Справа № 761/7941/18
Провадження № 1-кп/761/826/2019
30 липня 2019 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
судді ОСОБА_1 ,
провівши судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001747 від 31 травня 2017 року, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Норільська Красноярського краю, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 110-2, ч.1 ст.14, ч.1 ст.410 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 110-2, ч.1 ст.14, ч.1 ст.410 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні оголосив письмове клопотання, складене прокурором першого відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , яке обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, а саме, що обвинувачений перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду як і інші фігуранти даного кримінального провадження; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, які йому інкриміновані, та може вчинити інші протиправні дії. При цьому заявлені ризики не зменшились.
Так, ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні з метою захоплення державної влади в Україні тяжких злочинів і злочинів середньої тяжкості, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, вчинених у змові з іншими особами, матеріали досудового розслідування щодо яких виділені в окреме провадження.
Крім того, ОСОБА_2 зареєстрований у Житомирській області, проте за місцем реєстрації не мешкає, фактично проживає у Київській області, де нерухомим майном не володіє, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що надає йому можливість безперешкодно пересуватися по території України та виїжджати за кордон.
При цьому, ОСОБА_2 у 2016-2017 роках більше тридцяти разів перетинав Державний кордон України та виїжджав до Республіки Молдова, де можуть перебувати інші учасники інкримінованих останньому злочинів, 10.07.2017, перед проведенням обшуку за місцем його проживання, покинув житло та виїхав з грошовими коштами до м. Одеси.
Окрім цього, 17.04.2019 захистом було заявлено клопотання про допит ОСОБА_8 з території держави Румунія, де останньому надано політичний притулок. ОСОБА_8 являється близьким другом обвинуваченого, на чому неодноразового наголошував сам ОСОБА_2 у судових засіданнях. Водночас, вік ОСОБА_2 , стан його здоров'я, соціальні зв'язки, дозволяють йому ефективно переховуватися від суду, у тому числі за кордоном.
При цьому сторона обвинувачення вважає, що поза межами варти ОСОБА_2 зможе вільно спілкуватись з особам щодо яких досудове розслідування ще не завершено та здійснюється збирання доказів, і координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчинених ними у групі кримінальних правопорушень, а також знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для викриття та досудового розслідування їх злочинної діяльності.
Крім того, на теперішній час, у ході судового розгляду не допитано усіх свідків, при цьому, встановлено, що 13.11.2017 на досудовому розслідуванні під час розгляду у суді клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 виражався на адресу свідка ОСОБА_9 та прямо погрожував заподіянням йому смерті.
На цей час у судовому засіданні не допитані усі, заявлені стороною обвинувачення, свідки.
Таким чином, у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що не перебуваючи під вартою ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на свідка, у тому числі шляхом використання своїх зв'язків з іншими співучасниками злочинів, здійснювати тиск на свідка і схилити останнього до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.
Більше того, сторона захисту повторно клопоче про виклик уже допитаних свідків, які були заявлені стороною обвинувачення, що також дає достатні підстави вважати, що не перебуваючи під вартою ОСОБА_2 , знаючи їх фактичні місця проживання та перебування, оскільки ці дані свідками оголошувались у судових засіданнях, зможе незаконно впливати на цих свідків, у тому числі шляхом використання своїх зв'язків та інших співучасників злочину, здійснювати тиск на них і схилити їх до надання таких показань, які будуть вигідні саме обвинуваченому.
Також, наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 , розуміючи, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення неправомірних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, у скоєнні яких він обвинувачується, та може вчинити інші протиправні дії, які необхідні йому для досягнення вказаної вище злочинної мети, зокрема також пов'язані з заподіянням шкоди життю та здоров'ю людини, у тому числі свідкам у кримінальному провадженні.
При цьому, заявлені ризики не тільки не зменшилися з часу застосування слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження судом строку дії цього запобіжного заходу, а навпаки збільшилися.
Так, при допиті 24.01.2019 свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні, останній повідомив, що починаючи із 17.01.2019 за ним ведеться візуальне спостереження невідомою йому особою. Указане пов'язує із наданням у судовому засіданні у цьому кримінальному провадженні 14.01.2019 викривальних показань щодо ОСОБА_2 та інших учасників злочину.
Також, як раніше повідомлялось 5 управлінням Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, ОСОБА_2 поміж певного кола осіб, які разом із ним знаходяться у Київському слідчому ізоляторі, висловлює погрози в бік правоохоронних органів, стверджує про необхідність, коли вийде на волю, розправи над особами, які незаконно, на думку останнього, притягнули його до кримінальної відповідальності, а також розправи над основними свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Більш того, ОСОБА_2 хизується широким колом знайомств із кримінальними авторитетами, з якими познайомився при відбуванні покарання у минулому, які готові допомогти останньому у вчиненні насильницьких дій над особами, установчі дані яких надасть ОСОБА_2 .
Більше того, відповідно до повідомлення 5 управління Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 15.04.2019 ОСОБА_2 поміж певного кола осіб, які також утримуються у Київському слідчому ізоляторі, відкрито висловлює погрози в бік співробітників СБ України та Генеральної прокуратури України, стверджує про переслідування таких осіб, коли вийде на волю, які незаконно, на думку останнього, притягнули його до кримінальної відповідальності.
Також, ОСОБА_2 хизується своїм давнім дружним знайомством із ОСОБА_8 , який являється підозрюваним у одному з кримінальних проваджень, яке на цей час зупинено у зв'язку із розшуком останнього, зазначає про значні фінансові можливості ОСОБА_8 та здійснення ним на цей час фінансової підтримки ОСОБА_2 на території України.
При цьому, ОСОБА_2 раніше притягувався судом до кримінальної відповідальності за насильницькі злочини, вчинені за попередньою змовою групою осіб і з корисливих мотивів, за які відбув покарання у виді позбавлення волі, що у свою чергу характеризує його як особу, схильну до вчинення злочинів.
Крім того, під час судових розглядів ОСОБА_2 неодноразово висловлювався на адресу свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також і сторони обвинувачення нецензурною лексикою, на зауваження головуючого судді з приводу своєї поведінки належним чином не реагував, продовжував порушувати порядок у залі судового засідання, у зв'язку з чим головуючим суддею неодноразово оголошувались технічні перерви в судовому засіданні, що на думку сторони обвинувачення свідчить про неповагу до суду та правосуддя в цілому, неналежне виконання ним обов'язків обвинуваченого та вказує на те, що у разі застосування судом до нього інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній буде навмисно ігнорувати та не буде виконувати відповідні процесуальні обов'язки, покладені на нього цим запобіжним заходом, та почне реалізовувати свої наміри, які виношує та висловлює у Київському слідчому ізоляторі.
Також, слід навести висловлювання обвинуваченого 12.06.2019 у судовому засіданні до прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що останнім місце на кладовищі.
Разом з цим, зухвалість вищевказаних інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень дає підстави вважати, що останній, розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним у групі тяжкі злочини, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності.
Враховуючи наведені обставини, характеристику обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування, судового розгляду та у місці тимчасового ув'язнення, характер та значну суспільну небезпеку злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , є достатні підстави вважати, що останній перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом використання зв'язків з іншими невстановленими на даний час особами, матеріали досудового розслідування щодо яких виділені в окреме провадження, може переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення, зокрема пов'язане з заподіянням шкоди життю та здоров'ю людини, у тому числі свідкам у кримінальному провадженні.
Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих та доведених ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, які не в змозі забезпечити належне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
У той же час, за результатами дослідження під час судового розгляду висновку судово-медичної експертизи та медичної документації обвинуваченого не встановлено у ОСОБА_2 наявність захворювань, які б не дозволяли за станом його здоров'я утримувати останнього під вартою.
Більше того, відповідно до раніше наданих повідомлень ДУ «Київський слідчий ізолятор», а також від 06.06.2019 № 15/12734 стан здоров'я обвинуваченого стабільний та останній може утримуватися в умовах слідчого ізолятора та приймати участь у проведенні процесуальних дій.
Окрім цього, на виконання ухвали суду від 12.06.2019 ОСОБА_2 було забезпечено належний медичний огляд, про що є відповідні повідомлення, а також 18.07.2019 ОСОБА_2 був направлений до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України».
За результатами рішення ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» ОСОБА_2 позбавлено «першої групи інвалідності» та присвоєно другу групу інвалідності по загальному захворюванню та розроблено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 127.
З даного приводу на цей час до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42019000000001611 щодо невстановлених службових осіб Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир», якими умисно, у невстановлений час, складено та видано на ім'я ОСОБА_2 завідомо неправдивий офіційний документ - виписний епікриз до історії хвороби № 5257 від 1998 року. Інформація, яка міститься у наведеному документі не відповідає дійсності та спростовується медичними документами - історією хвороби № 5257 від 1998 року, яка в свою чергу заведена на громадянина ОСОБА_11 .
У подальшому, ОСОБА_2 умисно використав завідомо неправдивий офіційний документ - виписний епікриз до історії хвороби № 5257 від 1998 року, надавши його до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, що у свою чергу стало одним із вирішальних чинників у призначенні ОСОБА_2 інвалідності 1 групи пожиттєво. Кваліфікація злочину - ч. 1 ст. 366 КК України.
У такий спосіб отримання ОСОБА_2 інвалідності 1 групи і стало основою його дострокового звільнення 08.10.2003 від відбування покарання за вчинення ним насильницьких злочинів, за попередньою змовою групою осіб і з корисливих мотивів, бо він розумів, що в іншому випадку йому доведеться відбувати покарання - у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Отже ОСОБА_2 весь час обманював суспільство, і саме завдяки таким шахрайським діям останньому вдалось уникнути відбування покарання за вчинення ним у 1999 році насильницьких злочинів.
Прикриваючись «першою групою інвалідності», ігноруючи моральні норми, як сам обвинувачений так і його захисники в кожному судовому засіданні акцентують на цьому увагу, та подають суду різні відомості, які переписані із виписного епікриза до історії хвороби № 5257 від 1998 року, а насправді такі захворювання у обвинуваченого відсутні, що підтверджується рішенням ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України», яким ОСОБА_2 позбавлено «першої групи інвалідності» та присвоєно другу групу інвалідності по загальному захворюванню строком до 01.08.2020.
Указане свідчить про неправомірну поведінку особи, яка здатна вчинити будь-які дії заради власної наживи, тобто на цей час встановлено новий додатковий ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачений ОСОБА_2 не дотримується норм права у суспільстві, ігнорує їх, що дає всі підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується.
При цьому, враховуючи особливу складність кримінального провадження, судовий розгляд у ньому з об'єктивних причин неможливо завершити у строк до 10.08.2019, тобто у межах дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому виникла необхідність продовжити останньому строк дій вказаного запобіжного заходу на 60 (шістдесят) днів.
Більше того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили, що ОСОБА_2 та інші невстановлені особи, з використанням вогнепальної зброї та бойових припасів, мали на меті здійснити силове захоплення державної влади - адміністративних будівель, що забезпечують діяльність центральних органів державної влади, зокрема Адміністрації Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, тобто вчинити насильницький злочин.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та виконання завдань кримінального провадження, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких документів або інший речей, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, прокурор просить продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання, а також доповнив, що на даний час ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, а навпаки збільшилися, з урахуванням нововиявлених обставин щодо стану здоров'я та інвалідності ОСОБА_2 , що свідчить про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 буде вчиняти дії, направленні на ухилення від відповідальності за вчинене. При цьому, прокурор просив при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 не визначати розмір застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні насильницьких злочинів.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що пред'явлена ОСОБА_2 підозра та обвинувачення є необґрунтованими та голослівними, а наявність ризиків його протиправної поведінки не доведена доказами.
Крім цього, захисник ОСОБА_6 подав суду письмове клопотання в порядку ст. 201 КПК України. Так, своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 було незаконно переміщено з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до Білоцерківської виправної колонії №55 (дільниця слідчого ізолятора при ДУ «Білоцерківська виправна колонія №55»). Зазначає, що держава повинна забезпечити належну охорону здоров?я та благополуччя осіб, узятих під варту, зокрема шляхом забезпечення їм необхідної медичної допомоги.
Однак, замість надання необхідного обсягу медичної допомоги ОСОБА_2 проти його волі та без участі захисників вивозили до медичних закладів для проведення медичного огляду різними лікарями. Після чого, ОСОБА_2 отримав повідомлення про те, що актом огляду медико-соціальної комісії від 19.07.2019 року йому було скасовано першу групу інвалідності та встановлено другу групу інвалідності з причин загального захворювання.
Такі дії були вчинені незаконно та всупереч вимог законодавства, оскільки ОСОБА_2 самостійно із заявою для встановлення інвалідності не звертався до будь-якої лікарсько-консультативної комісії жодного лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я України, який у встановлений спосіб направив би його на огляд чи то районної, чи то обласної, а тим більше центральної МСЕК. Крім того, із ОСОБА_2 не проводилися будь-які діагностичні, лікувальні та інші реабілітаційні заходи.
Однак, навіть встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності є підтвердженням того, що останній все ж таки є особою з інвалідністю, яка потребує лікування в лікувально-медичному закладі та оперуванні в закладі охорони здоров'я, а не в умовах СІЗО. Про це чітко зазначено в індивідуальній програмі реабілітації інваліда №127 від 19.07.2019 року, приписи якої обов'язкові до виконання.
Також сторона захисту вважає, що в ході судового розгляду було здобуто докази політичного переслідування ОСОБА_2 державою в особі ГБУ та СБУ, а кримінальне провадження є провокацією злочину.
Крім того у клопотанні наведений аналіз доказів, здобутих в ходу досудового розслідування, та під час судового розгляду, який призвів захисника до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, інкримінованих останньому.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 зобов?язується належним чином виконувати всі процесуальні обов?язки, не вчиняти дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, просить змінити запобіжний захід ОСОБА_2 та враховуючи індивідуальні рекомендації МСЕК, призначити ОСОБА_2 нічний домашній арешт для того, щоб у денний час він зміг би реалізувати природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я, на вільний доступ до лікарів і лікувальних медичних закладів, на вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я, на виконання настанов МСЕК МОЗ України.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо заявленого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 . Крім того, зазначив про те, що обставини, на які посилається прокурор не змінились протягом 2-х років. При цьому, захисник підтримав клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 . Просив змінити останньому запобіжний захід на домашній арешт чи особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував щодо заявленого прокурором клопотання та вважає, що обвинувачення є безпідставним, а клопотання прокурора ОСОБА_4 за своїм змістом повторює попередні аналогічні клопотання прокурора та є необгрунтованим. Крім того, зазначив про те, що його незаконно перемістили до Білоцерківської ВК №35 та помістили у карцер, де його не годують та таким чином намагаються чинити на нього вплив. Заявив, що після звільнення його з-під варти буде шукати свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою вирішення питання про повернення ними взятих у нього грошових коштів, а також для з?ясування чому вони надали такі показання проти нього.
Також обвинувачений пояснив, що відносно нього було здійснено чотири провокації у виді спроб провести медичний огляд без адвокатів лікарями, яким він не довіряє, однак від такого огляду він кожного разу відмовлявся. При цьому, жодних обстежень йому не проводити та лікування не призначали. Вважає, що акт огляду МСЕК, відповідно до якого йому було встановлено другу групу інвалідності, складений незаконно, та з даного приводу його захисник звернеться до ДБР щодо здійснення відносно нього Головою МСЕК ОСОБА_12 злочинних дій.
Крім того, обвинувачений підтримав клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт. Зазначив про те, що не має намірів ухилятися від суду, знищувати докази, а свідки обвинувачення самі заплуталися у своїх показання. Уточнив, що має батьків похилого віку та дітей, яких не збирається покидати. Також, йому необхідно провести належний медичний огляд та лікування, які в умовах його ізоляції не можуть бути забезпечені належним чином.
Прокурор ОСОБА_4 просив залишити клопотання захисника ОСОБА_6 без розгляду та подав письмові заперечення на клопотання захисника. Свою позицію мотивує тим, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_2 підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме: протоколами слідчих дій, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, показаннями свідків тощо, і не зводиться лише до відомостей, які містяться у листах ДКР СБ України. Крім того, звертає увагу суду на заяву свідка ОСОБА_9 про те, що починаючи із 17.01.2019 за ним ведеться візуальне спостереження, що він пов?язує із наданням ним у судовому засіданні 14.01.2019 викривальних показань щодо ОСОБА_2 . Також відповідно до листів Департаменту контррозвідки СБ України, ОСОБА_2 , перебуваючи в СІЗО, висловлює погрози в бік працівників СБ України та Генеральної прокуратури України, які притягнули його до відповідальності. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_2 хизується зв?язками із ОСОБА_8 , який переховується від правоохоронних органів поза межами України, та здійснює фінансову підтримку ОСОБА_2 через інших осіб. Також вважає, що поведінка ОСОБА_2 в судовому засіданні не дає підстав для висновку про те, що він буде дотримуватись положень українського законодавства в разі зміни запобіжного заходу на інший. Більше того, відповідно до раніше наданих повідомлень ДУ «Київський слідчий ізолятор», а також від 06.06.2019 № 15/12734 стан здоров'я обвинуваченого стабільний та останній може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
Більше того, 12.06.2019 ухвалою суду зобов'язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження ОСОБА_2 та забезпечити можливість його лікування відповідно до встановленого діагнозу.
На виконання ухвали суду ОСОБА_2 11.07.2019 було доставлено до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, де останній відмовився від комісійного огляду лікарями-фахівцями зазначеного медичного закладу. 15.07.2019 ОСОБА_2 оглянутий лікарем-невропатологом та лікарем-хірургом, проведено загальний аналіз крові. 16.07.2019 ОСОБА_2 доставлено до КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва для надання консультативно-діагностичної допомоги, однак останній також відмовився від комісійного огляду. 18.07.2019 ОСОБА_2 був направлений до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України».
За результатами рішення ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» ОСОБА_2 позбавлено першої групи інвалідності та присвоєно другу групу інвалідності по загальному захворюванню та розроблено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 127.
Також, прокурор вважає доцільним звернути увагу на те, що 29.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч.1 ст.366 КК України, зміст яких викладено вище. Вважає, що у такий спосіб отримання ОСОБА_2 інвалідності 1 групи і стало основою його дострокового звільнення 08.10.2003 від відбування покарання за вчинення ним насильницьких злочинів, за попередньою змовою групою осіб і з корисливих мотивів.
Більше того, захисником не надано будь-яких нових відомостей, які б підтверджували ті обставини, які не розглядалися судом раніше, навпаки з'явився новий ризик - вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності.
А тому враховуючи наведене, прокурор просить залишити без розгляду клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на нічний домашній арешт.
Прокурор ОСОБА_5 з приводу клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт підтримав позицію прокурора ОСОБА_4 , вважаючи таке клопотання захисника не обґрунтованим, не мотивованим та таким що не підлягає задоволенню. На думку прокурора ОСОБА_5 у клопотанні захисника не наведено нові обставини, які не розглядалися судом. Що стосується посилання сторони захисту на Рішення Конституційного суду у справі за конституційними скаргами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України від 25 червня 2019 року №7-р/2019, то таке посилання прокурор вважає безпідставним, оскільки в даному випадку при продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не застосовував норму частини 5 ст.176 КПК України та при прийнятті рішення, як це вбачається зі змісту ухвали суду від 12.06.2019, опирався виключно на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, та приходив до висновку про неможливість їм запобігти при застосуванні іншого запобіжного заходу окрім тримання під варти.
Вважає, що сторона захисту постійно вдається до перекручування обставин кримінального провадження та змісту досліджених доказів та штучно вчиняє дії, направлені на апелювання щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, не надання йому медичної допомоги, в той час коли сам обвинувачений неодноразово від неї відмовлявся.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятої статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
З огляду на положення частини 5 статті 201 КПК України, слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Так, 12 червня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 до 10 серпня 2019 року.
21 червня 2019 року, тобто до спливу одного місяця, до канцелярії суду захисником ОСОБА_6 подано письмове клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 з тримання під вартою на інший, не пов?язаний з триманням під вартою, в якому захисник посилається на нові обставини, які не розглядалися судом, а саме свавільне та незаконне на думку захисника ОСОБА_6 переміщення ОСОБА_2 до Білоцерківської виправної колонії №55.
Суд дотримуючись гарантій, передбачених ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою дотримання права на захист обвинуваченого, вважає за можливе розглянути по суті заявлене захисником ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на інший, не пов?язаний з триманням під вартою.
Суд, проаналізувавши доводи, наведені у клопотанні прокурора ОСОБА_17 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , а також у клопотанні захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, а саме вчинення тяжких злочинів проти основ національної безпеки та готування до вчинення військового злочину, матеріалів кримінального провадження, які є у розпорядженні суду, показань свідків, допитаних у судовому засіданні, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, та які підтримані прокурором, а саме: що обвинувачений перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, та може вчинити інші протиправні дії.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням зокрема специфіки цього кримінального провадження, яке пов?язано із посяганням на основи національної безпеки України, що з урахуванням проведення на території України Операції об?єднаних сил, зумовленої збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, та конкретних обставин кримінального провадження, на переконання суду свідчить про високу ймовірність вчинення обвинуваченим перелічених вище дій. При цьому судом враховуються конкретні обставини обвинувачення, зі змісту якого вбачається зокрема, що ОСОБА_2 та невстановлені досудовим розслідуванням особи за попередньою змовою здійснили готування до вчинення дій з метою захоплення державної влади шляхом організації широкомасштабних акцій протестів у м. Києві, під час яких планувалось захоплення будівель органів центральної влади із залученням особового складу військових частин.
Окрім того, суд вважає ймовірним зазначений прокурором ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, з огляду на доводи клопотання, а також враховуючи, що не всі свідки допитані судом. При цьому суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про висловлення ОСОБА_2 погроз свідкам у кримінальному провадженні під час здійснення досудового розслідування, образливе ставлення та неповага до вже допитаних свідків в судових засіданнях.
Так, згідно даних звукозапису судового засідання із розгляду клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою від 13.11.2017 у справі №1-кс/761/25906/2017, на 37-44 хвилинах зафіксовані нецензурні та образливі висловлювання ОСОБА_2 на адресу свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та погрози заподіяння смерті свідку ОСОБА_9 , зокрема такого змісту: «А он, оказывается, на меня показания давал. Выйду, убью собаку, просто зарежу как, (нецензурне слово), как скота, (нецензурна лексика в адресу свідка ОСОБА_9 ), неблагодарная сволочь».
Також судом приймається до уваги письмова заява, подана свідком ОСОБА_9 в судовому засіданні 24.01.2019, про те, що починаючи із 17.01.2019 за ним ведеться візуальне спостереження невідомими особами, що він сприймає як загрозу для свого життя та здоров?я і пов?язує із наданням ним у судовому засіданні у цьому кримінальному провадженні 14.01.2019 викривальних показань щодо ОСОБА_2 .
Отже, на думку суду, існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого ОСОБА_2 є доведеним із достатньою імовірністю.
Окрім того, поза увагою суду не залишаються і висловлювання ОСОБА_2 в судовому засіданні при розгляді цього провадження про вчинені ним дії під час добровільної участі у військовому формуванні «Айдар» у 2014 році, а саме про вчинення вбивств ворогів України та грабежів осіб, які переходили лінію розмежування. Не дивлячись на те, що такі твердження обвинуваченого не підтверджуються документально, разом з тим певним чином характеризують обвинуваченого і на переконання суду, свідчать про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_2 може вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, заслуговують на увагу наведені прокурором дані щодо того, що 29.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч.1 ст.366 КК України щодо того, що невстановленими службовими особами Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир» умисно, у невстановлений час, складено та видано на ім'я ОСОБА_2 завідомо неправдивий офіційний документ - виписний епікриз до історії хвороби № 5257 від 1998 року. Інформація, яка міститься у наведеному документі не відповідає дійсності та спростовується медичними документами - історією хвороби № 5257 від 1998 року, яка в свою чергу заведена на громадянина ОСОБА_11 . У подальшому, ОСОБА_2 умисно використав завідомо неправдивий офіційний документ - виписний епікриз до історії хвороби № 5257 від 1998 року, надавши його до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, що у свою чергу стало одним із вирішальних у призначенні у 2003 році ОСОБА_2 інвалідності 1 групи пожиттєво. Такі обставини також можуть свідчити про високу ймовірність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд ураховує поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні, висловлення образ та погроз до учасників судового провадження, а саме прокурорів у кримінальному провадженні та свідків зі сторони обвинувачення, неодноразове порушення обвинуваченим порядку в судовому засіданні. Зокрема, суд вважає можливим навести приклад висловлювання обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні 12 червня 2019 року до прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що прокурорам місце на кладовищі. І хоча окремо така поведінка обвинуваченого не може бути розцінена як підстава для продовження строку тримання під вартою, проте у сукупності із викладеними вище доводами, призводить суд до висновку про високу ймовірність вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення в разі застосування до нього іншого більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховуються і інші дані про особу ОСОБА_2 , в тому числі відомості щодо його сім'ї, місця проживання, стану здоров?я.
У цьому контексті судом враховується надана раніше інформація ДУ «Київський слідчий ізолятор» про стабільний стан здоров'я ОСОБА_2 , який не перешкоджає утриманню останнього в умовах слідчого ізолятора.
Суд зауважує, що підтримує зв?язок з питань надання медичної допомоги із захисниками обвинуваченого ОСОБА_2 та вживає усіх розумних заходів для можливості надання доступу останнього до кваліфікованої медичної допомоги у закладі охорони здоров?я за вибором обвинуваченого.
Зазначені стороною захисту дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , на переконання суду, не зменшують суттєво тих істотних ризиків, існування яких було встановлено судом, та не є підставою для зміни чи скасування останньому вказаного запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора ОСОБА_17 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою необхідно вважати продовженим до 28 вересня 2019 року включно, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 на інший суд на даний час не вбачає.
Крім того, частина 4 ст.183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя, суд має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Вказані вище обставини обвинувачення, які пов?язані із погрозою застосування насильства до широкого кола осіб, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, зокрема щодо високого ступеню ризиків ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, висловлених ним погроз свідкам у кримінальному провадженні, особи обвинуваченого, дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Що стосується доводів сторони захисту, викладених у клопотанні адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на інший не пов'язаний з триманням під вартою, суд зауважує наступне. Так, доводи сторони захисту про необґрунтованість обвинувачення, вчинення провокації з боку правоохоронних органів, підлягають детальному вивченню та оцінці за наслідками проведення судового розгляду при ухваленні судом вироку.
В якості підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_6 вказують на те, що відсутні ризики неправомірної поведінки обвинуваченого та існує низка підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі стан здоров?я, його міцні соціальні зв'язки, репутація.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а також обґрунтовано прокурором в судовому засіданні, наявні ризики того, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, які йому інкриміновані, та може вчинити інші протиправні дії.
Наведені обставини у сукупності дають підстави вважати, що станом на день розгляду даного клопотання захисника ОСОБА_6 такі ризики не зменшились та продовжують існувати.
Посилання сторони захисту на свавільне на думку захисників переміщення обвинуваченого ОСОБА_2 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до Білоцерківської виправної колонії №35 (дільниця слідчого ізолятора при ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35») як на підставу для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 з тримання під варту на інший запобіжний захід, є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до положень Закону України «Про попереднє ув?язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Відповідно до ст.4 цього Закону установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою регулюється зокрема Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5 (далі - Правила).
Відповідно до п.4.2 Розділу ІІ Правил переведення ув'язнених з одного СІЗО до іншого, що розташований у межах однієї області чи Автономної Республіки Крим, здійснюється за письмовим розпорядженням начальника територіального органу управління ДПтС України з обов'язковим письмовим повідомленням про це особи чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
Згідно повідомлення в.о. начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_18 від 14.06.2019 №13855 13.06.209 на підставі наряду Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України №2.3-1141-ел, а також з метою стабілізації оперативної обстановки в установі ОСОБА_2 було етаповано до дільниці слідчого ізолятору при ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35» Київської області.
З наведеного вбачається, що переведення ОСОБА_2 відбулось у спосіб, передбачений законом, підстав стверджувати, що таке переміщення спрямоване на порушення прав ув?язненого, а отже безумовно має наслідком звільнення його з-під варти, - немає.
Крім того, судом враховується, що 25 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що при вирішенні питання про наявність підстав для тримання під вартою ОСОБА_2 вказане положення ч. 5 ст. 176 КПК України не було вирішальним, на таку норму суд у судовому рішенні не посилався, а при обґрунтуванні рішення про продовження тримання під вартою судом враховувались наявні ризики того, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, які йому інкриміновані, та може вчинити інші протиправні дії, та неможливість запобігти таким ризикам при застосуванні іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою.
Отже посилання сторони захисту на рішення Конституційного суду України від 25.06.2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, не може стати єдиною та безумовною підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов?язаний із триманням під вартою.
Інших вагомих доводів, які б могли стати підставою для зміни запобіжного у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 на такий, що не пов?язаний з триманням під вартою, у клопотанні захисника ОСОБА_6 та в судовому засіданні стороною захисту не наведено, а судом - не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що таке клопотання задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд оцінюючи доводи сторони захисту щодо ненадання належної медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_2 у Київському слідчому ізоляторі та Білоцерківський ВК №35 зазначає наступне.
Суд нагадує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
З огляду на викладене, суд повторює, що начальник Державної установи «Київській слідчий ізолятор», начальник ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» або іншої установи для попереднього ув?язнення за місцем утримання ОСОБА_2 повинен негайно забезпечити додержання права останнього на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за станом здоров'я ОСОБА_2 і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування (в тому числі проведення оперативного втручання - за умови таких рекомендацій) відповідно до встановленого діагнозу, виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда №127 від 15.07.2019, у зв?язку із чим надає свою згоду на етапування останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначень лікаря. Про вжиті заходи необхідно повідомляти ОСОБА_2 та суд кожного місяця.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 350, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28 вересня 2019 року.
Зобов?язати начальника ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)», ДУ «Київський слідчий ізолятор», або іншої установи для попереднього ув?язнення за місцем утримання ОСОБА_2 негайно забезпечити додержання права останнього на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за станом здоров'я ОСОБА_2 і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування (в тому числі проведення оперативного втручання - за умови таких рекомендацій) відповідно до встановленого діагнозу, виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда №127 від 15.07.2019, у зв?язку із чим надає свою згоду на етапування останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначень лікаря. Про вжиті заходи повідомляти ОСОБА_2 та суд кожного місяця.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)».
Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Повний текст ухвали оголосити 02 серпня 2019 року о 08 год. 30 хв.
Суддя: ОСОБА_1