Справа № 2-79\09
09 червня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бобровника О.В.
при секретарі: Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам», ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просив стягнути із відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку в сумі 28 252, 64 грн., моральну шкоду в сумі 10 500 грн., витрати на проведення оцінки автомобіля в сумі 450 грн., всього 39 202, 64 грн., судові витрати за надання правової допомоги в сумі 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн., всього судових витрат 530 грн.
В подальшому розмір позовних вимог було зменшено, а саме: позивач просив стягнути на його користь з відповідача вартість матеріального збитку в сумі 5 868, 65 грн., моральну шкоду в сумі 10 500 грн., витрати на проведення оцінки автомобіля в сумі 450 грн., всього 16 818, 66 грн., судові витрати за надання правової допомоги в сумі 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн., всього судових витрат на 530 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив наступне. 04 червня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача та відповідача. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2007 року по справі № 3-13444/2007 відповідач визнана винною у ДТП та притягнена до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП, позивачеві заподіяно значної шкоди, про що зазначено в довідці про ДТП від 04 червня 2007 року. Види пошкодження та найменування пошкоджених деталей відображено в експертному звіті № 2261 від 20 серпня 2007 року. Позивач отримав від ЗАТ «СК «АХА Україна» (раніше ЗАТ «СК «Український страховий альянс») страхове відшкодування в розмірі 18 000 грн. Проте, фактичні витрати склали всього 23 868, 66 грн., що з урахуванням суми відшкодування, отриманою від страхової компанії, становить 5 868, 66 грн. Щодо моральної шкоди пояснив, що являється інвалідом, автомобіль було придбано в кредит для того, щоб задовольняти свої потреби в медичному нагляді та потреби своїх батьків, які проживають разом з ним, у предметах першої необхідності.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Пояснив, що позивач вже отримав від страхової компанії відшкодування матеріальної шкоди, з яким погодився в повному обсязі, жодних претензій до страхової компанії з приводу розміру страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди не заявляв. Зазначив, що Звіт від 20 серпня 2007 року № 2261 є неналежним доказом по справі, оскільки складено майже через два місяці після ДТП, та зазначив той факт, що даний звіт містить помилкові розрахунки. Моральну шкоду вважає не підтвердженою та необгрунтованою.
Представник третьої особи-1 - Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» пояснила, що між позивачем та третьою особою-1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 094472 від 24.04.2007 року. 04 червня 2007 року позивач звернувся до третьої особи-1 із повідомленням про ДТП.3аявлений випадок визнано страховим та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 19 222, 87 грн., що за вирахуванням франшизи складає 18 000 грн. Звернула увагу, що згідно ст. 1191 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, ЗАТ «СК «АХА Україна» повністю виконало свої вимоги перед позивачем за договором страхування. Просила залучити пояснення до матеріалів справи.
Представник Третьої особи-2 - Страхової компанії ЗАТ «ПРОСТО-Страхування» пояснив, що між відповідачкою та третьою особою-2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-. правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/242938 від 07.02.2007 року. 07 серпня 2007 року від позивача надійшла заява на закриття справи без виплати страхового відшкодування, в зв'язку із отриманням страхового відшкодування за ремонт свого автомобіля у третьої особи-1. Пояснив, що жодних претензій до третьої особи-2 позивачем не заявлялось.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши письмові докази по справі, встановив:
04 червня 2007 року в м. Києві на перехресті нерівнозначних доріг вул. Курська - вул. Уманська сталася ДТП за участю позивача - ОСОБА_1 та відповідачки - ОСОБА_2 Внаслідок ДТП обидва автомобілів було пошкоджено. Автомобілю позивача КІА, д.н. НОМЕР_1, було завдано наступної шкоди: деформовано капот, передню декоративну решітку, радіатор, пошкоджено державний номер, переднє ліве крило, розбита права протитуманна фара. Опис зазначених пошкоджень міститься у довідці про ДТП від 06 червня 2007 року.
Згідно Постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2007 року по справі № 3-13444/2007, відповідач була визнана винною у ДТП, що сталась 04 червня 2007 року та притягнута до адміністративної відповідальності.
Між позивачем та третьою особою-1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 094472 від 24 квітня 2007 року.
Між відповідачем та третьою особою-2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/242938 від 07.02.2007 року.
04 червня 2007 року позивач звернувся до третьої особи-1 з повідомленням про страхову подію, що вбачається із Заяви Страхувальника про подію.
Заявлений випадок було визнано страховим та прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в сумі 18 222, 87 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування було здійснено на підставі Звіту ПП «АТТИКА Плюс» № 808к, у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту, з урахуванням зносу, становила 19 485, 50 грн., що за вирахуванням франшизи становить 18 222, 87 грн. Зазначена сума була перерахована позивачеві, що підтверджується платіжним дорученням № 11268 від 31 липня 2007 року, також підтверджується Листом третьої особи-1 від 24 червня 2007 року № 1250. Відповідно до заяви на видачу готівки № 13 від 03 серпня 2007 року, позивач зняв з банківського рахунку 18 000 грн.
07 серпня 2007 року позивач звернувся до третьої особи-2 із заявою про закриття справи без виплати страхового відшкодування, у зв'язку із отриманням страхового відшкодування від третьої особи-1.
Таким чином, позивач отримав відшкодування, заподіяної йому при ДТП матеріальної шкоди, в розмірі 18 000 грн. Жодних претензій до третьої особи-1 з приводу розміру страхового відшкодування до третьої особи-1 не заявляв, що свідчить про повне відшкодування заподіяної йому, в результаті ДТП, матеріальної шкоди.
8 судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач не має жодних претензій до третіх осіб.
Суд не приймає до уваги Звіт № 2261 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 20 серпня 2007 року з наступних причин.
Як вбачається із Звіту № 2261 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 20 серпня 2007 року, 09 серпня 2007 року позивач звернувся до ТОВ «Експертна компанія «Укрекспертиза-Стандарт» для проведення автотоварознавчого дослідження дорожнього транспортного засобу.
Згідно пояснень, наданих представником позивача, дане дослідження проводилось з метою зібрання документів для подання до суду, оскільки третя особа-] відмовляла позивачеві у наданні Звіту ПП «АТТИКА Плюс» № 808к.
Дане твердження представника позивача спростовується заявою позивача від 03 грудня 2008 року, згідно якої вбачається, що вперше позивач звернувся до третьої особи-1 за наданням Звіту ПП «АТТИКА Плюс» № 808к вже після подання даного позову до суду, а також відповіддю третьої особи-1 від 12 січня 2008 року.
У Звіті № 2261 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 20 серпня 2007 року містить помилковий розрахунок вартості матеріального збитку, заподіяного позивачеві. Так, згідно Звіту № 2261 від 20 серпня 2007 року, Звіту № 2261 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 20 серпня 2007 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачеві, складає 28 252, 64 грн., при цьому до цієї суми включено помилково втрату товарного вигляду у розмірі 4 256, 16 грн. Помилка, допущена спеціалістом Добрянським, полягає у неправильному визначенні фактичного строку експлуатації автомобіля позивача. У звіті № 2261 зазначено строк експлуатації ДТЗ 0, 33 року, що становить близько 5 місяців. Фактичний же термін експлуатації автомобіля становить приблизно 2 місяці, що вбачається із відмітки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, де є вказівка на Акт прийому передачі № МВЧ759279 від 06.04.2007 року та з «Протокола осмотра транспортного средства», де зазначено дату початку експлуатації - 18 квітня 2007 року. Представник позивача пояснив, що автомобіль не використовувався в період з 04 червня 2007 року по 15 вересня 2007 року через пошкодження. Із Звіту ПП «АТТИКА Плюс» № 808к та фотографії спідометра, яка міститься у Звіті № 2261, вбачається, що фактичний пробіг автомобіля позивача складає 6 541 кілометр за 2 місяці користування автомобілем, що більше ніж вдвічі перевищує нормативний пробіг, визначений у Бюлетені автотоварознавця для автомобіля аналогічного пошкодженому (нормативний пробіг на 12 місяців становить 18 000 кілометрів. Тобто, на 1 місяць нормативний пробіг складає: 18 000 км / 12 міс. = 1 500 км/міс. Фактичний пробіг становить, тобто 3 270, 5 км за 1 місяць). Наведене про інтенсивний режим його експлуатації автомобіля позивачем до ДТП.
Відповідно до п. 8.5.2 Наказу № 142/5/2092 Фонду державного майна від 24.11.2003 року «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», величина ВТВ не нараховується у разі: «якщо легкові ДТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний».
Таким чином, Звіт № 2261 містить помилкове визначення вартості, заподіяної позивачеві, шкоди, та не може бути прийнятий судом в якості належного доказу по справі.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом другої групи та підлягає систематичному огляду, що вбачається із Довідки МСЕК № 260701 від 01 червня 2006 року, Довідки від 26 березня 2003 року № 650, Довідки від 26 березня 2003 року № 648, Пенсійного посвідчення. З даних документів не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та станом здоров'я позивача. Актуальність інформації, що міститься в зазначених вище медичних документах не підтверджена.
Згідно довідки Фастівської міської ради про склад сім'ї від 09 квітня 2008 року, за місцем проживання позивача зареєстровані його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Актуальність інформації також не підтверджена. Факту утримання батьків позивачем із зазначеної довідки не вбачається.
Відповідно до ст. 22.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується шкода також моральна шкода, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, встановленого у пункті 9.3 статті 9 цього закону.
Судом, на підставі пояснень позивача та третіх осіб, встановлено, що позивач не звертався за відшкодуванням моральної шкоди до третіх осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови ПВС України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
За викладених обстави суд приходить до висновку про те, що позивач вже отримав відшкодування, заподіяної йому, матеріальної шкоди від третьої особи-1, жодним чином цього не заперечує, та не має жодних претензій до третьої особи-1. Розмір та наявність моральної шкоди позивачем не доведено та не обґрунтовано, а тому керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 57-61, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам», ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - залишити без задоволення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.