Справа №2-1811\09
01 червня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бобровника О.В. при секретарі : Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку, -
04 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з квартири АДРЕСА_1. В позовній заяві позивач вказував, що народився, прописаний та проживає у зазначеній квартирі. В грудні 2007 року розпочав у своїй квартирі ремонтні роботи, для чого залучив відповідача, надавши йому для проживання спірне житло. Позивач зазначив, що на даний час відповідач проживає у спірній квартирі і перешкоджає йому проживати в ній. Сам позивач на сьогодні проживає у своєї дружини по АДРЕСА_2. Свої вимоги позивач обґрунтовував правом наймача та членів його сім'ї за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що перебуває в їх користуванні, інших осіб, які не є членами сім'ї наймача.
01 червня 2009 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд вселити його у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у проживанні та користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_2 із зазначеної спірної квартири. В своїй уточненій позовній заяві позивач вказував, що відповідач добровільно не залишає спірну квартиру, перешкоджає йому користуватися нею, замінив вхідні двері. Свої вимоги позивач обгрунтовав передбаченими чинним законодавством правами та обов'язками членів сім'ї наймача, жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, правом вимагати виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, а також правами та обов'язками членів сім'ї власника жилого будинку.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник позов підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали, вказавши, що будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5„ ОСОБА_6 та ОСОБА_7 З їх згоди він за свої власні кошти у 2006 році добудував до спірного будинку двоповерхову прибудову загальною площею 100 кв. м., де проживає разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми. У зазначеній прибудові позивач ніколи не проживав і права власності на неї не має. З часу звільнення з місць позбавлення волі в 2004 році в будинку по АДРЕСА_1 не проживав, ніякого особистого майна в будинку не має. А тому вважають, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем за пред'явленим позовом.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 - 14 частина, ОСОБА_4 - 1/16 частина, ОСОБА_5 - 3/16 частини, ОСОБА_6 - 14 частина, ОСОБА_7 - 14 частина.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.11.2008 року ОСОБА_1 було відмовлено в позові про визнання права власності на 14 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначене рішення набрало чинності і не оскаржувалося сторонами по справі. (а.с. 22-24)
Позивач та його представник пояснили суду, що батько позивача ОСОБА_8, який помер в 1978 році, був колишнім співвласником вказаного будинку. Позивач по справі, як його син, був зареєстрований у будинку. Після засудження до позбавлення волі він був знятий з реєстрації в даному будинку, а після звільнення з місць позбавлення волі він 13.07.2004 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. на даний час позивач постійно проживає у своєї дружини по АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано суду відносних та допустимих доказів наявності права користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 або права власності на відповідну частину зазначеного домоволодіння. Тобто, позивач є особою, якій не належить право вимоги за пред'явленим позовом, оскільки не її права, свободи чи інтереси порушені, не визнані або оспорені.
Отже, ОСОБА_1 є неналежним позивачем щодо вимог до ОСОБА_2 про виселення, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком та про вселення.
Суд критично ставиться до довідки № 2/0138 від 18.02.2009 року, виданої Комунальним підприємством „Дирекція з управлння та обслуговування житлового фонду відокремлений структурний підрозділ „Приватний" Солом'янської районної у м. Києві Ради, згідно якої позивач зареєстрований з 13.07.2004 року за адресою: АДРЕСА_1, оскільки зазначана довідка містить сліди виправлень та дописок в графі „квартира", які протирічать відомостям, зазначеним у паспорті позивача (а.с. 8, 6-7), а тому не може покласти її в основу своїх висновків.
Відповідно до абз. З п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" від 21.12.1990 року № 9 з наступними змінами та доповненнями недопустима відмова у прийнятті заяви з мотиву пред'явлення позову неналежним позивачем або до неналежного відповідача. У цих випадках питання про заміну відповідача або притягнення до участі у справі належного відповідача вирішує суд, він же відмовляє в позові неналежному позивачу.
Враховуючи те, що чинне процесуальне законодавство України не передбачає можливості заміни неналежного позивача, суд дійшов висновку про те, що позов пред'явлений особою, якій не належить право вимоги, а тому суд відкривши провадження у справі, встановив всі дійсні обставини справи, переконався в тому, що вимоги пред'явлені неналежним позивачем, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" від 21.12.1990 року № 9 з наступними змінами та доповненнями, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку -залишити без задоволення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.