 173 від 29.11.1994 р. "Про реформу організаційної структури Волинського обласного підприємства зв'язку" наказом Обласного підприємства зв'язку "Волиньзв'язок" № 143 від 29.12.1994 р. з 01.01.1995 р. було реорганізовано Волинське обласне підприємство зв'язку та створено на його базі два підприємства: Волинське обласне підприємство поштового зв'язку (ОППЗ "Волиньпошта") та Волинське обласне підприємство електрозв'язку (ОПЕЗ "Волиньтелеком");
- п. 2.3.3 наказу Міністерства зв'язку України № 173 від 29.11.1994 р. "Про реформу організаційної структури Волинського обласного підприємства зв'язку" передбачалось, що розподіл майна Обласного підприємства зв'язку "Волиньзв'язок" слід провести з врахуванням пропозицій Міністерства зв'язку України щодо зміни структури галузі на регіональному рівні;
- на виконання наказу Міністерства зв'язку України № 173 від 29.11.1994 р. "Про реформу організаційної структури Волинського обласного підприємства зв'язку" 06.03.1995 р. відбулось засідання робочої комісії по проведенню реформи організаційної структури Обласного підприємства зв'язку "Волиньзв'язок", на якому розглядались окремі питання по розподілу майна у Любешівському, Маневицькому і Любомльському вузлах зв'язку, та були прийняті рішення про залишення після завершення будівництва будинку Любомльського вузла електрозв'язку і переходу його в нову будівлю старого приміщення за Любомльським вузлом зв'язку та про укладення керівництвом вказаних вузлів спільної угоди про розподіл цих будівель, що підтверджується протоколом № 4, підписаним генеральним директором Волинського обласного підприємства електрозв'язку ОСОБА_6 і генеральним директором Волинського обласного підприємства поштового зв'язку ОСОБА_7;
- враховуючи рішення робочої комісії по проведенню реформи організаційної структури Обласного підприємства зв'язку "Волиньзв'язок" від 06.03.1995 р., між Любомльським вузлом електрозв'язку в особі директора ОСОБА_8 та Любомльським вузлом зв'язку в особі директора ОСОБА_9 10.03.1995 р. було укладено Угоду № 1, предметом якої є спільне користування приміщеннями, розташованими в 3-х поверховому будинку № 4 по вул. Поштовій, збудованому у 1972 р., в 2-х поверховому будинку № 4 по вул. Поштовій, збудованому у 1938 р., приміщеннями відділень зв'язку в селах Олеськ, Головно, Згорани, Ягодин, Нудиже, Рівне та дольова участь у витратах на утримання будинків, належних до них споруд і прибудинкових територій.
Звертаючись з позовними вимогами про визнання недійсною Угоди № 1, Філія вказувала на те, що під час укладення цієї угоди Любомльський вузол електрозв'язку та Любомльський вузол зв'язку не були наділені статусом юридичної особи та мали право укладати угоди лише за погодженням з відповідними юридичними особами, проте відповідного погодження ні до укладення вказаної угоди, ні після її укладення здійснено не було, а відтак ця угода укладена з порушенням ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до частини першої ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Між тим, згідно з частиною другою ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
- Угода № 1 фактично виконувалась, що не заперечується Філією та Дирекцією;
- після укладення Угоди № 1 керівниками Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та Українського державного підприємства поштового зав'язку "Укрпошта" було підписано протоколи розподілу будівель та споруд, зокрема, у м. Любомлі, станом на 01.03.2001 р. та 01.10.2003 р., а також акт звірки об'єктів, які перебували у взаємній оренді між Дирекцією та Філією.
Вказане свідчить, що Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" та Українське державне підприємство поштового зав'язку "Укрпошта" схвалили Угоду № 1.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки господарських судів першої та другої інстанцій про відсутність підстав для визнання Угоди № 1 недійсною з підстав, зазначених Філією у позовній заяві.
Посилання Філії у касаційній скарзі на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було дано невірну оцінку доказам по справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Філії не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. у справі № 01/20-92 господарського суду Волинської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало