ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 серпня 2019 року Справа № 918/108/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
розглянувши у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 у справі № 918/108/19 (суддя Церковна Н.Ф., м.Рівне, повний текст складено 23.05.2019)
за позовом Головного управління Держгеокадстру у Рівненській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ"
про відшкодування шкоди в розмірі 22 015 грн. 95 коп.
У лютому 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 22 015 грн 95 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що державі заподіяно шкоду самовільним зайняттям земельної ділянки площею 12,40 га, яка розташована за межами с. Михалівці, Острозького району, Рівненської області.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 у справі № 918/108/19 позов Головного управління Держгеокадстру у Рівненській області задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" шкоду в розмірі 22015 грн 95 коп., заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на спеціальний рахунок місцевого бюджету р/р 31419611017275, УК у Острозькому районі, м. Острог, код ЄДРПОУ 38043501, МФО 899998, код класифікації доходів 24062200.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди. Протиправна поведінка відповідача полягала у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області. Майнова шкода, завдана позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягає у не надходженні до бюджету коштів за користування вказаною земельною ділянкою. Причинний зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою і протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області до бюджету не надійшли кошти за користування цією земельною ділянкою.
Суд першої інстанції також зважав на те, що відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення №441-ДК/0000142/1/07/01/-17 не заперечив факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач без достатніх на те підстав, а саме за відсутності рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, фактично використовував земельну ділянку площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь позивача 22 015 грн 95 коп. шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ОКСАМИТ» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 по справі №918/108/19 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник зазначає, що позивачем не був складений акт обстеження земельної ділянки, в якому могли бути зафіксовані збитки. Вважає, що відсутність даного акта та інших подібних доказів прямо доводить те, що позивач хоче стягнути саме упущену вигоду, а не реальну матеріальну шкоду. Окрім того, позивач не аргументує характер завданих збитків, а одразу переходить до розрахунку.
Також звертає увагу суду на те, що розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад; зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про створення відповідної комісії та визначення цією комісією розміру збитків, завданих позивачеві. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не перевірив відповідність розрахунків збитків спеціальним нормам у сфері землекористування. Також не врахував, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.05.19р. у справі № 918/108/19 та її розгляд постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
02.07.2019 на адресу суду від Головного управління Держгеокадстру у Рівненській області надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 року у справі №918/108/19 за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ОКСАМИТ» про відшкодування шкоди в розмірі 22015,95 грн. без змін, апеляційну скаргу ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» - без задоволення.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 у справі № 918/108/19 без змін, виходячи з наступного.
Згідно п.1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (далі за текстом - Положення) Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Рівненської області.
Підпунктом 30 п.4, п. 34 Положення, здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, а саме: за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу та вживає заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку.
Повноваження Державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель яких визначено ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пунктів 6, 9 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ №441 «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», Положень про Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Про Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого 01.03.2017 начальником Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Р.Мигалем, погодженого 01.03.2017 Директором Департаменту контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру О.Колотіліним, відповідно до доповідної записки заступника начальника Головного управління - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Корзуна Р.В. від 27.09.2017 №646/3-17-0.4.2, наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці, площею 12,40 га, яка розташована за межами с.Михалківці, Острозького району, Рівненської області. Державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області, головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Гощанському, Здолбунівському, Корецькому та Острозькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Мартинюку Миколі Васильовичу з 28.09.2017 по 26.10.2017 здійснити зазначений в пункті 1 цього наказу захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів(а.с. 13).
11.10.2017 державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. та Журик М. Є., за участю спеціаліста-землевпорядника Бухарівської сільської ради ОСОБА_1 М ОСОБА_2 , на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.09.2017 року №441, відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена перевірка з питання самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» керівник ОСОБА_3 . У результаті перевірки встановлено, що ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» на земельній ділянці площею 12,4 га сільськогосподарського призначення, рілля в 2017 році засіяло і зібрало урожай зернових культур не маючи відповідних документів на право користування даного ділянкою. Ділянка знаходиться за межами населених пунктів на території Бухарівської сільської ради, державна власність, розпорядником є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №441-DK/393/ЛП/09/01/-17 від 11.10.2018 (а.с. 14-15).
Державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. та Журик М. Є., за участю спеціаліста-землевпорядника Бухарівської сільської ради Ткачука О. М. 11.10.2017 складено акт обстеження земельної ділянки №441-ДК/152/АО/10/01/-17, яким встановлено, що земельна ділянка, площею 12,40 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, рілля, знаходиться за межами с. Михалівці Острозького району Рівненської області. На ділянці стерінь від злакових культур зібраних літом 2017 року (а.с. 80).
Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. 12.10.2017 складено протокол про адміністративне правопорушення №441- ДК/0000142/1/07/01/-17 за участю директора ТОВ "АГРО ОКСАМИТ" ОСОБА_3 та підписаний нею особисто. Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду (збитки), що підтверджується розрахунком шкоди(а.с. 17).
19.10.2017 вказаним інспектором винесено постанову №441-ДК/0000142/ПО/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ "АГРО ОКСАМИТ" ОСОБА_3 , згідно якої директора товариства визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. Крім того даної постановою встановлено, що Директор ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку не маючи відповідних документів підтверджуючих право її використання, площа ділянки 12,4 га. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду на суму 22015,95 грн., яка розрахована відповідно до Методики розрахунку затвердженої Постановою КМУ №963 від 25.07.2007(а.с. 18).
19.10.2017 на адресу ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» позивачем направлено претензію разом з розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.19).
03.11.2017 винесено припис №441-ДК/0000142Пр/03/01/-17 про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства у строк до 03.12.2017 року (а.с. 16).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.09.2017 у справі №918/610/17 позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задоволено. Визнано недійсним рішення Бухарівської сільської ради № 120 від 17.03.2017 "Про надання земельної ділянки в оренду", зобов'язано ТОВ "Агро Оксамит" повернути державі в особі Головного управління Держеокадастру у Рівненській області, земельну ділянку площею 12,40 га, одержану за актом приймання - передачі від 03.04.2017 року, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області, шляхом підписання акту приймання - передачі(а.с. 25-27). Рішення суду обґрунтоване тим, що Бухарівська сільська рада, не маючи повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, прийняла рішення про передачу ділянки ТОВ "Агро Оксамит" в оренду та уклала договір всупереч нормам чинного земельного законодавства.
28.12.2017 під час виконання рішення суду від 13.09.2017 року у справі №918/610/17 сторонами у справі було складено акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки згідно якого повернуто державі в особі Головного управління Держеокадастру у Рівненській області, земельну ділянку площею 12,40 га, яка знаходиться на території Бухарівської сільської ради за межами с. Михалківці, Острозького району АДРЕСА_1 Рівненської області(а.с 82).
Постановою державного виконавця Острозького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ВП №55345778 від 28.12.2017 виконавче провадження з примусового виконання наказу №918/610/17 від 09.10.2017 про зобов'язання ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, земельну ділянку площею 12,40 га, одержану за актом приймання-передачі від 03.04.2017, яка знаходиться за межеми с.Михалківці шляхом підписання акту приймання-передачі, закінчено (а.с. 81).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.02.2018 у справі №570/4695/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (директора ТОВ "АГРО ОКСАМИТ") до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0000142 від 19.10.2017 відмовлено повністю(а.с. 22-24).
Враховуючи те, що на даний час ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» не сплатило шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 12,4 га, яка віднесена до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розташована поза межами населених пунктів на території Бухарівської сільської ради Острозького району Рівненської області Головне управління Держгеокадастру у Рівненської області звернулось з відповідним позовом до господарського суду Рівненської області.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою необхідно набути право на це у встановленому законодавством порядку.
Проте, доказів того, що відповідачем по справі належним чином оформлено правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, використання ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 12,40 га, розташованої за межами с.Михалківці, Острозького району, Рівненської області без правовстановлюючих документів, а саме без рішення відповідного державного органу про надання цієї земельної ділянки йому у власність чи у користування (оренду), акта на право власності чи на право постійного користування цією земельною ділянкою, чи договору оренди землі, за відсутності дозволу на розробку проекту землеустрою, згідно з ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про самовільне зайняття підприємством вказаної земельної ділянки.
Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.09.2017 у справі №918/610/17 позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задоволено. Визнано недійсним рішення Бухарівської сільської ради № 120 від 17.03.2017 "Про надання земельної ділянки в оренду", зобов'язано ТОВ "Агро Оксамит" повернути державі в особі Головного управління Держеокадастру у Рівненській області, земельну ділянку площею 12,40 га, одержану за актом приймання - передачі від 03.04.2017 року, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області, шляхом підписання акту приймання - передачі(а.с. 25-27). Вказаним судовим рішенням встановлено, що земельна ділянка, площею 12,40 га відповідно до «Проекту уточнення меж сільських населених пунктів Бухарів, Завизів, Михалківці, які знаходяться в адміністративних границях Бухарівської сільської ради Острозького району Рівненської області» розташована за межами сільських населених пунктів Острозького району Рівненської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Враховуючи вищевикладене, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, розташованою за межами населених пунктів належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастру) та його територіальним органам. Відтак, рішення Бухарівської сільської ради від 17.03.2017 р. за № 120 "Про надання земельної ділянки в оренду" суперечить нормам цивільного та земельного законодавства, а тому позовна вимога про визнання недійсним рішення № 120 від 17.03.2017 р. є обґрунтованою і, відповідно, підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За таких обставин, оскільки Рада, не маючи повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, прийняла рішення про передачу даної ділянки ТОВ "Агро Оксамит" в оренду та уклала договір всупереч нормам чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним рішення Бухарівської сільської ради від 17.03.2017 за №120 "Про надання земельної ділянки в оренду" та повернення земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.(а.с. 25-27).
Крім того, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.02.2018 у справі №570/4695/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (директора ТОВ "АГРО ОКСАМИТ") до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0000142 від 19.10.2017 відмовлено повністю. Вказаним судовим рішенням встановлено, що в процесі розгляду справи представником позивача не спростовано факту протиправного використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,40 га. Також позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом жодних доказів на спростування фактів, зазначених в постанові про адміністративне стягнення, суду не надав(а.с. 22-24).
З огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 12,40 га, розташованої за межами с.Михалківці, Острозького району, Рівненської області, встановлені судовим рішенням у справі №570/4695/17 та з порушенням передачі земельної ділянки вимог цивільного та земельного законодавства України, що встановлено судовим рішенням у справі №918/610/17 не підлягають доведенню у даній справі.
Згідно з приписами п. «б» ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Самовільне зайняття земельної ділянки, згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV, будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.
Згідно правової позиції Верховного Суду України віл 21.09.2016 у справі № 6-933цс 16 відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця. так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» ОСОБА_3 , діяла у рамках службових повноважень та в інтересах товариства, діяльністю якого є зокрема: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005498807 доданий до матеріалів справи).
Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки державної власності покладається на відповідача.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення господарських зобов'язань є заподіяння шкоди суб'єктом господарювання.
Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 жовтня 2017 року №441-DK/393/ЛП/09/01/-17, проведеною державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. та Журик М. Є., за участю спеціаліста-землевпорядника Бухарівської сільської ради Ткачука ОСОБА_4 , на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.09.2017 року №441, відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» керівник ОСОБА_3 . У результаті перевірки встановлено, що ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» на земельній ділянці площею 12,4 га сільськогосподарського призначення, рілля в 2017 році засіяло і зібрало урожай зернових культур не маючи відповідних документів на право користування даного ділянкою. Ділянка знаходиться за межами населених пунктів на території Бухарівської сільської ради, державна власність, розпорядником є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Крім того, факт порушення земельного законодавства ТОВ "АГРО ОКСАМИТ" в особі керівника ОСОБА_3 , у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 12.10.2017 №441-ДК/0000142/П/07/01/-17, який підписаний керівником ТОВ "АГРО ОКСАМИТ" ОСОБА_3 (а.с. 17), постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.10.2017 №441-ДК/0000142/По/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ "АГРО ОКСАМИТ" ОСОБА_3 , згідно якої директора товариства визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп.(а.с. 18).
При цьому, колегія суддів відзначає, що складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 жовтня 2017 року, протокол про адміністративне правопорушення від 12.10.2017 №441-ДК/0000142/П/07/01/-17, постанова про накладення адміністративного стягнення від 19.10.2017 №441-ДК/0000142/По/08/01/-17 та припис від 03.11.2017 №441-ДК/0000142Пр/03/01/-17 (а.с. 16) є чинними, а тому є належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.
Завдана шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем добровільно не погашена.
Відповідно до наданого розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійсненого позивачем на підставі даних перевірки, проведеного відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, розмір заподіяної шкоди складає 22015,95 грн.(а.с. 20).
Однак, розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.
Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» №963 від 25.07.2007 (далі за текстом - Методика).
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.
Позивач в обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, виконаний державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області ОСОБА_5 Т.(а.с.20). Із розрахунку вбачається, що розмір шкоди розрахований за формулою, визначеною для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови). Розмір заподіяної шкоди склав 22015,95 грн.
Для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, були визначені наступні показники:
- категорія земель за основним цільовим призначенням (графа 3 розрахунку) - землі сільськогосподарського призначення (у зв'язку з чим розрахунок здійснювався саме за формулою для всіх категорій земель);
- форма власності - державна.
Отже, виходячи з того, що чинним законодавством передбачено дві різні формули щодо розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, при визначенні розміру такої шкоди слід враховувати категорію земель самовільно зайнятої земельної ділянки.
Разом з цим, слід зазначити, що доказів зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки у порядку, визначеному ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, суду не надано, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про правомірність використання формули, визначеної для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), при здійсненні розрахунку розміру завданої відповідачем шкоди.
Згідно приписів пункту «б» частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.
Колегією суддів встановлено те, що:
- протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному використанні земельних ділянок без оформлення відповідних документів;
- наявність шкоди полягає у неотриманні доходів, які могли бути отримані у вигляді сплати орендної плати;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у бездіяльності відповідача та у неможливості власника земельних ділянок передати їх в оренду іншим особам;
- вина полягає у тому, що відповідач усвідомлював протиправність своєї поведінки, свідомо допускав настання шкоди та не вчиняв дій щодо вступу у договірні відносини з позивачем.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні положень статті 1193 ЦК України.
Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №913/661/17.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №441-ДК/393/АП/09/01/-17 від 11.10.2017(а.с.14-15); акт обстеження земельної ділянки №441-ДК/152/АО/10/01/-17 від 11.10.2017 (а.с.80); протокол про адміністративне правопорушення №441-ДК/0000142/П/07/01/-17 від 12.10.2017 (а.с 17); постанова про накладення адміністративного стягнення №441ДК/0000142/По/08/01/-17 від 19.10.2017 (а.с.18), припис від 03.11.2017 №441-ДК/0000142Пр/03/01/-17 (а.с. 16), рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2017 у справі №918/610/17 (а.с.25-27), рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23.02.2018 у справі №570/4695/17(а.с. 22-24) підтверджують, що земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с.Михалківці, Острозького району, Рівненської області самовільно зайнята шляхом посіву зернових культур - керівником ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» ОСОБА_3 ..
За таких обставин у діях відповідача є повний склад цивільного правопорушення.
Отже, колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять докази, які вказують на наявність в діях відповідача складу вказаного правопорушення.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Колегія суддів відзначає, що разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки наведено у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» де, зокрема, зазначено, що такими є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Крім того, відповідно до Земельного кодексу України та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, до повноважень якого належить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності у межах визначених Кодексом.
Положеннями ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з п. 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого Наказом Державної служби України з витань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 за №308(а.с. 32-37) передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Відповідно до п. 4 Положення, передбачено повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Крім того, згідно з п.п. 25-7, 25-8 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру - посадові особи Головного управління складають протоколи про адміністративні правопорушення та розглядають справи про адміністративні правопорушення, накладають адміністративні стягнення; розраховують розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживають заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.
Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, передбачено право Головного управління звертатися з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства.
З огляду на зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах та наділеним Законом правом на звернення до суду, є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.
У даному випадку, самовільне використання земельних ділянок порушує права держави в особі головного територіального управління Держгеокадастру у Рівненській області, як розпорядника земель державної власності та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Крім того, в результаті самовільного зайняття земельної ділянки до бюджету не надходять кошти за користування земельною ділянкою, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та не можливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки місцевого бюджету на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується як наявність в діях відповідача по самовільному зайняттю земельної ділянки площею 12,40 га., яка знаходиться за межами с.Михалківці, Острозького району, Рівненської області повного складу цивільного правопорушення, так і розмір заявлених до стягнення шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія відхиляє, доводи ТОВ «АГРО ОКСАМИТ» про необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, оскільки власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284.
У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.
Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
Судовою колегією встановлено, що відповідач не має нерухомого майна на спірній земельній ділянці, та займав її без відповідних документів, які посвідчують речове право власності, користування або оренди земельної ділянки.
Тому, в даному випадку правовідносини за своїм змістом є не кондикційними, а деліктними.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 у справі № 918/108/19 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОКСАМИТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 у справі №918/108/19 без змін.
2. Справу №918/108/19 повернути господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений « 02» серпня 2019 року
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.