09 березня 2010 р. № 10/34-ПН-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Волковицької Н.О. -головуючого
Кравчука Г.А.,
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановувід 24.11.2009 року Запорізького апеляційного господарського суду
у справі№ 10/34-ПН-09 господарського суду Херсонської області
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
доВідкритого акціонерного товариства ВТБ Банк
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном та стягнення 73961,48 грн.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням магазину, за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання повернути зазначене майно з оренди та стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення з 07.11.2008 року включно -73961,48 грн.
Доповідач: Волковицька Н.О.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.09.2009 року у задоволенні позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року залишене без змін.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 24.09.2009 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
На думку заявника суди не взяли до уваги припис статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України та не врахували, що відповідач не сплачує новий розмір орендної плати, протягом тривалого часу, не забезпечив нотаріального оформлення змін до договору оренди щодо нового розміру орендної плати, замість виконання своїх зобов'язань за договором щодо повернення майна з оренди, свідомо, тривалий час веде переписку, яка не пов'язана з виконанням встановлених договором зобов'язань, тим самим намагаючись будь -яким чином затягнути час для використання об'єкту оренди на власну користь всупереч умовам договору.
Крім того, в зв'язку з неповерненням відповідачем майна з оренди 06.11.2008 року згідно з умовами пункту 5.10 та приписів частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення, які допустив відповідач з 07.11.2008 року по 25.01.2009 року включно.
Також заявник вважає, що висновок судів про те, що сторони при укладенні договору оренди відступили від положень норм Цивільного кодексу України якими встановлено виключний перелік обставин, за яких договір оренди вважається припиненим суперечить нормам права та реальним обставинам справи.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням магазину, повернути майно з оренди та стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2007 року між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, згідно акта приймання -передачі від 15.10.2007 року, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться в місті Херсоні по вул. Суворова, 13 строком на 5 років.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору сторони узгодили, що за оренду майна орендар сплачує орендодавцю плату в національній валюті України у розмірі, встановленому цим договором.
Розмір орендної плати за цим договором за 1 кв.м. на місяць, складає 227,28грн. Загальна сума орендної плати за місяць становить 35382,83грн.
Пунктом 5.9 договору визначено, що орендодавець має право в односторонньому порядку, але не частіше, ніж один раз на рік, збільшувати розмір орендної плати в зв'язку зі зміною факторів, які впливають на її формування, а саме: зміною встановлених цін, тарифів та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством України; змінами в оподаткування; збільшенням ставки орендної плати на землю; прийняттям державними органами актів, які мають безпосередній вплив на ринок оренди нерухомості; змін ринкових цін на оренду нерухомості. Цей перелік не є вичерпним. Орендодавець зобов'язаний попередити орендаря за 60 днів до збільшення розміру орендної плати.
Листом №52 від 02.09.2008 року позивач повідомив відповідача про збільшення розміру орендної плати з 05.11.2008 року до 51522,69грн.
У відповідь на вищезазначений лист відповідач листом №1118/2100-09-2 від 21.10.2008 року повідомив позивача про згоду збільшення розміру орендної плати до 45639,47грн., у зв'язку з чим просив прибути для внесення змін до договору та їх нотаріального оформлення.
Проте, сторонами змін розміру орендної плати до договору не вносилось.
У пункті 5.10 договору сторони зазначили, що при відсутності згоди орендаря на запропонований новий розмір орендної плати, незалежно від підстав, у випадку, передбаченому пунктом 5.9 договору, орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати вступу в силу нової орендної плати, в цьому випадку договір припиняється з дати вступу в силу нової орендної плати і орендар повинен повернути орендодавцю об'єкт оренди не пізніше наступного дня, згідно умов договору, і в 3-денний термін здійснити повний розрахунок по орендній платі та по іншим платежам передбаченим договором.
Позивач, посилаючись на пункт 5.10 договору, вважає, що дія договору припинилась 06.11.2008 року, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був повернути орендоване майно не пізніше 07.11.2008 року. Оскільки відповідачем об'єкт оренди позивачу не повернутий, останній на підставі статті 785 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу неустойку за період з 07.11.2008 року по 25.01.2009 року у розмірі подвійної орендної плати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що стаття 781 Цивільного кодексу України та стаття 291 Господарського кодексу України не передбачають припинення договору оренди у зв'язку з непогодженням зміни розміру орендної плати. Також судами не встановлено обставин, передбачених вказаними статтями для припинення дії договору, а відтак підстави для повернення об'єкта оренди та нарахування позивачем неустойки за користування орендованим майном за час прострочення його повернення відсутні.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки судами не вірно, у даному випадку, застосовані статті 781 Цивільного кодексу України та 291 Господарського кодексу України, оскільки ці норми є диспозитивними тобто такими, які діють у разі не встановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків. А відтак, встановивши, що пунктом 5.10 договору сторони передбачили умови припинення договору, суди повинні були дослідити наявність обставин, з якими пункт 5.10 договору пов'язує його припинення та розглянути позовні вимоги по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Херсонської області від 24.09.2009 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року у справі № 10/34-ПН-09 господарського суду Херсонської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Головуючий суддя Н. Волковицька
С у д д і Г. Кравчук
Л. Рогач