22 липня 2019 р.Справа № 520/2068/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., місце складання м. Харків, повний текст складено 21.05.19 року по справі № 520/2068/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
- скасувати висновок комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.12.2015 відносно ОСОБА_1 , про зарахування стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 10.12.2015 №101 о/с відносно ОСОБА_1 щодо встановлення стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого до призначення на посаду слідчого слідчого відділення Лінійного відділу на станції Харків-Пасажирський в межах п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно висновку комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.12.2015 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, ОСОБА_1 було зараховано службу в органах внутрішніх справ з 24.07.1997 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по теперішній час служба в Національній поліції України, однак такий строк стажу в поліції було обчислено відповідачем без урахування часу навчання в цивільному навчальному закладі. Таким чином, вважає, що спірний висновок комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.12.2015 та наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 10.12.2015 №101 о/с відносно ОСОБА_1 щодо встановлення стажу служби в поліції, винесені з порушеннями норм чинного законодавства України, а тому, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 520/52/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
Скасовано висновок комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.12.2015 р. відносно ОСОБА_1 , про зарахування стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 10.12.2015 року №101 о/с відносно ОСОБА_1 щодо встановлення стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки час навчання у вищому навчальному закладі Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого до призначення на посаду слідчого слідчого відділення Лінійного відділу на станції Харків-Пасажирський в межах п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач також не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 30.06.1997 навчався на денному відділенні слідчо-криміналістичного факультету НЮАУ ім. Я.Мудрого, що підтверджується дипломом спеціаліста серії ЛГ НОМЕР_2 від 30.06.1997 та довідкою НЮАУ ім. Я.Мудрого від 27.10.1998 №4494 (а.с.14-15).
Згідно направлення на роботу №63 від 01.08.1997, виданого НЮАУ ім. Я.Мудрого, ОСОБА_1 направлено в розпорядження Південного УМВСТ м. Харків для роботи на посаді слідчого.
Відповідно до послужного списку МВС України №А-024631 0083106 з особової справи, наказом начальника УМВС України на Південній залізниці №144 від 12.09.1997 ОСОБА_1 24.07.1997 призначений на посаду слідчого слідчого відділення Лінейного відділу на ст.Харків-Пасажирський. З вказаного часу, та по 07.11.2015 перебував на різних посадах на службі в органах МВС України. Наказом від 06.09.1997 №354 о/с ОСОБА_1 присвоєне звання «лейтенант міліції». (а.с.16-21).
Наказом Головного управління Міністерств внутрішніх справ України в Харківській області № 617 від 06.11.2015 ОСОБА_1 згідно з п.9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 "З" (у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.11.2015 №1 о/с призначено на посаду начальника відділу Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області, що також підтверджується копією послужного списку, наявного в матеріалах справи.
Комісією ХМУ УМВС України в Харківській області, капітану міліції ОСОБА_1 станом на 01.07.2004 зараховано до стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років наступні періоди служби: з 01.09.1992 по 30.06.1997 - 2 роки 4 місяці 29 днів, з 24.07.1997 по теперішній час - служба в органах внутрішніх справ України. Всього, станом на 01.07.2004 стаж складає - 09 років 04 місяці 06 днів (а.с.25).
Згодом, комісією ГУНП в Харківській області 09.12.2015 прийнято висновок відносно ОСОБА_1 про обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, яким зараховано до стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років наступні періоди: з 27.07.1997 до 07.11.2015 - служба в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 до теперішнього часу - служба в Національній поліції України. Разом, станом на 07.11.2015 стаж складає - 18 років 3 місяці 13 днів. (а.с.12).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому склад від 10.12.2015 №101 о/с, полковнику поліції ОСОБА_1 встановлено стаж роботи в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки 18 років 03 місяці 13 днів. Підставою обрахування стажу зазначено висновок комісії ГУ від 09.12.2015 (а.с.11).
ГУНП в Харківській області листом від 22.12.2018 №112аз/119-12/а-2018 на адвокатський запит представника позивача повідомило про те, що відповідно до ст.78 Закону України «Про національну поліцію» станом на 19.12.2018, стаж служби в поліції ОСОБА_1 становить 21 рік 04 місяці 24 дні. Також зазначено, що відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області від 15.10.2004 №67 о/с позивачу був встановлений стаж служби в органах внутрішніх справ з урахуванням часу навчання в НЮАУ ім.Я.Мудрого із розрахунку 1 рік навчання за шість місяців в межах п'яти років. (а.с.22-23).
Не погоджуючись з тим, що строк стажу в поліції обчислено ГУНП в Харківській області без урахуванням навчання в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не включив до спірних висновку та наказу період навчання позивача у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, а саме з 01.09.1992 по 30.06.1997.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивача після закінчення навчання у вищому навчальному закладі направлено на роботу з 24.07.1997 на посаді слідчого СВ Лінейного відділу на ст.Харків-Пасажирський з присвоєнням спеціального звання - лейтенант міліції.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 393 (в редакції чинній на дату призначення позивача на посаду до органів внутрішніх справ) до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Отже, як на час прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ, так і на час розгляду справи до вислуги років поліцейського зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.12.2015 р. та наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 10.12.2015 року №101 о/с щодо встановлення стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, винесені з порушенням норм чинного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність власних рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого до призначення на посаду слідчого слідчого відділення Лінійного відділу на станції Харків-Пасажирський в межах п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців, спрямована на майбутнє, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Виходячи зі змісту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.
Натомість, в спірному наказі не визначався стаж служби в поліції та вислугу років для призначення пенсії, при цьому матеріали справи не містять доказів видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції або подання заяви про звільнення позивача..
У п. 10 розділу III Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції затверджений наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 передбачено, що у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 520/52/19 відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року по справі № 520/2068/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 31.07.2019 року