Іменем України
07 серпня 2019 року
Київ
справа №359/5367/18
адміністративне провадження №К/9901/17216/19, №К/9901/17217/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 359/5367/18
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43
до Міністерства оборони України
про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_28
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого-судді - Собківа Я.М., суддів - Ісаєнко Ю.А., Рагімової Т.О.,
I. Суть спору та установлені судами обставини справи
1. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2009 року позовні вимоги позивачів до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка, починаючи з березня 2000 року, задоволені у повному обсязі.
2. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду від 21 квітня 2009 року, а саме: в задоволенні позову позивачів до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка, відмовлено.
3. Допущено поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року, а саме: зобов'язано позивачів повернути Міністерству оборони України безпідставно стягнені з нього кошти для виплати грошової компенсації замість продовольчих пайків.
4. Бориспільським міськрайонним судом Київської області були видані виконавчі листи на примусове виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду №2-а-372/09 від 31 березня 2010 року.
5. В липні 2018 року Міністерство оборони України звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткової постанови, якою зазначити конкретний розмір коштів, які підлягають стягненню з позивачів на користь Міністерства оборони України.
ІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
6. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні заяви Міністерства оборони України про ухвалення додаткової постанови, відмовлено. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 42000 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_28 витрати на правничу допомогу у розмірі 42000 грн.
7. Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Бориспільський міськрайонний суд не наділений повноваженнями для ухвалення додаткового рішення, оскільки не ухвалював постанови по суті спірних правовідносин. Крім того, суд зазначив, що за змістом заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, відповідач фактично просить роз'яснити спосіб виконання судового рішення. Також суд першої інстанції, приймаючи рішення в частині розподілу судових витрат щодо стягнення на користь позивачів витрат на правничу допомогу, виходив з їх підтвердженням наявними у справі доказами та не доведенням їх не співмірності відповідачем.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково.
8.1. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2019 року в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 42000 грн. та на користь ОСОБА_28 витрат на правничу допомогу у розмірі 42000 грн. скасовано.
8.2. У задоволенні заяв про стягнення судових витрат у вигляді сплаченої правничої допомоги відмовлено.
8.3. В іншій частині ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2019 року залишено без змін.
9. Приймаючи постанову в частині скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що розподіл судових витрат може бути проведено лише у випадку вирішення спору по суті позовних вимог. Встановивши, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області при прийнятті ухвали від 07 лютого 2019 року не вирішувалось питання по суті позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для щодо застосування положень статті 139 КАС України щодо розподілу судових витрат.
10. 20 травня 2019 року позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_28 на зазначену постанову суду апеляційної інстанції подано касаційні скарги, які зареєстровано у Верховному Суді 20 травня 2019 року.
11. У касаційних скаргах позивачі оскаржують постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з Міністерства оборони України вартості правничої допомоги, просять касаційний суд в цій частині постанову апеляційного суду скасувати та ухвали суду першої інстанції залишити без змін.
12. В обгрунтування доводів касаційної скарги позивачі посилаються на порушення апеляційним судом норм процесуального права, визначених частиною сьомою статті 134, частинами шостою, сьомою та восьмою статті 139 КАС України. Зазначають, що суд апеляційної інстанції не навів підстав відхилення доказів, якими позивачами підтверджено понесені ними витрати на правничу допомогу. Також позивачі, вважають, що апеляційний суд безпідставно, не скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в ухваленні додаткового рішення, змінив порядок розподілу судових витрат.
13. 01 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 359/5367/18 з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
14. 18 липня 2019 року відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на її необґрунтованість, просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Відповідач вважає, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення не було вирішено спір по суті позовних вимог, а тому не було підстав здійснювати розподіл судових витрат та стягувати на користь позивачів витрати на правничу допомогу.
15. 24 липня 2019 року зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
20. Пунктом 1 частини третьою статті 132 КАС України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
21. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою визначено, що
21.1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша);
21.2. при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга);
21.3 при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя);
21.4 при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина четверта);
21.5 у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п'ята);
21.6 якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста);
21.7 якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина сьома)
21.8 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма);
21.9 у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина десята);
21.10. судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
22. Також КАС України врегульовано питання розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову та примирення сторін, статтею 140 та статтею 141 КАС України відповідно.
23. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи з одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішив питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання судових витрат.
VІ Позиція Верховного Суду
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Підстави та порядок розподілу судом судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України. Зазначена норма визначає підставою для розподілу судових витрат постановлення судом рішення по суті позовних вимог або ухвали про закриття провадження у справі і залишення позову без розгляду та пов'язує порядок такого розподілу із наслідками вирішення справи або змістом зазначених ухвал. При цьому, незалежно від результатів вирішення спору суд має право покласти судові витрати на певну сторону лише у випадку зловживання цією стороною або її представником процесуальними правами або у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони.
26. Окремо приписами КАС України врегульовано порядок розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову або примирення сторін.
27. Суд першої інстанції за наслідками розгляду заяви відповідача про ухвалення по справі додаткового рішення постановив ухвалу про відмову у задоволенні цієї заяви та не вирішував спір по суті заявлених позовних вимог. Проте цією ухвалою здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з Міністерства оборони України на користь позивачів витрати на правничу допомогу.
28. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який скасував ухвалу суду в цій частині та прийняв постанову про відмову у задоволенні заяв позивачів про стягнення на їх користь витрат на правничу допомогу через відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат при постановленні судового рішення, яким не вирішується спір по суті позовних вимог та не вирішувались питання щодо закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
29. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо не наведення судом апеляційної інстанції підстав відхилення доказів, якими позивачі підтвердили понесені ними витрати на правничу допомогу, а також щодо необгрунтованості здійснення зміни порядку розподілу судових витрат, оскільки скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з відсутності підстав для їх розподілу судом першої інстанції.
30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
31. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Верховний Суд вважає викладені в касаційній скарзі доводи позивачів необгрунтованими, а постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни відсутні.
VІІ Судові витрати
33. З огляду на результати касаційного перегляду справи судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1. ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_28 залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №359/5367/18 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Шевцова
Судді О.В. Кашпур
С.А. Уханенко