10 липня 2019 року м. Рівне №460/698/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
позивача: представник ОСОБА_1 А. ОСОБА_2 ,
відповідача: представник Шеремета В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
доГоловного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України (далі - відповідачі), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.01.2019 №1059323/3437601371 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 31.12.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 31.12.2018 №4 у день її подання.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачами безпідставно було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки на момент зупинення реєстрації податкової накладної був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би регулював питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Крім того, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.
Ухвалою суду від 17.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
10.05.1019, поза межами встановленого судом строку, від Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Жодних поважних причин ненадання відзиву у встановлений судом строк відповідачами не зазначено. За таких обставин, враховуючи вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Протокольною ухвалою, постановленою у підготовчому судовому засіданні 05.06.2019, судом прийнято заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 05.06.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 14.06.2019.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві. Пояснила суду, що станом на дату спірних правовідносин Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій перелік показників та коефіцієнтів, що визначають позитивну податкову історію платника податку належним чином прийнятті та погодженні Міністерством фінансів згідно з листом від 22.03.2018 №26010-06-10/7849. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 21.08.2018 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом економічної діяльності за КВЕД є 02.20 лісозаготівлі. З 21.08.2018 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків. Зазначені обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.08.2018 (а.с.46).
Відповідно до поданої 31.08.2018 заяви, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 приєднався до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №1712001, на підставі якого ДФС України включено позивача до системи подання податкових документів в електронному вигляді (а.с.107).
01.11.2018 між Державним підприємством "Костопільське лісове господарство" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Леонідом Адамовичем (Виконавець) укладено договір №11-02 про надання послуг в лісовому господарстві по розробці лісосік (далі - Договір №11-02) (а.а.с.47-48).
Відповідно до п.1.1 розділу 1 "Предмет договору" Договору №11-02 Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання самотужки власними засобами (інструментами, матеріалами, механізмами) на свій ризик з вимогами безпеки на лісосічних роботах (згідно з наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці України від 13.07.2005 №119 "Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.09.2005 за №1084/11364) надати замовникові послуги в лісовому господарстві по розробці лісосік - (комплексна заготівля деревини), а Замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Підтвердженням наданих і прийнятих послуг є Акт-приймання - передачі по заготівлі деревини (форма ЛГ-7), що є підставою для розрахунків за надані послуги (п.1.4 розділу 1 "Предмет договору" Договору №11-02).
Пунктом 3.1 розділу 3 "Сума договору" Договору №11-02 передбачено, що загальна сума договору визначається відповідно до наданих послуг згідно актів наданих послуг.
Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 розділу 4 "Права та обов'язки сторін" Договору №11-02 Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (виконані роботи).
Відповідно до п.5.1 розділу 5 "Порядок розрахунків" Договору №11-02 Замовник проводить оплату за надані послуги на підставі Актів приймання - передачі наданих послуг.
На виконання зазначеного договору позивачем було надано послуги по розробці лісосік та проміжного користування на території Злазненського лісництва, що підтверджується актом від 31.12.2018 №2/12 приймання-передачі лісозаготівельних робіт (а.с.49).
Оплата за послуги лісозаготівлі за договором від 01.11.2018 №11-02 підтверджується банківськими виписками (а.а.с.18-19, 50-51).
За наслідками здійснення вказаної господарської операції, позивач виписав для Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (Покупець) податкову накладну від 31.12.2018 №4 на загальну суму 146116,15грн (у тому числі ПДВ 24352,69грн) (а.с.52).
Вказана податкова накладна надіслана платником податків на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
15.01.2019 позивачем отримано квитанцію про прийняття та зупинення реєстрації податкової накладної від 31.12.2018 №4 (а.с.53).
Зі змісту вказаної квитанції вбачається, що реєстрація була зупинена відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки обсяг постачання товару/послуг 02.40 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/ або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вимог контролюючого органу позивачем 24.01.2019 подано повідомлення про надання пояснень та копій документів (а.а.с.73-74).
25.01.2019 комісією Головного управління ДФС в Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнято рішення №1059323/3437601371 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 31.12.2018 (а.с.54).
Зі змісту рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 31.12.2018 вбачається, що підставою для відмови у реєстрації є ненадання платником податків копій документів, а саме: договорів, зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, яким оформленні повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та або/ законодавством.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (а.с.24).
Рішенням Комісії з питань розгляду скарг №7242/343760137/2 від 07.02.2019 скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін (а.с.23).
Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп."а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За приписами абз. 5 п. 201.10 ст. 201 ПК України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
У силу абзаців 9-10, 12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
У свою чергу, відповідно до п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Так, п.201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №117 від 21.02.2018 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Згідно з п.п.5, 6 Порядку №117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
За змістом п.2 Порядку №117 критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
З квитанції від 15.01.2019 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/ або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд зазначає, що пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (Лист Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018) визначено, що податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, а саме: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
Згідно із п.7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Крім цього, відповідно до п.13 зазначеного Порядку, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Отже, визначення контролюючим органом у Квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної конкретного критерію ризику впливає на можливість надання платником податків відповідних документів.
Проте, зі змісту квитанції вбачається, що відповідачем не дотримано вимог п.13 Порядку №117 та не вказано розрахованих показників критерію, якому, на думку відповідача, відповідає позивач, та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.
Відповідно до п.14 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Суд зазначає, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Зазначення контролюючим органом загального посилання на пп.2.1 п.2 Критерії ризиковості здійснення операцій, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Як було встановлено судом, контролюючим органом запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.
Так, п.15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Пунктом 16 Порядку №117 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно із вимогами п.п.18-20 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
-ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку, недвозначну підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Всупереч цим вимогам, спірне рішення відповідача від 25.01.2019 №1059323/3437601371 включає три альтернативні варіанти, позбавлене чіткості у визначенні підстав для відмови в реєстрації податкових накладних. Крім того, зазначене рішення не містить конкретної інформації про причини та підстави його прийняття. В рішенні не зазначено, які саме документи складені позивачем з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів щодо здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а також на факт подання таких документів контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.
Зважаючи на те, що спірне рішення є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, яке у свою чергу перешкоджає платнику податків своєчасно і повністю виконати власні обов'язки та скористатися своїми правами, передбаченими чинним податковим законодавством, яким врегульовано порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, суд вважає покликання представника відповідача на те, що Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій погоджено Міністерством фінансів згідно з листом від 22.03.2018 №26010-06-10/7849 та визначено відповідно до вимог п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" безпідставними та необґрунтованими, враховуючи таке.
Листом Міністерства фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-05/28170 погоджено критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 № 3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Суд зазначає, що погодження Міністерством фінансів України критеріїв з умовою їх перегляду протягом місяця свідчить про те, що вказані Критерії містили недоліки, які мали би бути у встановлений Міністерством фінансів України строк усунуті і повторно погоджені у визначеному порядку. Таке умовне погодження Критеріїв свідчить про те, що вони не могли бути застосовані до платників податків до їх повторного погодження і оприлюднення у встановленому порядку.
Зазначені обставини представник відповідачів не спростувала. Жодних доказів погодження критеріїв ризиковості платника податку та критеріїв ризиковості здійснення операцій на дату подання позивачем для реєстрації податкової накладної №4 від 31.12.2018 суду надано не було.
Враховуючи викладене, рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.01.2019 №1059323/3437601371 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Спірне рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з ч.ч.1,2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року (заява №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п.65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до сформованої практики Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Класс та інші проти Німеччини" (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) від 13 січня 2011 року (заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Враховуючи викладене, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-яких підставних та правомірних зауважень до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача належить захистити як шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, так і шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд також зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.
Відтак, покладання на відповідача в даному випадку обов'язку зареєструвати податкові накладні не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Обермайєр проти Австрії" (Obarmeier v. Austria) від 28 червня 1990 року (заява №11761/85); п.155 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гранд Стівенс та інші проти Італії" (Grande Stevens and Others v. Italy) від 4 березня 2014 року (заява №18640/10).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не обґрунтували обставини щодо правомірності прийнятого ними рішення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 3842,00грн, відповідно до платіжних доручень №40 від 26.03.2019 та №39 від 26.03.2019, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи (а.а.с.4, 5).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління ДФС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 січня 2019 року №1059323/3437601371.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31 грудня 2018 року №4.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197), судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217), судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 липня 2019 року.
Суддя Дудар О.М.