31 липня 2019 року м. Київ
Справа № 755/14839/18
Провадження: № 22-ц/824/9986/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенко Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Глухенька М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Київській області, до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Печерської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Обухівської міської ради, про забезпечення повернення малолітньої дитини до Італійської Республіки,
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Київській області, звернувся до суду із даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Рагуза, Італійська Республіка. Батьки дитини одружилися ІНФОРМАЦІЯ_2 в Італійській Республіці, де в подальшому проживали разом. 29 грудня 2015 року відповідач разом з дитиною виїхала до України та згодом відмовилася повертатися з дитиною до Італійської Республіки. Позивач стверджує, що ніколи не давав своєї згоди на переїзд дитини на постійне місце проживання до України, і вважає, що відповідачка самостійно змінила місце проживання спільної дитини і визначила їй нове місце проживання в Україні з порушенням його батьківських прав, адже ні усної, ні письмової згоди на зміну постійного місця проживання малолітнього ОСОБА_5 він не надавав. Отже, у розумінні статтей 3 і 5 Гаазької Конвенції 1980 року вивезення та утримання дитини відповідачем в Україні без його на те згоди є протиправним. Такими діями відповідачка порушує його права на піклування про дитину, що включають і право на визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 . За таких обставин просив визнати незаконним утримування відповідачем на території України малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; повернути малолітнього ОСОБА_5 до місця постійного проживання в Італійську Республіку; якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язати відповідача передати малолітнього ОСОБА_5 батьку ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення повернення дитини до держави постійного місця проживання.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_4 ,в інтересах якого діє ГТУЮ у Київській області, до ОСОБА_3 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Італійської республіки відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права та порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що вивезення та утримування відповідачем дитини на території України без згоди на те позивача, у розумінні Гаазької конвенції є протиправними діями, відповідач порушує права позивача на піклування про дитину, що включають і право на визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 . Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, вимоги статті 16 Конвенції, відповідно до якої, після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на території якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не буде вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визнано, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення. Отже, судом не враховано, що питання зміни місця проживання та вирішення інших питань піклування можуть буті вирішені після усунення порушень прав позивача в компетентних органах Італійської Республіки. Також вказував на те, що положення Гаазької Конвенції передбачають, що розгляд справ про повернення дитини до країни постійного місця проживання повинен здійснюватись без затримок протягом щонайбільше шести місяців з дня відкриття провадження у справі, що судом першої інстанції було порушено.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав заяву про відмову від апеляційної скарги, посилаючись на те, що 26 липня 2019 року до Міністерства юстиції України надійшов лист від Міністерства юстиції Італійської республіки про те, що заявник - ОСОБА_4 не бажає оскаржувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року.
ОСОБА_3 та її адвокат Гащак Б.В. проти поданої скаржником заяви не заперечували.
Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
Процесуальні наслідки відмови від апеляційної скарги заявнику зрозумілі, про що свідчить подана ним заява.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за можливе прийняти заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 362, 368 ЦПК України, суд
Прийняти відмову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року.
Апеляційне провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль