10 березня 2010 р. № 2/82
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Губенко Н.М.,
Суддів : Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Українсько-американського спільного підприємства у формі ТОВ "КАІС"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р.
у справі№ 2/82 господарського суду м. Києва
за позовомЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"
до
третя особа1) Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк",
2) Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"
ТОВ "Агропромисловий комбінат "Ніжинський"
провизнання договору уступки права вимоги недійсним
за участю представників сторін:
позивача Кліментьєва І.Л., Гевелюк М.М.,
відповідача 1
відповідача 2
третьої особиФедяйнова О.М.,
не з'явилися,
не з'явилися,
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2009 р. (суддя: Балац С.В., Літвінова М.Є., Ярмак О.М.) позов задоволено: визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений відповідачами 19.12.2005 р. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) вказане рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, відповідачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як з'ясував апеляційний господарський суд, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладених між сторонами кредитних договорів, зокрема: 23.04.2004 р. між відповідачем-1 та позивачем укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/182, за яким позивачу надано кредит окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості 2000000 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.02.2005 (п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2. договору № 02-23/182). Додатковою угодою № 1 від 23.07.2004 р. до договору №02-23/182, ліміт заборгованості збільшено до 2300000 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань 23.04.2004 р. сторони уклали договір іпотеки №05-12/692, за яким позивач передав відповідачу-1 в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 м2, розташована у м. Київ, просп. Маяковського, 6.
30.04.2004 р. між відповідачем-1 та ТОВ "АПК "Ніжинський" укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/207, за яким відповідач-1 надав третій особі кредит окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості 2000000 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.04.2005.
30.04.2004 р. між відповідачем-1 та позивачем укладено договір іпотеки № 05-12/615 (з майновим поручителем - т.2, а.с.31), за яким позивач у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань третьої особи за договором № 02-23/207 передав відповідачу-1 в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилу будівлю (літ. А), заг. площею 2911,6 м2, розташовану у м. Київ, проспект Маяковського, 6 (п. 1.1. договір іпотеки № 05-12/615).
30.04.2004 р. між відповідачем-1, позивачем та третьою особою укладено договір поруки № 05-12/844, за яким позивач поручився перед відповідачем-1 у повному обсязі солідарно відповідати за виконання третьою особою зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках передбачених договором № 02-23/207 (п. 1 договору поруки № 05-12/844).
Спір між сторонами виник з приводу передачі відповідачем-1 відповідачу-2 у відповідності до укладеного договору уступки від 19.12.2005 р., права вимоги до ЗАТ “ВТФ “Радосинь” (т.2, а.с.25) за кредитними договорами №02-23/182 від 23.94.2004 р., №02-23/207 від 30.04.2004 р. За уступку права вимоги за цим договором відповідач-2 сплачує першому відповідачу 3100000 грн. (п. 1.5. договору від 19.12.2005).
Крім того, 31.01.2006 р. відповідачі уклали договори про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692, №05-12/615, за яким відповідач-1 відступив, а відповідач-2 набув права за цими договорами (т.2, а.с.27, 30).
Господарські суди встановили, що 23.12.2004 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. вчинив виконавчий напис, за яким запропоновано звернути стягнення на нежилу будівлю (літ. "А") площею 2911,6 м2, розташовану у м. Київ, просп. Маяковського, 6. У виконавчому написі вказано, що ця будівля передана в іпотеку позивачем, в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №02-23/182. Згідно виконавчого напису вимоги АКБ СР “Укрсоцбанк” підлягають задоволенню за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна в сумі 1983239,64 грн.
23.12.2004 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вчинив виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення на автомобілі позивача. В цьому виконавчому написі вказано, що автомобілі передані позивачем в заставу відповідачу-1 за договором застави від 23.07.2004 р. за реєстр. №2341, в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №02-23/182. Згідно виконавчого напису вимоги АКБ СР “Укрсоцбанк” підлягають задоволенню за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна в сумі 1983239,64 грн.
15.02.2005 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вчинив виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на нежилу будівлю (літ. "А") площею 2911,6 м2, розташовану у м. Київ, просп. Маяковського, 6. У виконавчому написі вказано, що ця будівля передана в заставу позивачем, яке виступає майновим поручителем третьої особи за договором №02-23/207. Згідно виконавчого напису вимоги АКБ СР “Укрсоцбанк” підлягають задоволенню за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна в сумі 2149947,15 грн., з яких 1892129,85 грн. сума кредиту.
18.03.2005 р. Відділ ДВС Деснянського районного управління юстиції в м. Києві відкрив виконавчі провадження за № 179/15 та №181/15 по виконанню вчинених виконавчих написів на Договорі іпотеки за ЗАТ “ВТФ “Радосинь” та на Договорі іпотеки за ТОВ “АПК “Ніжинський” на користь АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк".
Господарські суди також з'ясували, що 25.07.2005 АКБ СР "Укрсоцбанк" також звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ "Агропромисловий комбінат "Ніжинський", ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Гевелюка М.М. про стягнення заборгованості за кредитом, пені та штрафу на загальну суму 2484143,07 та збитків від інфляції в розмірі 65134,54 грн. на підставі договору №02-23/207.
25.07.2005 р. відповідач-1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Гевелюка М.М. про стягнення заборгованості в сумі 1928142,25 грн. за договором № 02-23/182 від 23.04.2004 та додаткової угоди №1 до нього.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.09.2005 справи за позовами відповідача-1 об'єднані в одне провадження за № 2-315/1. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.01.2006 р. здійснена заміна позивача з АКБ “Укрсоцбанк” на УАСП ТОВ “Каіс” як правонаступника на підставі укладеного між ними договору уступки права вимоги від 19.12.2005 р.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1 (т.2, а.с.43) за позовом відповідача-2 до позивача, Гевелюка М.М., за участю третьої особи АКБ СР "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості та за позовом відповідача-2 до третьої особи, позивача та Гевелюка М.М., за участю третьої особи АКБ СР "Укрсоцбанк" про солідарне стягнення заборгованості позов задоволено та вирішено: стягнути з позивача та Гевелюка М.М. в солідарному порядку на користь відповідача-2 1902423,21грн.; стягнути з позивача на користь відповідача-2 збитки від інфляції в сумі 105318,39 грн.; стягнути з третьої особи, позивача та Гевелюка М.М. в солідарному порядку на користь відповідача 2 - 1800607,93грн.; стягнути з третьої особи на користь відповідача-2 збитки від інфляції в сумі 84097,16 грн.
Предметом спору у справі № 2-315/1 була заборгованість ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" за кредитними договорами № 02-23/182 від 23.04.2004, №02-23/207 від 30.04.2004, по яких вже раніше були вчинені нотаріусами виконавчі написи.
17.10.2006 на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1 видано виконавчі листи (т.2, а.с.46-49). Постановами органу ДВС Деснянського району м.Києва від 30.10.2006 про відкриття виконавчого провадження №№ 703/15, 704/15, 705/15, 706/15, були відкриті виконавчі провадження за виконавчими листами, виданими 17.10.2006 на виконання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1 (т.2, а.с.50).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.03.2006 у справі №2а-290/06 (т.1, а.с.90) допущено заміну стягувача -АКБ СР "Укрсоцбанк" його правонаступником - Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС" у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню: виконавчого напису по договору іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, вчиненого 23.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.; виконавчого напису за реєстровим № 1394 по договору застави майна № 32-12/34 від 23.04.2004, вчиненого 23.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П.; виконавчого напису за реєстровим №497 до договору іпотеки №05-12/615 від 30.04.2004, вчиненого 15.02.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про стягнення з ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на користь АКБ СР "Укрсоцбанк" грошових коштів за рахунок іпотеки -нежилої будівлі, площею 2911,6 кв.м., розташованої у м. Київ, просп. Маяковського, 6, а також 1984939,64 грн. за рахунок заставленого майна.
Господарські суди прийняли до уваги доводи позивача про порушення відповідачами вимог процесуального закону, а також Закону України „Про виконавче провадження”, якими не передбачена можливість заміни сторони у зобов'язанні шляхом укладення договору про уступку права вимоги, на стадії виконання (після відкриття виконавчого провадження).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2004 р. у справі № 6/408.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" неодноразово здійснювалось звернення стягнення на майно позивача за кредитними договорами № 02-23/182 від 23.04.2004, №02-23/207 від 30.04.2004, шляхом вчинення вказаних вище виконавчих написів нотаріусами та стягнення заборгованості за кредитами в судовому порядку, за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006.
За вчиненими виконавчими написами в березні 2005 року за зверненням відповідача-1 та отриманими відповідачем-2 виконавчими листами в жовтні 2006 р., органом ДВС були відкриті окремі виконавчі провадження щодо стягнення з позивача однієї й тієї ж заборгованості за кредитними договорами № 02-23/182 від 23.04.2004 №02-23/207 від 30.04.2004 на користь АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (за виконавчими написами), а також на користь Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС" за рішенням суду (враховуючи укладений між відповідачами договір уступки права вимоги за кредитними договорами). Такі обставини могли призвести до подвійного звернення стягнення заборгованості з ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь".
Як свідчать матеріали справи, в грудні 2007 р. матеріали цих виконавчих проваджень були передані до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві, які були об'єднані у зведене виконавче провадження. У зведеному виконавчому провадженні, яке відкрито в Підрозділі державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в м. Києві, згідно Реєстру виконавчого провадження по Радосинь, станом на 07.12.2007 р. обліковується стягнення з позивача на користь відповідача-2 суми боргу за кредитним договором №02-23/182 - 1984939,64 грн., 1983239,64 грн. по двом виконавчим написам нотаріуса (Ковальчук, Шевчук) (звернення стягнення на будівлю, та звернення стягнення на автомобілі), а також 1800607,93 грн. - по рішенню Дніпровського районного суду.
Заборгованість позивача на користь відповідача-2 по кредитному договору № 02-23/207 обліковується двічі: по виконавчому напису нотаріуса (Ковальчук) стягується сума 2149947,15 грн. та 1902423,21 грн. по рішенню Дніпровського районного суду, тобто двічі.
Отже, відповідач-1, ще до відступлення права за спірним договором, 23.12.2004, 23.12.2004, 15.02.2005 звертався до приватних нотаріусів, якими були вчинені виконавчі написи про звернення стягнення на майно позивача, яке було заставлене та забезпечувало виконання позивачем зобов'язань за кредитними договорами.
Відповідно на час укладення оспорюваного договору, правовідносини за кредитними договорами та за договорами іпотеки були фактично припинені. У припиненому зобов'язанні заміна сторони є неможливою. На момент укладення Договору про уступку права вимоги по кредитним договорам вже проводилось стягнення за виконавчими написами нотаріусів. Тобто, з моменту відкриття виконавчого провадження відповідач-1 набув у виконавчому провадженні -статусу стягувача.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, ч.3 вказаної статті визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язанні, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування завданої шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу положень ст. 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором кредитодавцем може бути лише банк або інша фінансова установа. У випадку заміни кредитора в порядку договору уступки права вимоги відбувається заміна осіб у кредитному договорі, що суперечить вимогам ст. 1054 ЦК України.
Крім того, після вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, цивільно-правові відносини між позивачем, відповідачами та третьою особою припинились, та виникли нові правовідносини, які засновані на державному примусі, є відносинами виконавчого провадження, що регулюються не цивільним законодавством, а нормами Закону України “Про виконавче провадження”. Таким чином, припинені зобов'язання, що виникали з кредитних договорів та договорів іпотеки, та виникли зобов'язання, пов'язані з виконанням виконавчих документів, якими є, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Водночас, виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і взаємні права та обов'язки сторін спору на зазначеній стадії регулюються не приватноправовими нормами права, а публічними нормами права. А тому заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному процесуальним законом та Законом України "Про виконавче провадження" (ст.11 Закону).
В силу ч.5 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Тобто Закону України “Про виконавче провадження” передбачає лише один випадок заміни стягувача -правонаступництво. В свою чергу, ЦК України визначає лише два види правонаступництва: перехід прав фізичної особи до її спадкоємців та перехід прав юридичної особи, яка реорганізується до юридичних осіб, створених у процесі реорганізації.
З аналізу норм Закону України “Про виконавче провадження” та ЦК України вбачається, що стягувач -юридична особа за виконавчим документом може бути змінений лише в разі його реорганізації, а не в разі уступки прав вимоги. Натомість, відповідачі в порушення вимог закону уклали спірний договір про уступку права вимоги від 19.12.2005 р., що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 05.10.2004 р. № 6/408.
За таких обставин, господарський суд прийшов до висновку, що спірний договір укладено відповідачами з порушенням вимог закону, а відтак, правомірно задовольнили позов та визнали договір уступки права вимоги, укладений відповідачами 19.12.2005 р., недійсним.
Крім того, господарські суди прийшли до вірного висновку, що оспорюваний договір про уступку права вимоги від 19.12.2005 р., укладений між відповідачами не є договором факторингу з огляду на зміст договору, який було укладено з метою здійснення заміни сторони у зобов'язанні.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону. Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Українсько-американського спільного підприємства у формі ТОВ "КАІС" залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. у справі № 2/82 залишити без змін.
Головуючий Н. Губенко
СуддіТ. Барицька
С. Мирошниченко